Історія вірменів у Білгороді-Дністровському: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Вірмени у Білгороді-Дністровському''' | '''Вірмени у Білгороді-Дністровському''' — вірменська колонія, що проживала в [[Аккермані]], нині місто Білгород-Дністровський. На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення міста. Збереглася [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]], спорудження якої датується початком XV століття. | ||
== Населення == | |||
Згідно з даними відомості за [[1808|1808 рік]], етнічний склад населення міста був таким<ref>История народного хозяйства Молдавской ССР (С древнейших времен до 1812 г.) / Отв. ред. П. В. Советов. Кишинев: Штиинца, 1976. страница 410{{Oq|рос.|Согласно данным 1808 г., ... в Аккермане армяне составляли 38,2%, греки 18,9, украинцы и русские — около 14, болгары — около 10, молдаване — 9,4, евреи, цыгане, поляки, турки - 9,5%}}</ref>: | |||
{| class="wikitable" | |||
! Національність | |||
! % від загального числа жителів | |||
|- | |||
| вірмени | |||
| 38,2 % | |||
|- | |||
| греки | |||
| 18,9 % | |||
|- | |||
| українці, росіяни | |||
| 14 % | |||
|- | |||
| болгари | |||
| біля 10 % | |||
|- | |||
| молдовани | |||
| 9,4 % | |||
|- | |||
| євреї, цигани, поляки, турки | |||
| 9,5 % | |||
|- | |||
|} | |||
За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста<ref>{{Cite web|назва=Про кількість та склад населення Одеської області | |||
за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року|url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa/|видавець=2001.ukrcensus.gov.ua|дата-доступу=2020-05-24}}</ref>. | |||
== Історія == | |||
[[Файл:Армянская_церковь,_Аккерман.jpg|праворуч|міні|200x200пкс| [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (XIV століття) ]] | |||
Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст [[Молдавське князівство|середньовічної Молдови]], де сформувалася численна вірменська громада<ref name="Тораманян,278">А. Тораманян. [http://hpj.asj-oa.am/1511/1/1970-2(278).pdf О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 278.</ref>. Згідно вірменському мандрівнику Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з міста Ані (нині знаходиться на кордоні Туреччини та Вірменії)<ref name="Айрапетян247">Дж. Айрапетян. [http://hpj.asj-oa.am/4359/1/1985-2(246).pdf Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny»] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (21 травня). — С. 247.</ref>. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до [[1384|1384 року]], коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу<ref>{{Cite book|автор=В.С. Зеленчук|назва=Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в.|видавництво=Штиинца|рік=1979|сторінки=60|сторінок=287}}{{Oq|рос.|Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу}}</ref>. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут протягом [[1459]]—[[1460]] років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові. | |||
До захоплення міста турками [[1484|1484 року]] Аккерман був великим центром молдовських вірмен. Румунський історик Н. Георгій стверджує, що вірмен в Аккермані було більше, ніж у Сучаві, Яссах, Хотині та інших містах, хоч там воно і сягало багатьох тисяч<ref>{{Cite book|автор=К.В. Айвазян и Д.С. Лихачев|назва=Армянская и русская средневековая литературы|видавництво=АН Армянской ССР|рік=1986|сторінки=424|сторінок=527}}{{Oq|рос.|До завоевания его в 1484 г. турками Аккерман представлял собой крупный центр молдавских армян. Румынский историк Н. Георгий утверждает, что армян в Аккермане было больше, чем в Сучаве, Яссах, Хотите и других городах, хотя в последних оно достигало многих тысяч90. Сидевшему здесь в 1459- 1460 гг. армянскому епископу Ннколайосу подчинялись армяне, жившие «на территории княжества воеводы Стефана», т. е. в Молдавии}}</ref>. Уже в XIV столітті, за повідомленнями історичних джерел, вірмени мали в місті свою церкву. Про церкву існують дві легенди: за однією, церкву вірменам подарував турецький султан, який забрав її у греків; за іншою, грецькі священики продали церкву вірменам як непотрібну. | |||
На території нинішньої [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|вірменської церкви]] Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити [[1446]] і [[1474]] років<ref name="Тораманян,280">А. Тораманян. [http://hpj.asj-oa.am/1511/1/1970-2(278).pdf О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 280.</ref>. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники [[Жільбер де Лануа]] і [[Донато да Леззе]]<ref>В. Бэнэцяну. [http://hpj.asj-oa.am/375/1/62-1(171).pdf Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (21 травня). — С. 175.</ref>. Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом<ref>{{Cite book|автор=Daniel Goffman|рік=2002|видавництво=Cambridge University Press|назва=The Ottoman Empire and Early Modern Europe}}</ref>. | |||
=== Сучасність === | |||
28 березня 2018 року у вірменському місті [[Вагаршапат]] був підписаний меморандум про співробітництво міста із Білгородом-Дністровським із ціллю закріплення дружби між українським та вірменським народами, а також для поглиблення економічних та культурних зв’язків. Ініціатором побратимства двох міст став Генеральний консул Вірменії в [[Одеса|Одесі]] Айк Гулян<ref>{{Cite web|назва=Эчмиадзин и Белгород-Днестровский подписали меморандум о сотрудничестве|url=http://sau.org.ua/ru/echmiadzin-i-bilgorod-dnistrovskij-pidpisali-memorandum-pro-spivpratsyu/|видавець=Союз армян Украины - официальный сайт|дата=2018-03-29|дата-доступу=2020-05-25|автор=Levon Bagdasaryan}}</ref>. | |||
== Топоніміка == | |||
На сьогодні в історичному центрі міста проходять [[Вулиця Вірменська|Вірменська вулиця]] та [[Провулок Вірменський|Вірменський провулок]]. Вірменська вулиця бере свій початок біля фабрики «[[Белста]]» і закінчується біля [[Білгород-Дністровський краєзнавчий музей|Краєзнавчого музею]] на [[Вулиця Пушкіна|вулиці Пушкіна]]. | |||
== Відомі уродженці == | |||
* [[Захарянов Григорій]] (Захарян Григорій) ([[1765]]—[[1827]]) — архієпископ вірменської апостольської церкви, єпархіальний начальник Бессарабії. | |||
* [[Попов Леон Христофорович]] (Папянц Леон Хачатурович) ([[1881]]—[[1919]]) — радянський лікар, революціонер. Один із організаторів радянського Червоного Хреста. Член Всеросійської епідеміологічної комісії, депутат Московської міської ради, організатор закладів охорони здоров'я в ряді районів Радянської Росії. | |||
* [[Кюрдян Микола Іванович]] (Кюрдян Нікогайос Іванович) ([[1880]]—[[1937]]) — священик вірменської церкви Святої Катерини (Санкт-Петербург), член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний [[1937|1937 року]] під час [[Сталінські репресії|Сталінських репресій]]. | |||
* [[Чінарова Тамара Євсіївна]] ([[1919]]—[[2017]]) — австралійська балерина, хореограф. | |||
== Галерея == | |||
<center> | |||
Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття) | |||
<gallery> | |||
Файл:Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (3).JPG| | |||
Файл:P1440027 Церква Успіння Пресвятої Богородиці (вірменська).jpg| | |||
Файл:Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (13).JPG| | |||
Файл:Білгород-Дністровський Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці.jpg| | |||
Файл:Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (7).JPG| | |||
Файл:Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (15).JPG| | |||
</gallery> | |||
</center> | |||
== Див. також == | == Див. також == | ||
*[[Церква Успіння Пречистої Богородиці]] | |||
* [[Вірменське кладовище]] | |||
== Примітки == | |||
{{Примітки}} | |||
== Джерела == | == Джерела == | ||
* Стаття [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірмени_у_Білгороді-Дністровському «Вірмени у Білгороді-Дністровському»] на Вікіпедії | |||
* [http://elib.nakkkim.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1228/%D0%A0%D0%9E%D0%9B%D0%AC%20%D0%92%D0%86%D0%A0%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%D0%A5%20%D0%9A%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A3%20%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%92%D0%98%D0%A2%D0%9A%D0%A3.pdf?sequence=1&isAllowed=y Роль вірменських колоній у розвитку південних регіонів України] | * [http://elib.nakkkim.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1228/%D0%A0%D0%9E%D0%9B%D0%AC%20%D0%92%D0%86%D0%A0%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%D0%A5%20%D0%9A%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A3%20%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%92%D0%98%D0%A2%D0%9A%D0%A3.pdf?sequence=1&isAllowed=y Роль вірменських колоній у розвитку південних регіонів України] | ||
Версія за 11:57, 21 травня 2021
Вірмени у Білгороді-Дністровському — вірменська колонія, що проживала в Аккермані, нині місто Білгород-Дністровський. На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення міста. Збереглася Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці, спорудження якої датується початком XV століття.
Населення
Згідно з даними відомості за 1808 рік, етнічний склад населення міста був таким[1]:
| Національність | % від загального числа жителів |
|---|---|
| вірмени | 38,2 % |
| греки | 18,9 % |
| українці, росіяни | 14 % |
| болгари | біля 10 % |
| молдовани | 9,4 % |
| євреї, цигани, поляки, турки | 9,5 % |
За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста[2].
Історія
Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)
Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст середньовічної Молдови, де сформувалася численна вірменська громада[3]. Згідно вірменському мандрівнику Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з міста Ані (нині знаходиться на кордоні Туреччини та Вірменії)[4]. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до 1384 року, коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу[5]. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут протягом 1459—1460 років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові.
До захоплення міста турками 1484 року Аккерман був великим центром молдовських вірмен. Румунський історик Н. Георгій стверджує, що вірмен в Аккермані було більше, ніж у Сучаві, Яссах, Хотині та інших містах, хоч там воно і сягало багатьох тисяч[6]. Уже в XIV столітті, за повідомленнями історичних джерел, вірмени мали в місті свою церкву. Про церкву існують дві легенди: за однією, церкву вірменам подарував турецький султан, який забрав її у греків; за іншою, грецькі священики продали церкву вірменам як непотрібну.
На території нинішньої вірменської церкви Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити 1446 і 1474 років[7]. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники Жільбер де Лануа і Донато да Леззе[8]. Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом[9].
Сучасність
28 березня 2018 року у вірменському місті Вагаршапат був підписаний меморандум про співробітництво міста із Білгородом-Дністровським із ціллю закріплення дружби між українським та вірменським народами, а також для поглиблення економічних та культурних зв’язків. Ініціатором побратимства двох міст став Генеральний консул Вірменії в Одесі Айк Гулян[10].
Топоніміка
На сьогодні в історичному центрі міста проходять Вірменська вулиця та Вірменський провулок. Вірменська вулиця бере свій початок біля фабрики «Белста» і закінчується біля Краєзнавчого музею на вулиці Пушкіна.
Відомі уродженці
- Захарянов Григорій (Захарян Григорій) (1765—1827) — архієпископ вірменської апостольської церкви, єпархіальний начальник Бессарабії.
- Попов Леон Христофорович (Папянц Леон Хачатурович) (1881—1919) — радянський лікар, революціонер. Один із організаторів радянського Червоного Хреста. Член Всеросійської епідеміологічної комісії, депутат Московської міської ради, організатор закладів охорони здоров'я в ряді районів Радянської Росії.
- Кюрдян Микола Іванович (Кюрдян Нікогайос Іванович) (1880—1937) — священик вірменської церкви Святої Катерини (Санкт-Петербург), член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний 1937 року під час Сталінських репресій.
- Чінарова Тамара Євсіївна (1919—2017) — австралійська балерина, хореограф.
Галерея
Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)
.JPG)
.jpg)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
Див. також
Примітки
- ↑ История народного хозяйства Молдавской ССР (С древнейших времен до 1812 г.) / Отв. ред. П. В. Советов. Кишинев: Штиинца, 1976. страница 410Оригінальний текст (рос.)Согласно данным 1808 г., ... в Аккермане армяне составляли 38,2%, греки 18,9, украинцы и русские — около 14, болгары — около 10, молдаване — 9,4, евреи, цыгане, поляки, турки - 9,5%
- ↑ [http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa/ Про кількість та склад населення Одеської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року], 2001.ukrcensus.gov.ua, переглянуто 2020-05-24
- ↑ А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 278.
- ↑ Дж. Айрапетян. Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny» // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (21 травня). — С. 247.
- ↑ В.С. Зеленчук: Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. — Штиинца, 1979.Оригінальний текст (рос.)Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу
- ↑ К.В. Айвазян и Д.С. Лихачев: Армянская и русская средневековая литературы — АН Армянской ССР, 1986.Оригінальний текст (рос.)До завоевания его в 1484 г. турками Аккерман представлял собой крупный центр молдавских армян. Румынский историк Н. Георгий утверждает, что армян в Аккермане было больше, чем в Сучаве, Яссах, Хотите и других городах, хотя в последних оно достигало многих тысяч90. Сидевшему здесь в 1459- 1460 гг. армянскому епископу Ннколайосу подчинялись армяне, жившие «на территории княжества воеводы Стефана», т. е. в Молдавии
- ↑ А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 280.
- ↑ В. Бэнэцяну. Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (21 травня). — С. 175.
- ↑ Daniel Goffman: The Ottoman Empire and Early Modern Europe — Cambridge University Press, 2002.
- ↑ Levon Bagdasaryan: Эчмиадзин и Белгород-Днестровский подписали меморандум о сотрудничестве, Союз армян Украины - официальный сайт, 2018-03-29, переглянуто 2020-05-25