Акерманські степи: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''«Аккерманські степи»''' — вірш Адама Міцкевича, також відомий як '''«Акерманські степи»'''.
'''«Аккерманські степи»'''<ref>Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — вірш Адама Міцкевича.
 
== Історія ==
Вперше вірш переклав українською мовою Левко Боровиковський, його опублікували [[1830|1830 року]] в журналі «Вестник Европы»<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/B/BorovykovskyLI/Transl/AkermanskiStepy.html|назва=Левко Боровиковський – Акерманські степи|видавець=Мислене древо|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref>.


==Вірш==
==Вірш==

Версія за 15:36, 12 липня 2023

«Аккерманські степи»[1] — вірш Адама Міцкевича.

Історія

Вперше вірш переклав українською мовою Левко Боровиковський, його опублікували 1830 року в журналі «Вестник Европы»[2].

Вірш

Вірш у перекладі Максима Рильського[3]:

Пливу на обшири сухого океану.

Як човен, повіз мій в зеленій гущині

Минає острови у хвилях запашні,

Що ними бур’яни підносяться багряно.


Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...

Шукаю провідних зірок у вишині.

Он хмарка блиснула, он золоті вогні:

То світиться Дністер, то лампа Акерману.


Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,

Що й сокіл би не вздрів, — лиш чути, де курличе.

Чутно й метелика, що тріпається в млі,


І вужа, що повзе зіллями таємниче...

Я так напружив слух, що вчув би в цій землі

І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.

Примітки

  1. Також відомий як «Акерманські степи».
  2. Левко Боровиковський – Акерманські степи, Мислене древо, переглянуто 12 липня 2023
  3. Сидяченко Наталя: «Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9 — Київ : НАН України, 2009., переглянуто 12 липня 2023

Посилання