Акерманські степи: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''«Аккерманські степи»''' — вірш Адама Міцкевича, | '''«Аккерманські степи»'''<ref>Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — вірш Адама Міцкевича. | ||
== Історія == | |||
Вперше вірш переклав українською мовою Левко Боровиковський, його опублікували [[1830|1830 року]] в журналі «Вестник Европы»<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/B/BorovykovskyLI/Transl/AkermanskiStepy.html|назва=Левко Боровиковський – Акерманські степи|видавець=Мислене древо|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref>. | |||
==Вірш== | ==Вірш== | ||
Версія за 15:36, 12 липня 2023
«Аккерманські степи»[1] — вірш Адама Міцкевича.
Історія
Вперше вірш переклав українською мовою Левко Боровиковський, його опублікували 1830 року в журналі «Вестник Европы»[2].
Вірш
Вірш у перекладі Максима Рильського[3]:
Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, повіз мій в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур’яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністер, то лампа Акерману.
Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,
Що й сокіл би не вздрів, — лиш чути, де курличе.
Чутно й метелика, що тріпається в млі,
І вужа, що повзе зіллями таємниче...
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.
Примітки
- ↑ Також відомий як «Акерманські степи».
- ↑ Левко Боровиковський – Акерманські степи, Мислене древо, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Сидяченко Наталя: «Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9 — Київ : НАН України, 2009., переглянуто 12 липня 2023