Акерманські степи: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''«Аккерманські степи»'''<ref>Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — вірш Адама Міцкевича.
'''«Аккерманські степи»'''<ref group="К">Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — вірш Адама Міцкевича.


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 37: Рядок 37:


==Примітки==
==Примітки==
;Коментарі
{{Reflist|group=К}}
;Джерела
{{Примітки}}
{{Примітки}}


Рядок 42: Рядок 45:


* [https://volyntext.vnu.edu.ua/index.php/volyntext/article/download/105/80/371 «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського]
* [https://volyntext.vnu.edu.ua/index.php/volyntext/article/download/105/80/371 «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського]
[[Категорія:Література]]

Версія за 15:37, 12 липня 2023

«Аккерманські степи»[К 1] — вірш Адама Міцкевича.

Історія

Вперше вірш переклав українською мовою Левко Боровиковський, його опублікували 1830 року в журналі «Вестник Европы»[1].

Вірш

Вірш у перекладі Максима Рильського[2]:

Пливу на обшири сухого океану.

Як човен, повіз мій в зеленій гущині

Минає острови у хвилях запашні,

Що ними бур’яни підносяться багряно.


Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...

Шукаю провідних зірок у вишині.

Он хмарка блиснула, он золоті вогні:

То світиться Дністер, то лампа Акерману.


Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,

Що й сокіл би не вздрів, — лиш чути, де курличе.

Чутно й метелика, що тріпається в млі,


І вужа, що повзе зіллями таємниче...

Я так напружив слух, що вчув би в цій землі

І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.

Примітки

Коментарі
  1. Також відомий як «Акерманські степи».
Джерела
  1. Левко Боровиковський – Акерманські степи, Мислене древо, переглянуто 12 липня 2023
  2. Сидяченко Наталя: «Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9 — Київ : НАН України, 2009., переглянуто 12 липня 2023

Посилання