Акерманські степи: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''«Аккерманські степи»'''<ref group="К">Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — сонет Адама Міцкевича | '''«Аккерманські степи»'''<ref group="К">Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — перший сонет із циклу «Кримських сонетів» Адама Міцкевича<ref>{{Cite book|автор=Софія Муляр|назва=«Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського|url=https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/12611?mode=full|видавництво=Волинь філологічна: текст і контекст|місце=Луцьк|дата-доступу=12 липня 2023|рік=2008}}</ref>. Вперше опублікований [[1826|1826 року]]. | ||
== Зміст == | |||
Перший сонет у циклі не пов’язаний з подорожжю до Криму. У травні [[1825|1825 року]] Міцкевич відвідував Аккерман, а його подорож до Криму тривала з 29 серпня по 27 жовтня того ж року. | |||
== Історія == | == Історія == | ||
Версія за 16:17, 12 липня 2023
«Аккерманські степи»[К 1] — перший сонет із циклу «Кримських сонетів» Адама Міцкевича[1]. Вперше опублікований 1826 року.
Зміст
Перший сонет у циклі не пов’язаний з подорожжю до Криму. У травні 1825 року Міцкевич відвідував Аккерман, а його подорож до Криму тривала з 29 серпня по 27 жовтня того ж року.
Історія
Вперше вірш опублікований українською мовою 1830 року в журналі «Вестник Европы» — під криптонімом «Ш.»[2]
Дослідники досі сперечаються, хто був перекладачем сонета: Левко Боровиковський чи Опанас Шпигоцький, який трохи пізніше у цьому ж часописі публікував власні переклади творів Міцкевича під псевдонімом «Ш.»[3]
Вірш
Вірш у перекладі Максима Рильського[4]:
Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, повіз мій в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур’яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністер, то лампа Акерману.
Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,
Що й сокіл би не вздрів, — лиш чути, де курличе.
Чутно й метелика, що тріпається в млі,
І вужа, що повзе зіллями таємниче...
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.
Примітки
- Коментарі
- ↑ Також відомий як «Акерманські степи».
- Джерела
- ↑ Софія Муляр: «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського — Луцьк : Волинь філологічна: текст і контекст, 2008., переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Левко Боровиковський – Акерманські степи, Мислене древо, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Дворянчикова С. Є.: Левко Боровиковський — апологет діалогу української та загальноєвропейської культур, Київський національний університет технологій та дизайну, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Сидяченко Наталя: «Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9 — Київ : НАН України, 2009., переглянуто 12 липня 2023