Акерманські степи: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 50: | Рядок 50: | ||
== Посилання == | == Посилання == | ||
* [https://pl | * [https://pl.wikipedia.org/wiki/Stepy_akerma%C5%84skie Стаття на польській Вікіпедії] | ||
* [https://volyntext.vnu.edu.ua/index.php/volyntext/article/download/105/80/371 «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського] | * [https://volyntext.vnu.edu.ua/index.php/volyntext/article/download/105/80/371 «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського] | ||
[[Категорія:Література]] | [[Категорія:Література]] |
Версія за 22:42, 12 липня 2023
«Аккерманські степи»[К 1] — перший сонет із циклу «Кримських сонетів» Адама Міцкевича[1]. Вперше опублікований 1826 року.
Зміст
Перший сонет у циклі не пов’язаний з подорожжю до Криму. У травні 1825 року Міцкевич відвідував Аккерман, а його подорож до Криму тривала з 29 серпня по 27 жовтня того ж року.
Історія
Вперше вірш опублікований українською мовою 1830 року в журналі «Вестник Европы» — під криптонімом «Ш.»[2]
Дослідники досі сперечаються, хто був перекладачем сонета: Левко Боровиковський чи Опанас Шпигоцький, який трохи пізніше у цьому ж часописі публікував власні переклади творів Міцкевича під псевдонімом «Ш.»[3]
Вірш
Вірш у перекладі Максима Рильського[4]:
Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, повіз мій в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур’яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністер, то лампа Акерману.
Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,
Що й сокіл би не вздрів, — лиш чути, де курличе.
Чутно й метелика, що тріпається в млі,
І вужа, що повзе зіллями таємниче...
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.
Примітки
- Коментарі
- ↑ Також відомий як «Акерманські степи».
- Джерела
- ↑ Софія Муляр: «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського — Луцьк : Волинь філологічна: текст і контекст, 2008., переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Левко Боровиковський – Акерманські степи, Мислене древо, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Дворянчикова С. Є.: Левко Боровиковський — апологет діалогу української та загальноєвропейської культур, Київський національний університет технологій та дизайну, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Сидяченко Наталя: «Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9 — Київ : НАН України, 2009., переглянуто 12 липня 2023