Акерманські степи: відмінності між версіями
(→Зміст) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інфобокс| | {{Інфобокс| | ||
[[Файл:PL Adam Mickiewicz-Sonety Adama Mickiewicza 028.jpeg|міні|«Аккерманські степи» в 1-му виданні «Сонетів Адама Міцкевича» 1826 року]]}} | [[Файл:PL Adam Mickiewicz-Sonety Adama Mickiewicza 028.jpeg|міні|«Аккерманські степи» в 1-му виданні «Сонетів Адама Міцкевича» 1826 року]]}} | ||
'''«Аккерманські степи»'''<ref group="К">Також відомий як «Акерманські степи».</ref> — перший сонет із циклу «Кримських сонетів» польського поета Адама Міцкевича<ref name=":0">{{Cite book|автор=Софія Муляр|назва=«Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського|url=https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/12611?mode=full|видавництво=Волинь філологічна: текст і контекст|місце=Луцьк|дата-доступу=12 липня 2023|рік=2008}}</ref>, опублікований [[1826|1826 року]]. [[1830|1830 року]] перекладений українською мовою. | '''«Аккерманські степи»'''<ref group="К">Також відомий як «Акерманські степи».</ref> ({{Lang-pl|Stepy akermańskie}}) — перший сонет із циклу «Кримських сонетів» польського поета Адама Міцкевича<ref name=":0">{{Cite book|автор=Софія Муляр|назва=«Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського|url=https://evnuir.vnu.edu.ua/handle/123456789/12611?mode=full|видавництво=Волинь філологічна: текст і контекст|місце=Луцьк|дата-доступу=12 липня 2023|рік=2008}}</ref>, опублікований [[1826|1826 року]]. [[1830|1830 року]] перекладений українською мовою. | ||
== Історична основа== | == Історична основа== | ||
Рядок 24: | Рядок 24: | ||
</gallery> | </gallery> | ||
== | ==Публікація== | ||
Вперше сонет виданий у збірці «Кримські сонети» [[1826|1826 року]]<ref>{{Cite web|url=https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримські_сонети|назва=Кримські сонети|видавець=Вікіпедія|дата-доступу=24 липня 2023}}</ref>. | Вперше сонет виданий у збірці «Кримські сонети» [[1826|1826 року]]<ref>{{Cite web|url=https://uk.wikipedia.org/wiki/Кримські_сонети|назва=Кримські сонети|видавець=Вікіпедія|дата-доступу=24 липня 2023}}</ref>. | ||
===Переклади=== | |||
Українські поети ще за життя Адама Міцкевича переклали його сонет українською мовою. Так, вперше «Аккерманські степи» опубліковані українською мовою [[1830|1830 року]] в журналі «Вестник Европы» — під криптонімом «Ш.»<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/B/BorovykovskyLI/Transl/AkermanskiStepy.html|назва=Левко Боровиковський – Акерманські степи|видавець=Мислене древо|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref> Дослідники досі сперечаються, хто був перекладачем сонета: або Левко Боровиковський, або Опанас Шпигоцький, який трохи пізніше у цьому ж часописі публікував власні переклади творів Міцкевича під псевдонімом «Ш.»<ref>{{Cite web|url=https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/18514/1/Dialog2021_P153-155.pdf|назва=Левко Боровиковський — апологет діалогу української та загальноєвропейської культур|видавець=Київський національний університет технологій та дизайну|дата-доступу=12 липня 2023|автор=Дворянчикова С. Є.}}</ref> | Українські поети ще за життя Адама Міцкевича переклали його сонет українською мовою. Так, вперше «Аккерманські степи» опубліковані українською мовою [[1830|1830 року]] в журналі «Вестник Европы» — під криптонімом «Ш.»<ref>{{Cite web|url=https://www.myslenedrevo.com.ua/uk/Lit/B/BorovykovskyLI/Transl/AkermanskiStepy.html|назва=Левко Боровиковський – Акерманські степи|видавець=Мислене древо|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref> Дослідники досі сперечаються, хто був перекладачем сонета: або Левко Боровиковський, або Опанас Шпигоцький, який трохи пізніше у цьому ж часописі публікував власні переклади творів Міцкевича під псевдонімом «Ш.»<ref>{{Cite web|url=https://er.knutd.edu.ua/bitstream/123456789/18514/1/Dialog2021_P153-155.pdf|назва=Левко Боровиковський — апологет діалогу української та загальноєвропейської культур|видавець=Київський національний університет технологій та дизайну|дата-доступу=12 липня 2023|автор=Дворянчикова С. Є.}}</ref> | ||
Рядок 32: | Рядок 33: | ||
==Вірш== | ==Вірш== | ||
Вірш у перекладі | |||
=== У перекладі Максима Рильського === | |||
Вірш у перекладі українською<ref>{{Cite book|url=http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/133513/13-Sydiachenko.pdf?sequence=1|назва=«Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9|автор=Сидяченко Наталя|видавництво=НАН України|рік=2009|дата-доступу=12 липня 2023|місце=Київ}}</ref>:{{Цитата|Пливу на обшири сухого океану. | |||
Як човен, повіз мій в зеленій гущині | Як човен, повіз мій в зеленій гущині | ||
Рядок 62: | Рядок 65: | ||
І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.}} | І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.}} | ||
===В оригіналі=== | |||
{{Collapse | |||
|header=Stepy akermańskie» | |||
|content=Wpłynąłem na suchego przestwór oceanu, | |||
Wóz nurza się w zieloność i jak łódka brodzi, | |||
Śród fali łąk szumiących, śród kwiatów powodzi, | |||
Omijam koralowe ostrowy burzanu. | |||
Już mrok zapada, nigdzie drogi ni kurhanu; | |||
Patrzę w niebo, gwiazd szukam, przewodniczek łodzi; | |||
Tam z dala błyszczy obłok — tam jutrzenka wschodzi; | |||
To błyszczy Dniestr, to weszła lampa Akermanu. | |||
Stójmy! — jak cicho! — słyszę ciągnące żurawie, | |||
Których by nie dościgły źrenice sokoła; | |||
Słyszę, kędy się motyl kołysa na trawie, | |||
Kędy wąż śliską piersią dotyka się zioła. | |||
W takiej ciszy — tak ucho natężam ciekawie, | |||
Że słyszałbym głos z Litwy. — Jedźmy, nikt nie woła. | |||
}} | |||
==У масовій культурі== | ==У масовій культурі== | ||
Рядок 79: | Рядок 119: | ||
</gallery> | </gallery> | ||
==Примітки == | ==Примітки== | ||
;Коментарі | ;Коментарі | ||
{{Reflist|group=К}} | {{Reflist|group=К}} |
Версія за 16:13, 24 липня 2023
«Аккерманські степи»[К 1] (пол. Stepy akermańskie) — перший сонет із циклу «Кримських сонетів» польського поета Адама Міцкевича[1], опублікований 1826 року. 1830 року перекладений українською мовою.
Історична основа
У жовтні 1823 року Міцкевич потрапив в ув'язнення за участь у таємних політичних спілках. Через рік його відправили на заслання в Російську імперію, де він провів чотири з половиною роки свого життя. 1825 року поет здійснив подорож на південь України[2]. Міцкевич відвідував Аккерман у травні 1825 року, жив в Одесі[1], а з 29 серпня до 27 жовтня того ж року — мандрував у Криму[3].
Зміст
«Аккерманські степи» — перший сонет із циклу, хоч і не пов’язаний з Кримом[4]. Ним автор відкрив цикл із композиційних міркувань[5][3].
У сонеті «Аккерманські степи» ліричним суб’єктом є Мандрівник — одне з втілень людини з гірким і складним минулим, яка відчуває відчуженість і самотність, але зберігла зацікавленість до світу. Він повільно мандрує на возі квітучим степом дорогою до Аккермана[3].
У першому катрені герой мандрує вдень та розглядає пейзажі Аккерманщини, а у другому катрені настають сутінки, які посилюють його відчуття самотності та загубленості в безкрайньому просторі[3].
У першому тріо настає темрява й чути лише звуки ночі. В останніх двох рядках Мандрівник хоче почути голос із батьківщини — Литви, однак голос не приходить, і в результаті герой стає вигнанцем зі своєї батьківщини[3].
«Лампа Аккермана»
У сонеті Міцкевич так описував світло на горизонті: «то світиться Дністер, то лампа Аккермана». Найпоширенішою думкою є те, що він мав на увазі маяк[6], який міг бути облаштований у колишній Аккерманській мечеті[7]. Згідно з іншими інтерпретаціями, «аккерманською лампою» також могли бути зірки, місяць чи вогні міста, побачені здалеку[3].
Публікація
Вперше сонет виданий у збірці «Кримські сонети» 1826 року[8].
Переклади
Українські поети ще за життя Адама Міцкевича переклали його сонет українською мовою. Так, вперше «Аккерманські степи» опубліковані українською мовою 1830 року в журналі «Вестник Европы» — під криптонімом «Ш.»[9] Дослідники досі сперечаються, хто був перекладачем сонета: або Левко Боровиковський, або Опанас Шпигоцький, який трохи пізніше у цьому ж часописі публікував власні переклади творів Міцкевича під псевдонімом «Ш.»[10]
1850 року в львівській газеті «Зоря Галицька» опублікували переклад Івана Гушалевича. Згодом сонет відтворювали українською Максим Рильський, Микола Бажан, Борис Тен та інші[1].
Вірш
У перекладі Максима Рильського
Вірш у перекладі українською[11]:
Пливу на обшири сухого океану.
Як човен, повіз мій в зеленій гущині
Минає острови у хвилях запашні,
Що ними бур’яни підносяться багряно.
Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану...
Шукаю провідних зірок у вишині.
Он хмарка блиснула, он золоті вогні:
То світиться Дністер, то лампа Акерману.
Спинімось! Тихо як!.. Десь линуть журавлі,
Що й сокіл би не вздрів, — лиш чути, де курличе.
Чутно й метелика, що тріпається в млі,
І вужа, що повзе зіллями таємниче...
Я так напружив слух, що вчув би в цій землі
І голос із Литви. — Вперед! Ніхто не кличе.
В оригіналі
Stepy akermańskie»
|
---|
Wpłynąłem na suchego przestwór oceanu,
Wóz nurza się w zieloność i jak łódka brodzi, Śród fali łąk szumiących, śród kwiatów powodzi, Omijam koralowe ostrowy burzanu.
Już mrok zapada, nigdzie drogi ni kurhanu; Patrzę w niebo, gwiazd szukam, przewodniczek łodzi; Tam z dala błyszczy obłok — tam jutrzenka wschodzi; To błyszczy Dniestr, to weszła lampa Akermanu.
Stójmy! — jak cicho! — słyszę ciągnące żurawie, Których by nie dościgły źrenice sokoła; Słyszę, kędy się motyl kołysa na trawie,
Kędy wąż śliską piersią dotyka się zioła. W takiej ciszy — tak ucho natężam ciekawie, Że słyszałbym głos z Litwy. — Jedźmy, nikt nie woła. |
У масовій культурі
- 2017 року український рок-гурт «Гайдамаки» представив пісню «Stepy Akermańskie» — з польським та українським текстом[12]. 2018 року після стала першою в їхньому альбомі «Mickiewicz – Stasiuk – Haydamaky»[13].
- 2020 року у Польщі випустили композицію «The Ackerman Steppe» вокального ансамблю Art’n’Voices та композитора Шимона Годземба-Тритека[14].
- 2021 року польський портал Culture.pl представив анімаційний ролик «The Akerman Steppe», натхненний сонетом Міцкевича[15].
- The Akerman Steppe
Пам'ять
- 2020 року на території Білгород-Дністровського педагогічного фахового коледжу урочисто відкрили пам’ятний знак Адаму Міцкевичу, на якому також розмістили сонет в оригіналі та в перекладі російською мовою[16].
Примітки
- Коментарі
- ↑ Також відомий як «Акерманські степи».
- Джерела
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Софія Муляр: «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського — Луцьк : Волинь філологічна: текст і контекст, 2008., переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Історія зарубіжної літератури ХІХ — початку ХХ століття: навчальний посібник, с. 112 — Київ : ЦУЛ, 2007., переглянуто 24 липня 2023
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 3,5 Stepy akermańskie, Польська Вікіпедія, переглянуто 23 липня 2023
- ↑ Kleiner 1995, с. 589
- ↑ Makowski 1969, с. 27
- ↑ Сидяченко Наталя: Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета — Слово і Час № 9, 2009., переглянуто 24 липня 2023
- ↑ Ключник А.: Белгород-Днестровский — Одеса : Маяк, 1977., переглянуто 24 липня 2023
- ↑ Кримські сонети, Вікіпедія, переглянуто 24 липня 2023
- ↑ Левко Боровиковський – Акерманські степи, Мислене древо, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Дворянчикова С. Є.: Левко Боровиковський — апологет діалогу української та загальноєвропейської культур, Київський національний університет технологій та дизайну, переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Сидяченко Наталя: «Кримські почуття, ув'язнені у форму сонета»; Слово і Час, № 9 — Київ : НАН України, 2009., переглянуто 12 липня 2023
- ↑ Haydamaky & Andrzej Stasiuk - Stepy Akermanskie, Гайдамаки, 10 квітня 2017, переглянуто 24 липня 2023
- ↑ Mickiewicz – Stasiuk – Haydamaky, haydamaky.com, 2018, переглянуто 24 липня 2023
- ↑ Midnight Stories: Contemporary Music by Polish Composers, MusicWeb International, переглянуто 24 липня 2023
- ↑ Адам Міцкевич. Кримські сонети/ "Акерманські степи", Польський Інститут у Києві, 6 серпня 2021, переглянуто 24 липня 2023
- ↑ У Білгороді-Дністровському урочисто відкрили пам’ятний знак польському поетові Адаму Міцкевичу, Білгород-Дністровська міська рада, 3 грудня 2020, переглянуто 24 липня 2023
Посилання
- Стаття на польській Вікіпедії
- «Кримські сонети» А. Міцкевича у перекладах І. Буніна та М. Рильського
Джерела
- Стаття на польській Вікіпедії
- Juliusz Kleiner: Mickiewicz — Lublin : Towarzystwo Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego, 1995.
- Stanisław Makowski: Świat sonetów krymskich Adama Mickiewicza. — Warszawa : Czytelnik, 1969.