Випасне

Останнє редагування: 25 травня 2023
Матеріал з Аккерманіка
Категорії

Випасне

Останнє редагування: 25 травня 2023

Випасне́ (до 14 листопада 1945 рокуТурлаки) — село Мологівської сільської громади у Білгород-Дністровському районі. Належить до передмістя Білгорода-Дністровського. Населення становить 7675 осіб.

Історія

Античний період

На території села знайдені дві стоянки первісних людей, грецькі та римські монети, античні винні амфори[1].

Османський період

Згідно з Енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона, село заснував 1395 року литовський князь Вітовт під назвою Маяк[2], проте насправді фортецю Маяк збудували 1421 року на місці сучасного села Маяки Одеського району[3].

Перше поселення на території сучасного Випасного з’явилося за часів Османської імперії під назвою Турлаки — від турецької назви Дністра «Турла»[4]. За іншою версію, назва походить від слова «турло», яке турецькою означає «вигін, випас»[1].

Період Російської імперії

Після захоплення краю Російською імперією біля Турлаків з’явилося поселення Кривда, або Свиняча Кривда — назване так через те, що вулиця кривою лінією обгинала плавні з очеретом[4].

Поселення Кам'яний міст заснували вздовж балки, через яку йшла дорога з мостом на Кишинів. Оскільки в степу завжди була проблема з питною водою, люди селилися уздовж ярів-балок, де її було легко добувати[4].

Станом на 1812 рік село Турлаки випереджало Шабо за обсягом земель із виноградниками[1].

1841 року російський імператор Микола I затвердив перший генеральний план міста Аккермана, за яким до передмістя увійшов посад Турлак із поселеннями Турлаки, Кривда і Кам'яний міст. Усіх міщан посаду об'єднали в суспільства-земляцтва: у посаді Турлак створили Кривдянське та Кам’яномостівське суспільства[4].

Протягом 1812—1861 років, після захоплення краю Російською імперією та до скасування в ній кріпацтва, у посаді мешкало чимало біглих селян з кріпацької України, які жили за паспортами вже померлих місцевих міщан — так виникло поняття «безсмертні аккерманські міщани»[5]. Український письменник Іван Нечуй-Левицький у своїй повісті «Микола Джеря» описав це явище в селі Кривда[6].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Турлакам — 195, «Чорноморський вісник» № 16 (108), 15 травня 2018, переглянуто 7 червня 2021
  2. «Турлаки» — Энциклопедический словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона, Академик, переглянуто 7 червня 2021
  3. Маяк-Каравул, Вікіпедія
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Олексій Пермінов: Посады Аккермана, Типичный Аккерман, 14 квітня 2020, переглянуто 29 травня 2021
  5. Коваль Г. П.: Діяльність Аккерманської думи в галузі благоустрою міста: 1870—1917 рр., Видання ЧДУ імені Петра Могили, 2011, переглянуто 31 травня 2021
  6. Іван Нечуй-Левицький: «Микола Джеря», с. 25, УКРЛІТ.ORG