Владиславський-Падалка Іполит Васильович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 43: | Рядок 43: | ||
Іполит Владиславський-Падалка у [[1887]]–[[1893]] роках заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом архітектора з Одеси Дю Френа<ref name=":4">{{Cite book|url=https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/avtorlek/20/12.pdf|назва=Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47|автор=Давиденко В. М.|місце=Миколаїв|видавництво=ЧЛУ ім. Петра Могили|рік=2011|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/194nd.docx|видавництво=Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України|рік=2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів}}</ref>. | Іполит Владиславський-Падалка у [[1887]]–[[1893]] роках заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом архітектора з Одеси Дю Френа<ref name=":4">{{Cite book|url=https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/avtorlek/20/12.pdf|назва=Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47|автор=Давиденко В. М.|місце=Миколаїв|видавництво=ЧЛУ ім. Петра Могили|рік=2011|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref><ref>{{Cite book|url=https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/194nd.docx|видавництво=Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України|рік=2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів}}</ref>. | ||
До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у | До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка<ref name=":5">{{Cite web|url=http://ukrssr.com.ua/kherson/chaplyn/askaniya-nova-chaplinskiy|назва=Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область|видавець=Історія міст і сіл Української РСР|дата=1971|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | ||
[[1889|1889 року]] модель парка отримала на всесвітній виставці у Парижі Золоту медаль<ref>{{Cite web|url=https://askania-nova-zapovidnik.gov.ua/2022/04/20/u-biosfernomu-zapovidniku-vidznacheno-richnitsyu-vid-dnya-narodzhennya-fridriha-eduardovicha-falts-fejna/|назва=У Біосферному заповіднику відзначено річницю від дня народження Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна|видавець=Біосферний заповідник «Асканія-Нова»|дата-доступу=15 січня 2024|дата=20 квітня 2022}}</ref>. У [[1900-ті|1900-х роках]] проєкт парка завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко<ref name=":4" />: він урізноманітнив парк хвойними породами<ref name=":5" />. | |||
===Власне підприємство=== | ===Власне підприємство=== | ||
Версія за 19:00, 15 січня 2024
Іполит Васильович Владиславський-Падалка (нар. 1872 — пом. до 1928) — український вчений-садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидовського парку, засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті роки).
У 1887–1893 роках заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова».
Життєпис
Ранні роки та освіта
Іполит народився 1872 року. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар Аккерманської повітової земської управи, працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. 1877 року Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів[1]: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь[2].
У березні 1882 року батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту[1].
Іполит закінчив Кишинівську гімназію, потім — Одеську школу садівництва ім. Маразлі[1].
Давидівський парк
1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим[3] — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на проєкт кращого декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс[1].
Протягом 1889—1891 років перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом[2]. 1891 року закінчив проєкт парку в 10 десятин[3], і згодом протягом більш ніж двох десятків років наглядав над усіма роботами в парку[1]. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід[4].
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом[3].
З 2007 року парк має назву «Веселі Боковеньки»[4].
«Веселі Боковеньки», 2020
2018
2018
2020
Асканія-Нова
Іполит Владиславський-Падалка у 1887–1893 роках заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом архітектора з Одеси Дю Френа[5][6].
До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка[7].
1889 року модель парка отримала на всесвітній виставці у Парижі Золоту медаль[8]. У 1900-х роках проєкт парка завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко[5]: він урізноманітнив парк хвойними породами[7].
Власне підприємство
За зароблені гроші у 1890-х Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в Одесі[1].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Владислав Сердюк: Дослідження старого знімка. Частина І, Кропивницький час-Тіме, 12 січня 2021, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 2,0 2,1 Олексій Пермінов: Владиславский-Падалка - ландшафтный дизайнер из Аккермана, Записки Старого Аккермана, 17 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Руденко, Андрій: Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки — Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 4,0 4,1 Про нас, Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки", 13 грудня 2022, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 5,0 5,1 Давиденко В. М.: Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47 — Миколаїв : ЧЛУ ім. Петра Могили, 2011., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, 2022., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 7,0 7,1 Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, Історія міст і сіл Української РСР, 1971, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ У Біосферному заповіднику відзначено річницю від дня народження Фрідріха Едуардовича Фальц-Фейна, Біосферний заповідник «Асканія-Нова», 20 квітня 2022, переглянуто 15 січня 2024