Владиславський-Падалка Іполит Васильович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 22: | Рядок 22: | ||
У березні [[1882|1882 року]] батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту<ref name=":0" />. | У березні [[1882|1882 року]] батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту<ref name=":0" />. | ||
Іполит закінчив Кишинівську гімназію<ref name=":0" />. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. [[1870|1870 року]] він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику<ref>{{Cite book|автор=Владислав Сердюк|рік=2024|видавництво=Ярославів Вал|місце=Київ|назва=Микола Давидов та його краєвидний сад}}</ref>. | Іполит закінчив Кишинівську гімназію<ref name=":0" />. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. [[1870|1870 року]] він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику<ref name=":6">{{Cite book|автор=Владислав Сердюк|рік=2024|видавництво=Ярославів Вал|місце=Київ|назва=Микола Давидов та його краєвидний сад}}</ref>. | ||
=== Кар'єра === | |||
У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком<ref name=":6" />. [[1893]] року заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова»<ref name=":4" /><ref name=":7" />. | |||
[[1894|1894 року]] їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами<ref name=":6" />. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку<ref name=":6" />. | |||
За зароблені гроші у [[1890-ті|1890-х]] Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в [[Одеса|Одесі]]<ref name=":0" />. | |||
=== У Цаулі === | |||
У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови<ref name=":6" />. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року<ref name=":6" />. | |||
У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку<ref name=":6" />. | |||
У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова<ref name=":6" />. | |||
=== Останні роки === | |||
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер [[10 лютого]] [[1920|1920 року]] у вікі 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал<ref name=":6" />. | |||
== Парки == | |||
=== Давидівський парк === | === Давидівський парк === | ||
[[1888|1888 року]] Іполит познайомився з Миколою Давидовим<ref name=":1" /> — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на проєкт кращого декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс<ref name=":0" />. | [[1888|1888 року]] Іполит познайомився з Миколою Давидовим<ref name=":1" /> — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на проєкт кращого декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс<ref name=":0" />. | ||
Протягом 1889—1891 років перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом<ref name=":2" />. [[1891|1891 року]] закінчив проєкт парку в 10 десятин<ref name=":1">{{Cite book|url=http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/22315|автор=Руденко, Андрій|назва=Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки|видавництво=Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|місце=Одеса|рік=2018|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref | Протягом 1889—1891 років перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом<ref name=":2" />. [[1891|1891 року]] закінчив проєкт парку в 10 десятин<ref name=":1">{{Cite book|url=http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/22315|автор=Руденко, Андрій|назва=Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки|видавництво=Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|місце=Одеса|рік=2018|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід<ref name=":3" />. | ||
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом<ref name=":1" />. | За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом<ref name=":1" />. Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до [[1909|1909 року]]<ref name=":0" /><ref name=":6" />. | ||
З [[2007|2007 року]] парк має назву «Веселі Боковеньки»<ref name=":3">{{Cite web|url=https://bokovenki.com.ua/pro-nas/|видавець=Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки"|дата=13 грудня 2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Про нас}}</ref>. | Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року<ref name=":6" />. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:<blockquote>В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»<ref name=":6" />.</blockquote>З [[2007|2007 року]] парк має назву «Веселі Боковеньки»<ref name=":3">{{Cite web|url=https://bokovenki.com.ua/pro-nas/|видавець=Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки"|дата=13 грудня 2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Про нас}}</ref>. | ||
<gallery mode="packed" heights="200" caption=""> | <gallery mode="packed" heights="200" caption=""> | ||
| Рядок 41: | Рядок 60: | ||
===Асканія-Нова=== | ===Асканія-Нова=== | ||
Іполит Владиславський-Падалка [[1893]] року заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом архітектора | Іполит Владиславський-Падалка [[1893]] року заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа<ref name=":4">{{Cite book|url=https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/avtorlek/20/12.pdf|назва=Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47|автор=Давиденко В. М.|місце=Миколаїв|видавництво=ЧЛУ ім. Петра Могили|рік=2011|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref><ref name=":7">{{Cite book|url=https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/194nd.docx|видавництво=Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України|рік=2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів}}</ref>. | ||
До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка<ref name=":5">{{Cite web|url=http://ukrssr.com.ua/kherson/chaplyn/askaniya-nova-chaplinskiy|назва=Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область|видавець=Історія міст і сіл Української РСР|дата=1971|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка<ref name=":5">{{Cite web|url=http://ukrssr.com.ua/kherson/chaplyn/askaniya-nova-chaplinskiy|назва=Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область|видавець=Історія міст і сіл Української РСР|дата=1971|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | ||
У [[1900-ті|1900-х роках]] проєкт парка завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко<ref name=":4" />: він урізноманітнив парк хвойними породами<ref name=":5" />. | У [[1900-ті|1900-х роках]] проєкт парка завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко<ref name=":4" />: він урізноманітнив парк хвойними породами<ref name=":5" />. | ||
=== Парки в Молдові === | === Парки в Молдові === | ||
| Рядок 54: | Рядок 70: | ||
==== Цаульський парк ==== | ==== Цаульський парк ==== | ||
[[Файл:Цаульский парк (з альбому Молдовэ, мындрия мя).jpg|міні|праворуч|Цаульський парк]] | [[Файл:Цаульский парк (з альбому Молдовэ, мындрия мя).jpg|міні|праворуч|Цаульський парк]] | ||
Протягом [[ | Протягом [[1900]]—[[1904]] років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк [[Бессарабія|Бессарабії]]<ref>{{Cite web|url=https://www.moldovenii.md/md/city/details/id/564|назва=Ţaul, raionul Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | ||
==== Парк Редю-Маре ==== | ==== Парк Редю-Маре ==== | ||
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках<ref>{{Cite web|url=https://moldovenii.md/md/section/331/content/8778|назва=Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата=23 січня 2013|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | [[Файл:План парку Редю-Маре.jpg|міні|праворуч|200px|План парку Редю-Маре]] | ||
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках<ref>{{Cite web|url=https://moldovenii.md/md/section/331/content/8778|назва=Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата=23 січня 2013|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref> на замовлення генерала Віктора Домбровського<ref name=":6" />. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га<ref name=":6" />. | |||
Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки<ref name=":6" />. | |||
У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації<ref name=":6" />. | |||
==Примітки== | ==Примітки== | ||
{{примітки}} | {{примітки}} | ||
[[Категорія:Люди]] | [[Категорія:Люди]] | ||
Версія за 22:07, 15 січня 2024
Іполит Васильович Владиславський-Падалка (нар. 1872 — пом. до 1928) — український вчений-садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидовського парку, засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті роки).
У 1887–1893 роках заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова».
Життєпис
Ранні роки та освіта
Іполит народився 1872 року. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар Аккерманської повітової земської управи, працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. 1877 року Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів[1]: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь[2].
У березні 1882 року батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту[1].
Іполит закінчив Кишинівську гімназію[1]. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. 1870 року він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику[3].
Кар'єра
У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком[3]. 1893 року заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова»[4][5].
1894 року їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами[3]. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку[3].
За зароблені гроші у 1890-х Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в Одесі[1].
У Цаулі
У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови[3]. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року[3].
У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку[3].
У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова[3].
Останні роки
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер 10 лютого 1920 року у вікі 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал[3].
Парки
Давидівський парк
1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим[6] — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на проєкт кращого декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс[1].
Протягом 1889—1891 років перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом[2]. 1891 року закінчив проєкт парку в 10 десятин[6]. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід[7].
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом[6]. Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до 1909 року[1][3].
Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року[3]. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:
В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»[3].
З 2007 року парк має назву «Веселі Боковеньки»[7].
«Веселі Боковеньки», 2020
2018
2018
2020
Асканія-Нова
Іполит Владиславський-Падалка 1893 року заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа[4][5].
До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка[8].
У 1900-х роках проєкт парка завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко[4]: він урізноманітнив парк хвойними породами[8].
Парки в Молдові
Цаульський парк
.jpg)
Протягом 1900—1904 років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк Бессарабії[9].
Парк Редю-Маре
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках[10] на замовлення генерала Віктора Домбровського[3]. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га[3].
Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки[3].
У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації[3].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Владислав Сердюк: Дослідження старого знімка. Частина І, Кропивницький час-Тіме, 12 січня 2021, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 2,0 2,1 Олексій Пермінов: Владиславский-Падалка - ландшафтный дизайнер из Аккермана, Записки Старого Аккермана, 17 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 3,00 3,01 3,02 3,03 3,04 3,05 3,06 3,07 3,08 3,09 3,10 3,11 3,12 3,13 3,14 3,15 Владислав Сердюк: Микола Давидов та його краєвидний сад — Київ : Ярославів Вал, 2024.
- ↑ 4,0 4,1 4,2 Давиденко В. М.: Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47 — Миколаїв : ЧЛУ ім. Петра Могили, 2011., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 5,0 5,1 Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, 2022., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 6,0 6,1 6,2 Руденко, Андрій: Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки — Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 7,0 7,1 Про нас, Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки", 13 грудня 2022, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 8,0 8,1 Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, Історія міст і сіл Української РСР, 1971, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ Ţaul, raionul Donduşeni, moldovenii.md, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni, moldovenii.md, 23 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024