Владиславський-Падалка Іполит Васильович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 44 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інфобокс| | {{Інфобокс| | ||
{{Особа | {{Особа | ||
|фото = | |фото = Садобудівельний заклад І. Владиславського-Падалки.jpg | ||
|підпис = Реклама «Першого на Півдні» садобудівельного закладу, який відкрив Іполит | |||
|ім'я = Іполит Васильович Владиславський-Падалка | |ім'я = Іполит Васильович Владиславський-Падалка | ||
|дата народження = [[1872]] | |дата народження = [[1872]] | ||
|місце народження = | |місце народження = [[Аккерманський повіт]] | ||
|дата смерті = | |дата смерті = [[10 лютого]] [[1920]] | ||
|місце смерті = | |місце смерті = Ялта | ||
|діяльність = | |діяльність = паркобудівник, садівник | ||
|національність = | |національність = | ||
}}}} | }}}} | ||
'''Іполит Васильович Владиславський-Падалка''' ({{Нар}} [[1872]] — {{Пом}} | '''Іполит Васильович Владиславський-Падалка''' ({{Нар}} [[1872]], [[Аккерманський повіт]] — {{Пом}} [[10 лютого|10]] [[10 лютого|лютого]] [[1920]]) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидівського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України ([[1910-ті]]). | ||
У [[1890-ті|1890-х роках]] заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові спроєктував і створив Цаульський парк — свого часу найбільший у [[Бессарабія|Бессарабії]] — та парк Редю-Маре. | |||
==Життєпис== | ==Життєпис== | ||
Іполит народився [[1872|1872 року]]. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар [[Аккерманська повітова земська управа|Аккерманської повітової земської управи]], працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. [[1877|1877 року]] Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. | |||
=== Ранні роки та освіта === | |||
Іполит народився [[1872|1872 року]]. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар [[Аккерманська повітова земська управа|Аккерманської повітової земської управи]], працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. [[1877|1877 року]] Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів<ref name=":0">{{Cite web|url=http://chas-time.com.ua/liudyna/doslidzhennya-starogo-znimka.html|назва=Дослідження старого знімка. Частина І|дата=12 січня 2021|дата-доступу=15 січня 2024|видавець=Кропивницький час-Тіме|автор=Владислав Сердюк}}</ref>: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь<ref name=":2">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/17634.html|назва=Владиславский-Падалка - ландшафтный дизайнер из Аккермана|автор=Олексій Пермінов|видавець=Записки Старого Аккермана|дата=17 січня 2013|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | |||
У березні [[1882|1882 року]] батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту<ref name=":0" />. | У березні [[1882|1882 року]] батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту<ref name=":0" />. | ||
Іполит закінчив Кишинівську гімназію | [[Файл:Будівля школи садівництва, Одеса.jpg|міні|праворуч|Будівля Школи садівництва, Одеса]] | ||
Іполит закінчив Кишинівську гімназію<ref name=":0" />. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. [[1870|1870 року]] він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику<ref name=":6">{{Cite book|автор=Владислав Сердюк|рік=2024|видавництво=Ярославів Вал|місце=Київ|назва=Микола Давидов та його краєвидний сад}}</ref>. | |||
=== Кар'єра === | |||
[[1893]] року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова»<ref name=":4" /><ref name=":7" />, який став для нього мистецьким дебютом<ref name=":9">{{Cite web|url=https://artkavun.kherson.ua/malovidoma-hersonschina.htm|видавець=Новий день. — № 9 (4951).|дата-доступу=16 січня 2024|дата=24 лютого 2011|назва=Маловідома Херсонщина — с.18}}</ref>. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком<ref name=":6" />. | |||
[[1894|1894 року]] їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами<ref name=":6" />. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку<ref name=":6" />. | |||
За зароблені гроші у [[1890-ті|1890-х]] Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в [[Одеса|Одесі]]<ref name=":0" />. | |||
=== У Цаулі === | |||
У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови<ref name=":6" />. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року<ref name=":6" />. | |||
У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку<ref name=":6" />. | |||
У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова<ref name=":6" />. | |||
=== Останні роки === | |||
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер [[10 лютого]] [[1920|1920 року]] у віці 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал<ref name=":6" />. | |||
== Парки == | |||
=== Давидівський парк === | === Давидівський парк === | ||
1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який | [[1888|1888 року]] Іполит познайомився з Миколою Давидовим<ref name=":1" /> — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на найкращий проєкт декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс<ref name=":0" />. | ||
Протягом 1889—1891 років часто перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом<ref name=":2" />. [[1891|1891 року]] закінчив проєкт парку в 10 десятин<ref name=":1">{{Cite book|url=http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/22315|автор=Руденко, Андрій|назва=Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки|видавництво=Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|місце=Одеса|рік=2018|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід<ref name=":3" />. | |||
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом<ref name=":1" />. Згодом Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до [[1909|1909 року]]<ref name=":0" /><ref name=":6" />. | |||
Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні [[1941|1941 року]]<ref name=":6" />. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:<blockquote>В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»<ref name=":6" />.</blockquote>З [[2007|2007 року]] парк має назву «Веселі Боковеньки»<ref name=":3">{{Cite web|url=https://bokovenki.com.ua/pro-nas/|видавець=Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки"|дата=13 грудня 2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Про нас}}</ref>. | |||
<gallery mode="packed" heights="200" caption=""> | |||
35-219-5011 Веселі Боковеньки. Літній пейзаж.jpg|«Веселі Боковеньки», 2020 | |||
Веселі Боковеньки 2.jpg|2018 | |||
Веселі Боковеньки 3.jpg|2018 | |||
35-219-5011 Віддзеркалення. Веселі Боковеньки.jpg|2020 | |||
</gallery> | |||
===Асканія-Нова=== | |||
На початку [[1890-ті|1890-х]] років Іполит Владиславський-Падалка заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа<ref name=":4">{{Cite book|url=https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/avtorlek/20/12.pdf|назва=Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47|автор=Давиденко В. М.|місце=Миколаїв|видавництво=ЧЛУ ім. Петра Могили|рік=2011|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref><ref name=":7">{{Cite book|url=https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/194nd.docx|видавництво=Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України|рік=2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів}}</ref>. Роботи велися протягом 1887—1895 років<ref name=":10">{{Cite book|url=http://dspace.op.edu.ua/jspui/handle/123456789/2524|назва=Перлина Херсонщини – заповідник «Асканія-Нова»|автор=О. В. Ревенко, Р. Губа|видавництво=Одеська політехніка|дата-доступу=16 січня 2024|рік=2014|місце=Одеса}}</ref>. Цей проєкт став для нього мистецьким дебютом<ref name=":9" />. | |||
До створення парку в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було<ref name=":5" />. На 28 га було закладено дендропарк<ref name=":10" />, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка<ref name=":5">{{Cite web|url=http://ukrssr.com.ua/kherson/chaplyn/askaniya-nova-chaplinskiy|назва=Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область|видавець=Історія міст і сіл Української РСР|дата=1971|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | |||
У 1907—1913 роках<ref name=":10" /> проєкт парку завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко<ref name=":4" />: він урізноманітнив парк хвойними породами<ref name=":5" />. | |||
У складі заповідника «Асканія-Нова» виділяються старий парк (28 га, закладений 1887—1895 рр.), лісостепове рідколісся (55,2 га, 1907—1913 рр.) та новий парк (100 га, 1968—1972 рр.)<ref name=":10" />. Іполит Владиславський-Падалка закладав саме старий ботанічний парк<ref name=":4" />. | |||
<gallery mode="packed" heights="200" caption=""> | |||
План парку Асканія-Нова (1920).jpg|План парку, [[1920]] | |||
Водонапірна вежа, Асканія-Нова (колір).jpg|Водонапірна вежа у старому саду, Асканія-Нова, [[1920-ті]] | |||
</gallery> | |||
=== Парки в Молдові === | |||
==== Цаульський парк ==== | |||
Протягом [[1900]]—[[1904]] років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк [[Бессарабія|Бессарабії]]<ref>{{Cite web|url=https://www.moldovenii.md/md/city/details/id/564|назва=Ţaul, raionul Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. | |||
З [[1956|1956 року]] має статус заповідника<ref name=":8" />. | |||
<gallery mode="packed" heights="200"> | |||
Файл:План Цаульського парку.jpg|План парку | |||
Файл:Цаульский парк (з альбому Молдовэ, мындрия мя).jpg|Садиба у парку, [[1984]] | |||
Файл:Autumn Taul Park (1980). (24455559571).jpg|Парк осінню [[1980|1980 року]] | |||
Файл:Taul Park (1980). (16747086113).jpg|Парк осінню 1980 року | |||
Файл:Taul Park (1980). (20712745761).jpg|Вид на озеро з західного схилу, 1980 | |||
Файл:Parcul Taul Dondiuseni (5).jpg|Озеро в парку, [[2011]] | |||
</gallery> | |||
==== Парк Редю-Маре ==== | |||
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках<ref>{{Cite web|url=https://moldovenii.md/md/section/331/content/8778|назва=Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата=23 січня 2013|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref> на замовлення генерала Віктора Домбровського<ref name=":6" />. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га<ref name=":6" />. | |||
Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки<ref name=":6" />. В основі цього рішення лежить композиційний прийом, який Іполит розробив у «Веселих Боковеньках» — прийом побудови кількох планувальних осей з однієї видової точки<ref name=":8">{{Cite book|url=https://imwerden.de/pdf/parki_moldavii_1967.pdf|назва=Парки Молдавии|видавництво=Картя Молдовеняскэ|місце=Кишинів|рік=1967|автор=П. В. Леонтьев|дата-доступу=16 січня 2024}}</ref>. | |||
У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації<ref name=":6" />. | |||
<gallery mode="packed" heights="200" caption=""> | |||
План парку Редю-Маре.jpg|План парку Редю-Маре | |||
Садиба в парку Редю-Маре (колір).jpg|Вигляд на садибу зі східної поляни, [[1967]] | |||
Садиба в парку Редю-Маре (2) (колір).jpg|Вигляд на садибу з північно-східної малої поляни, 1967 | |||
Садиба в парку Редю-Маре (3) (колір).jpg|Вигляд на садибу з західної поляни, 1967 | |||
MD.DN.Rediul Mare - park of Rediul Mare - apr 2018 - 08.jpg|Котедж посеред парку Редю-Маре, [[2018]] | |||
</gallery> | |||
==Примітки== | ==Примітки== | ||
{{примітки}} | {{примітки}} | ||
[[Категорія: | |||
== Посилання == | |||
* [https://ro.wikipedia.org/wiki/Parcul_din_satul_Rediul_Mare Стаття про парк Редю-Маре в Румунській Вікіпедії] | |||
* [https://ro.wikipedia.org/wiki/Parcul_%C8%9Aaul Стаття про Цаульський парк в Румунській Вікіпедії] | |||
[[Категорія:Садівники]] |
Поточна версія на 20:08, 21 січня 2024
Іполит Васильович Владиславський-Падалка (нар. 1872, Аккерманський повіт — пом. 10 лютого 1920) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидівського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті).
У 1890-х роках заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові спроєктував і створив Цаульський парк — свого часу найбільший у Бессарабії — та парк Редю-Маре.
Життєпис
Ранні роки та освіта
Іполит народився 1872 року. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар Аккерманської повітової земської управи, працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. 1877 року Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів[1]: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь[2].
У березні 1882 року батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту[1].
Іполит закінчив Кишинівську гімназію[1]. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. 1870 року він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику[3].
Кар'єра
1893 року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова»[4][5], який став для нього мистецьким дебютом[6]. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком[3].
1894 року їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами[3]. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку[3].
За зароблені гроші у 1890-х Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в Одесі[1].
У Цаулі
У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови[3]. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року[3].
У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку[3].
У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова[3].
Останні роки
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер 10 лютого 1920 року у віці 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал[3].
Парки
Давидівський парк
1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим[7] — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на найкращий проєкт декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс[1].
Протягом 1889—1891 років часто перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом[2]. 1891 року закінчив проєкт парку в 10 десятин[7]. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід[8].
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом[7]. Згодом Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до 1909 року[1][3].
Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року[3]. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:
В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»[3].
З 2007 року парк має назву «Веселі Боковеньки»[8].
Асканія-Нова
На початку 1890-х років Іполит Владиславський-Падалка заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа[4][5]. Роботи велися протягом 1887—1895 років[9]. Цей проєкт став для нього мистецьким дебютом[6].
До створення парку в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було[10]. На 28 га було закладено дендропарк[9], де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка[10].
У 1907—1913 роках[9] проєкт парку завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко[4]: він урізноманітнив парк хвойними породами[10].
У складі заповідника «Асканія-Нова» виділяються старий парк (28 га, закладений 1887—1895 рр.), лісостепове рідколісся (55,2 га, 1907—1913 рр.) та новий парк (100 га, 1968—1972 рр.)[9]. Іполит Владиславський-Падалка закладав саме старий ботанічний парк[4].
Парки в Молдові
Цаульський парк
Протягом 1900—1904 років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк Бессарабії[11].
З 1956 року має статус заповідника[12].
Парк Редю-Маре
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках[13] на замовлення генерала Віктора Домбровського[3]. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га[3].
Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки[3]. В основі цього рішення лежить композиційний прийом, який Іполит розробив у «Веселих Боковеньках» — прийом побудови кількох планувальних осей з однієї видової точки[12].
У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації[3].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Владислав Сердюк: Дослідження старого знімка. Частина І, Кропивницький час-Тіме, 12 січня 2021, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 2,0 2,1 Олексій Пермінов: Владиславский-Падалка - ландшафтный дизайнер из Аккермана, Записки Старого Аккермана, 17 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 3,00 3,01 3,02 3,03 3,04 3,05 3,06 3,07 3,08 3,09 3,10 3,11 3,12 3,13 3,14 3,15 Владислав Сердюк: Микола Давидов та його краєвидний сад — Київ : Ярославів Вал, 2024.
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Давиденко В. М.: Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47 — Миколаїв : ЧЛУ ім. Петра Могили, 2011., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 5,0 5,1 Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, 2022., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 6,0 6,1 Маловідома Херсонщина — с.18, Новий день. — № 9 (4951)., 24 лютого 2011, переглянуто 16 січня 2024
- ↑ 7,0 7,1 7,2 Руденко, Андрій: Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки — Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018., переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 8,0 8,1 Про нас, Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки", 13 грудня 2022, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 9,0 9,1 9,2 9,3 О. В. Ревенко, Р. Губа: Перлина Херсонщини – заповідник «Асканія-Нова» — Одеса : Одеська політехніка, 2014., переглянуто 16 січня 2024
- ↑ 10,0 10,1 10,2 Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, Історія міст і сіл Української РСР, 1971, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ Ţaul, raionul Donduşeni, moldovenii.md, переглянуто 15 січня 2024
- ↑ 12,0 12,1 П. В. Леонтьев: Парки Молдавии — Кишинів : Картя Молдовеняскэ, 1967., переглянуто 16 січня 2024
- ↑ Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni, moldovenii.md, 23 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024