Владиславський-Падалка Іполит Васильович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показано 16 проміжних версій цього користувача)
Рядок 8: Рядок 8:
|дата смерті = [[10 лютого]] [[1920]]
|дата смерті = [[10 лютого]] [[1920]]
|місце смерті = Ялта
|місце смерті = Ялта
|діяльність = вчений-садівник
|діяльність = паркобудівник, садівник
|національність =
|національність =
}}}}
}}}}
'''Іполит Васильович Владиславський-Падалка''' ({{Нар}} [[1872]], [[Аккерманський повіт]] — {{Пом}} [[10 лютого]] [[1920]]) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидовського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України ([[1910-ті]]).  
'''Іполит Васильович Владиславський-Падалка''' ({{Нар}} [[1872]], [[Аккерманський повіт]] — {{Пом}} [[10 лютого|10]] [[10 лютого|лютого]] [[1920]]) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидівського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України ([[1910-ті]]).  


У [[1890-ті|1890-х роках]] заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові створив Цаульський парк — свого часу найбільший у [[Бессарабія|Бессарабії]] — та парк Редю-Маре.  
У [[1890-ті|1890-х роках]] заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові спроєктував і створив Цаульський парк — свого часу найбільший у [[Бессарабія|Бессарабії]] — та парк Редю-Маре.  


==Життєпис==
==Життєпис==
Рядок 22: Рядок 22:
У березні [[1882|1882 року]] батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту<ref name=":0" />.
У березні [[1882|1882 року]] батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту<ref name=":0" />.


[[Файл:Будівля школи садівництва, Одеса.jpg|міні|праворуч|Будівля Школи садівництва, Одеса]]
Іполит закінчив Кишинівську гімназію<ref name=":0" />. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. [[1870|1870 року]] він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику<ref name=":6">{{Cite book|автор=Владислав Сердюк|рік=2024|видавництво=Ярославів Вал|місце=Київ|назва=Микола Давидов та його краєвидний сад}}</ref>.
Іполит закінчив Кишинівську гімназію<ref name=":0" />. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. [[1870|1870 року]] він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику<ref name=":6">{{Cite book|автор=Владислав Сердюк|рік=2024|видавництво=Ярославів Вал|місце=Київ|назва=Микола Давидов та його краєвидний сад}}</ref>.


=== Кар'єра ===
=== Кар'єра ===
[[1893]] року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова»<ref name=":4" /><ref name=":7" />, який став для нього мистецьким дебютом<ref>{{Cite web|url=https://artkavun.kherson.ua/malovidoma-hersonschina.htm|видавець=Новий день. — № 9 (4951).|дата-доступу=16 січня 2024|дата=24 лютого 2011|назва=Маловідома Херсонщина — с.18}}</ref>. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком<ref name=":6" />.
[[1893]] року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова»<ref name=":4" /><ref name=":7" />, який став для нього мистецьким дебютом<ref name=":9">{{Cite web|url=https://artkavun.kherson.ua/malovidoma-hersonschina.htm|видавець=Новий день. — № 9 (4951).|дата-доступу=16 січня 2024|дата=24 лютого 2011|назва=Маловідома Херсонщина — с.18}}</ref>. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком<ref name=":6" />.


[[1894|1894 року]] їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами<ref name=":6" />. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку<ref name=":6" />.  
[[1894|1894 року]] їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами<ref name=":6" />. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку<ref name=":6" />.  
Рядок 39: Рядок 40:


=== Останні роки ===
=== Останні роки ===
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер [[10 лютого]] [[1920|1920 року]] у вікі 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал<ref name=":6" />.
1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер [[10 лютого]] [[1920|1920 року]] у віці 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал<ref name=":6" />.


== Парки ==
== Парки ==


=== Давидівський парк ===
=== Давидівський парк ===
[[1888|1888 року]] Іполит познайомився з Миколою Давидовим<ref name=":1" /> — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на проєкт кращого декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс<ref name=":0" />.
[[1888|1888 року]] Іполит познайомився з Миколою Давидовим<ref name=":1" /> — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на найкращий проєкт декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс<ref name=":0" />.


Протягом 1889—1891 років перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом<ref name=":2" />. [[1891|1891 року]] закінчив проєкт парку в 10 десятин<ref name=":1">{{Cite book|url=http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/22315|автор=Руденко, Андрій|назва=Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки|видавництво=Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|місце=Одеса|рік=2018|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід<ref name=":3" />.
Протягом 1889—1891 років часто перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом<ref name=":2" />. [[1891|1891 року]] закінчив проєкт парку в 10 десятин<ref name=":1">{{Cite book|url=http://dspace.onu.edu.ua:8080/handle/123456789/22315|автор=Руденко, Андрій|назва=Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки|видавництво=Одеський національний університет імені І. І. Мечникова|місце=Одеса|рік=2018|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід<ref name=":3" />.


За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200&nbsp;тисяч рублів золотом<ref name=":1" />. Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до [[1909|1909 року]]<ref name=":0" /><ref name=":6" />.
За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200&nbsp;тисяч рублів золотом<ref name=":1" />. Згодом Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до [[1909|1909 року]]<ref name=":0" /><ref name=":6" />.


Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року<ref name=":6" />. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:<blockquote>В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»<ref name=":6" />.</blockquote>З [[2007|2007 року]] парк має назву «Веселі Боковеньки»<ref name=":3">{{Cite web|url=https://bokovenki.com.ua/pro-nas/|видавець=Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки"|дата=13 грудня 2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Про нас}}</ref>.
Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні [[1941|1941 року]]<ref name=":6" />. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:<blockquote>В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»<ref name=":6" />.</blockquote>З [[2007|2007 року]] парк має назву «Веселі Боковеньки»<ref name=":3">{{Cite web|url=https://bokovenki.com.ua/pro-nas/|видавець=Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки"|дата=13 грудня 2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Про нас}}</ref>.


<gallery mode="packed" heights="200" caption="">
<gallery mode="packed" heights="200" caption="">
Рядок 60: Рядок 61:


===Асканія-Нова===
===Асканія-Нова===
Іполит Владиславський-Падалка [[1893]] року заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа<ref name=":4">{{Cite book|url=https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/avtorlek/20/12.pdf|назва=Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47|автор=Давиденко В. М.|місце=Миколаїв|видавництво=ЧЛУ ім. Петра Могили|рік=2011|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref><ref name=":7">{{Cite book|url=https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/194nd.docx|видавництво=Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України|рік=2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів}}</ref>.
На початку [[1890-ті|1890-х]] років Іполит Владиславський-Падалка заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа<ref name=":4">{{Cite book|url=https://lib.chmnu.edu.ua/pdf/avtorlek/20/12.pdf|назва=Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47|автор=Давиденко В. М.|місце=Миколаїв|видавництво=ЧЛУ ім. Петра Могили|рік=2011|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref><ref name=":7">{{Cite book|url=https://mepr.gov.ua/wp-content/uploads/2023/04/194nd.docx|видавництво=Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України|рік=2022|дата-доступу=15 січня 2024|назва=Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів}}</ref>. Роботи велися протягом 1887—1895 років<ref name=":10">{{Cite book|url=http://dspace.op.edu.ua/jspui/handle/123456789/2524|назва=Перлина Херсонщини – заповідник «Асканія-Нова»|автор=О. В. Ревенко, Р. Губа|видавництво=Одеська політехніка|дата-доступу=16 січня 2024|рік=2014|місце=Одеса}}</ref>. Цей проєкт став для нього мистецьким дебютом<ref name=":9" />.


До створення парку 1887 року в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка<ref name=":5">{{Cite web|url=http://ukrssr.com.ua/kherson/chaplyn/askaniya-nova-chaplinskiy|назва=Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область|видавець=Історія міст і сіл Української РСР|дата=1971|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>.  
До створення парку в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було<ref name=":5" />. На 28 га було закладено дендропарк<ref name=":10" />, де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка<ref name=":5">{{Cite web|url=http://ukrssr.com.ua/kherson/chaplyn/askaniya-nova-chaplinskiy|назва=Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область|видавець=Історія міст і сіл Української РСР|дата=1971|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>.  


У [[1900-ті|1900-х роках]] проєкт парка завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко<ref name=":4" />: він урізноманітнив парк хвойними породами<ref name=":5" />.
У 1907—1913 роках<ref name=":10" /> проєкт парку завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко<ref name=":4" />: він урізноманітнив парк хвойними породами<ref name=":5" />.
 
У складі заповідника «Асканія-Нова» виділяються старий парк (28&nbsp;га, закладений 1887—1895 рр.), лісостепове рідколісся (55,2&nbsp;га, 1907—1913&nbsp;рр.) та новий парк (100&nbsp;га, 1968—1972&nbsp;рр.)<ref name=":10" />. Іполит Владиславський-Падалка закладав саме старий ботанічний парк<ref name=":4" />.
 
<gallery mode="packed" heights="200" caption="">
План парку Асканія-Нова (1920).jpg|План парку, [[1920]]
Водонапірна вежа, Асканія-Нова (колір).jpg|Водонапірна вежа у старому саду, Асканія-Нова, [[1920-ті]]
</gallery>


=== Парки в Молдові ===
=== Парки в Молдові ===
Рядок 70: Рядок 78:
Протягом [[1900]]—[[1904]] років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк [[Бессарабія|Бессарабії]]<ref>{{Cite web|url=https://www.moldovenii.md/md/city/details/id/564|назва=Ţaul, raionul Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>.
Протягом [[1900]]—[[1904]] років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк [[Бессарабія|Бессарабії]]<ref>{{Cite web|url=https://www.moldovenii.md/md/city/details/id/564|назва=Ţaul, raionul Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref>.


<gallery mode="packed" heights="200" caption="">
З [[1956|1956 року]] має статус заповідника<ref name=":8" />.
Цаульский парк (з альбому Молдовэ, мындрия мя).jpg|Цаульський парк
 
План Цаульського парку.jpg|План парку
<gallery mode="packed" heights="200">
Файл:План Цаульського парку.jpg|План парку
Файл:Цаульский парк (з альбому Молдовэ, мындрия мя).jpg|Садиба у парку, [[1984]]
Файл:Autumn Taul Park (1980). (24455559571).jpg|Парк осінню [[1980|1980 року]]
Файл:Taul Park (1980). (16747086113).jpg|Парк осінню 1980 року
Файл:Taul Park (1980). (20712745761).jpg|Вид на озеро з західного схилу, 1980
Файл:Parcul Taul Dondiuseni (5).jpg|Озеро в парку, [[2011]]
</gallery>
</gallery>


Рядок 78: Рядок 92:
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках<ref>{{Cite web|url=https://moldovenii.md/md/section/331/content/8778|назва=Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата=23 січня 2013|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref> на замовлення генерала Віктора Домбровського<ref name=":6" />. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га<ref name=":6" />.
Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках<ref>{{Cite web|url=https://moldovenii.md/md/section/331/content/8778|назва=Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni|видавець=moldovenii.md|дата=23 січня 2013|дата-доступу=15 січня 2024}}</ref> на замовлення генерала Віктора Домбровського<ref name=":6" />. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га<ref name=":6" />.


Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки<ref name=":6" />.
Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки<ref name=":6" />. В основі цього рішення лежить композиційний прийом, який Іполит розробив у «Веселих Боковеньках» — прийом побудови кількох планувальних осей з однієї видової точки<ref name=":8">{{Cite book|url=https://imwerden.de/pdf/parki_moldavii_1967.pdf|назва=Парки Молдавии|видавництво=Картя Молдовеняскэ|місце=Кишинів|рік=1967|автор=П. В. Леонтьев|дата-доступу=16 січня 2024}}</ref>.


У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації<ref name=":6" />.
У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації<ref name=":6" />.
Рядок 85: Рядок 99:
План парку Редю-Маре.jpg|План парку Редю-Маре
План парку Редю-Маре.jpg|План парку Редю-Маре
Садиба в парку Редю-Маре (колір).jpg|Вигляд на садибу зі східної поляни, [[1967]]
Садиба в парку Редю-Маре (колір).jpg|Вигляд на садибу зі східної поляни, [[1967]]
Садиба в парку Редю-Маре (2) (колір).jpg|Вигляд на садибу з північно-східної малої поляни, 1967
Садиба в парку Редю-Маре (3) (колір).jpg|Вигляд на садибу з західної поляни, 1967
MD.DN.Rediul Mare - park of Rediul Mare - apr 2018 - 08.jpg|Котедж посеред парку Редю-Маре, [[2018]]
MD.DN.Rediul Mare - park of Rediul Mare - apr 2018 - 08.jpg|Котедж посеред парку Редю-Маре, [[2018]]
</gallery>
</gallery>
==Примітки==
==Примітки==
{{примітки}}
{{примітки}}
Рядок 93: Рядок 110:


* [https://ro.wikipedia.org/wiki/Parcul_din_satul_Rediul_Mare Стаття про парк Редю-Маре в Румунській Вікіпедії]
* [https://ro.wikipedia.org/wiki/Parcul_din_satul_Rediul_Mare Стаття про парк Редю-Маре в Румунській Вікіпедії]
* [https://ro.wikipedia.org/wiki/Parcul_%C8%9Aaul Стаття про Цаульський парк в Румунській Вікіпедії]


[[Категорія:Садівники]]
[[Категорія:Садівники]]

Поточна версія на 20:08, 21 січня 2024

Реклама «Першого на Півдні» садобудівельного закладу, який відкрив Іполит
Реклама «Першого на Півдні» садобудівельного закладу, який відкрив Іполит
Ім'я
Іполит Васильович Владиславський-Падалка
Помер
Діяльність
паркобудівник, садівник

Іполит Васильович Владиславський-Падалка (нар. 1872, Аккерманський повіт — пом. 10 лютого 1920) — український паркобудівник та садівник, художник-пейзажист, автор і реалізатор проєкту Давидівського парку на Кропивниччині. Засновник першого садово-будівельного підприємства на Півдні України (1910-ті).

У 1890-х роках заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова». Пізніше у Молдові спроєктував і створив Цаульський парк — свого часу найбільший у Бессарабії — та парк Редю-Маре.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Іполит народився 1872 року. Його батько — Василь Васильович Владиславський-Падалка — дворянин, титулярний радник-секретар Аккерманської повітової земської управи, працював у ній протягом 13 років. Матір — Надія, у дівоцтві Папашик. 1877 року Надія померла, і батько Іполита одружився вдруге — на Ганні Михайлівні. Від двох браків у Василя було п'ятеро синів[1]: Микола, Іполит, Сергій, Аркадій та Василь[2].

У березні 1882 року батька не стало. На прохання вдови Ганни Михайлівни земська управа виділила кошти на поховання Василя, однак відмовила виплачувати пенсію родині. Допомогли родичі, і всі п'ятеро синів отримали освіту[1].

Будівля Школи садівництва, Одеса

Іполит закінчив Кишинівську гімназію[1]. У 1887—1890-х роках вчився в Одеській школі садівництва ім. Маразлі — тоді вона мала назву Школа садівництва і городництва. Іполит був одним із найкращих учнів. 1870 року він переміг на «Святі троянд» товариства садоводів в Олександрійському парку Одеси. Згодом працював помічником садівника в міському розсаднику[3].

Кар'єра

1893 року заклав старий ботанічний сад парку «Асканія-Нова»[4][5], який став для нього мистецьким дебютом[6]. У 1889—1909 роках — працював над Давидівським парком[3].

1894 року їздив за кордон у командировку, щоб ознайомитися з парками та садами[3]. У 1894—1897 роках жив зі своєю дружиною на хуторі Семенівка біля Давидівського парку[3].

За зароблені гроші у 1890-х Іполит відкрив «Перший на Півдні садобудівельний заклад» в Одесі[1].

У Цаулі

У 1900—1903 роках працював над парком поміщику І. А. Поммеру — у селі Цаул на півночі Молдови[3]. Іполит лишився жити в Цаулі до 1914 року[3].

У Цаулі під керівництвом Іполита Владиславського-Падалки та за кошт І. А Поммера відкрили школу садівництва. Випускники школи лишалися в Поммера та працювали як спеціалісти на виноградниках, у плодових садах та в самому Цаульському парку[3].

У період життя в Цаулі Іполит будував сади і парки також у бессарабських поміщиків та на околицях Львова[3].

Останні роки

1914 року, побоючись мобілізації в царську армію, Іполит виїхав в Одесу та працював головним інспектором садів та парків міста. Згодом переїхав у Крим. Захворів на тиф, помер 10 лютого 1920 року у віці 46 років. Похований на Аутському кладовищі в Ялті. Кладовище не збереглося, частину могил перенесли на Полікурівський меморіал[3].

Парки

Давидівський парк

1888 року Іполит познайомився з Миколою Давидовим[7] — юристом, мировим суддею, дендрологом та садівником, який мріяв створити ландшафтний парк. Незабаром Іполит взяв участь у конкурсі на найкращий проєкт декоративного парку, який оголосив Давидов. Іполит подав п'ять малюнків — і виграв конкурс[1].

Протягом 1889—1891 років часто перебував на місці майбутнього ландшафтного парку, біля села Веселі Боковеньки на Кропивниччині, та працював над проєктом[2]. 1891 року закінчив проєкт парку в 10 десятин[7]. Берегами річок Боковенька та Скотовата посадили біля 250 різних видів і форм деревно-чагарникових порід[8].

За створення проєкту, планування та розбиття його на зони Давидов заплатив Іполиту Владиславському-Падалці 200 тисяч рублів золотом[7]. Згодом Іполит наглядав над усіма роботами в парку протягом двох десятків років — до 1909 року[1][3].

Проєкт парку, який виконав Іполит Падалка, зберігався в архіві дендопарку до його евакуації в серпні 1941 року[3]. Тодішній директор парку Ф. Павленко згадував:

В мене було передчуття, що малюнків Владиславського-Падалки ми вже ніколи не побачимо. Кожен малюнок і креслення — живописний шедевр, виконаний у фарбах чи олівцями. Промальоване кожне дерево. Все те ми завантажили на вози й направили в бік Дніпра. Куди воно поділося, не знає ніхто. Так трапилося й з архівом «Веселих Боковеньок»[3].

З 2007 року парк має назву «Веселі Боковеньки»[8].

  • «Веселі Боковеньки», 2020

    «Веселі Боковеньки», 2020

  • 2018

    2018

  • 2018

    2018

  • 2020

    2020

Асканія-Нова

На початку 1890-х років Іполит Владиславський-Падалка заклав старий ботанічний парк «Асканія-Нова», що належав барону Фальц-Фейну, за проєктом одеського архітектора Дю Френа[4][5]. Роботи велися протягом 1887—1895 років[9]. Цей проєкт став для нього мистецьким дебютом[6].

До створення парку в Асканії-Новій, окрім кількох плодових дерев, білої акації та деяких ягідників, інших насаджень не було[10]. На 28 га було закладено дендропарк[9], де висадили 220 різних видів дерев і чагарників, у тому числі з Азії, Південної Європи, Північної Америки, Австралії, Кавказу та інших країн і континентів. Посадками керував Іполит Падалка[10].

У 1907—1913 роках[9] проєкт парку завершував художник-пейзажист В. Д. Орленко[4]: він урізноманітнив парк хвойними породами[10].

У складі заповідника «Асканія-Нова» виділяються старий парк (28 га, закладений 1887—1895 рр.), лісостепове рідколісся (55,2 га, 1907—1913 рр.) та новий парк (100 га, 1968—1972 рр.)[9]. Іполит Владиславський-Падалка закладав саме старий ботанічний парк[4].

  • План парку, 1920

    План парку, 1920

  • Водонапірна вежа у старому саду, Асканія-Нова, 1920-ті

    Водонапірна вежа у старому саду, Асканія-Нова, 1920-ті

Парки в Молдові

Цаульський парк

Протягом 1900—1904 років за проєктом Іполита у селі Цауль в Молдові будували ландшафтний парк, на замовлення одеського банкіра І. А. Поммера. Площа парку — 46 га, протяжність алей та доріжок — 15 км. Ця робота архітектора-пейзажиста отримала тоді високу оцінку. У парку висаджено 150 видів дерев, чагарників та ліан, у тому числі понад 100 екзотичних. На той момент це був найбільший парк Бессарабії[11].

З 1956 року має статус заповідника[12].

  • План парку

    План парку

  • Садиба у парку, 1984

    Садиба у парку, 1984

  • Парк осінню 1980 року

    Парк осінню 1980 року

  • Парк осінню 1980 року

    Парк осінню 1980 року

  • Вид на озеро з західного схилу, 1980

    Вид на озеро з західного схилу, 1980

  • Озеро в парку, 2011

    Озеро в парку, 2011

Парк Редю-Маре

Парк в с. Редю-Маре (Дондюшанський район Молдови). Його будували у 1912—1914 роках[13] на замовлення генерала Віктора Домбровського[3]. Парк розташований на околиці села на пологому північно-східному схилі та займає площу 5,2 га[3].

Композиційним центром усього ансамблю є будинок типу англійського котеджу, з якого відкриваються чотири галявини, що ведуть до будинку, схожі на пелюстки[3]. В основі цього рішення лежить композиційний прийом, який Іполит розробив у «Веселих Боковеньках» — прийом побудови кількох планувальних осей з однієї видової точки[12].

У насадженнях парку було 26 видів та форм дерев та чагарників, у тому числі 8 порід місцевої флори. З екзотичних видів в парку росли клен сріблястий, дуб північний, липа кавказька; і чагарники: карбунковий горіх, екзохорда Альберта. У парку посаджена верба біла плакуча та унікальний для Молдови екземпляр елегантної форми білої акації[3].

  • План парку Редю-Маре

    План парку Редю-Маре

  • Вигляд на садибу зі східної поляни, 1967

    Вигляд на садибу зі східної поляни, 1967

  • Вигляд на садибу з північно-східної малої поляни, 1967

    Вигляд на садибу з північно-східної малої поляни, 1967

  • Вигляд на садибу з західної поляни, 1967

    Вигляд на садибу з західної поляни, 1967

  • Котедж посеред парку Редю-Маре, 2018

    Котедж посеред парку Редю-Маре, 2018

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Владислав Сердюк: Дослідження старого знімка. Частина І, Кропивницький час-Тіме, 12 січня 2021, переглянуто 15 січня 2024
  2. ↑ 2,0 2,1 Олексій Пермінов: Владиславский-Падалка - ландшафтный дизайнер из Аккермана, Записки Старого Аккермана, 17 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024
  3. ↑ 3,00 3,01 3,02 3,03 3,04 3,05 3,06 3,07 3,08 3,09 3,10 3,11 3,12 3,13 3,14 3,15 Владислав Сердюк: Микола Давидов та його краєвидний сад — Київ : Ярославів Вал, 2024.
  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Давиденко В. М.: Засновник біосферного заповідника «Асканія-Нова» Ф. Е. Фальц-Фейн поглядом з ХХІ століття. С. 47 — Миколаїв : ЧЛУ ім. Петра Могили, 2011., переглянуто 15 січня 2024
  5. ↑ 5,0 5,1 Проєкт організації території біосферного заповідника «Асканія-Нова» імені Ф.Е. Фальц-Фейна та охорони його природних комплексів — Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, 2022., переглянуто 15 січня 2024
  6. ↑ 6,0 6,1 Маловідома Херсонщина — с.18, Новий день. — № 9 (4951)., 24 лютого 2011, переглянуто 16 січня 2024
  7. ↑ 7,0 7,1 7,2 Руденко, Андрій: Особливості поєднання природних та антропогенних ландшафтів у дендропарку Веселі Боковеньки — Одеса : Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, 2018., переглянуто 15 січня 2024
  8. ↑ 8,0 8,1 Про нас, Дослідно-селекційний дендрологічний лісовий центр "Веселі Боковеньки", 13 грудня 2022, переглянуто 15 січня 2024
  9. ↑ 9,0 9,1 9,2 9,3 О. В. Ревенко, Р. Губа: Перлина Херсонщини – заповідник «Асканія-Нова» — Одеса : Одеська політехніка, 2014., переглянуто 16 січня 2024
  10. ↑ 10,0 10,1 10,2 Асканія-Нова, Чаплинський район, Херсонська область, Історія міст і сіл Української РСР, 1971, переглянуто 15 січня 2024
  11. ↑ Ţaul, raionul Donduşeni, moldovenii.md, переглянуто 15 січня 2024
  12. ↑ 12,0 12,1 П. В. Леонтьев: Парки Молдавии — Кишинів : Картя Молдовеняскэ, 1967., переглянуто 16 січня 2024
  13. ↑ Parcul din satul Rediul Mare, Donduşeni, moldovenii.md, 23 січня 2013, переглянуто 15 січня 2024

Посилання

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Владиславський-Падалка_Іполит_Васильович&oldid=9066