Голод на Буджаку (1946—1947): відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Голод у Буджаку''' — частина масового голоду в Україні 1946—1947 років, який влаштувала совєтська влада. | '''Голод у Буджаку''' — частина масового голоду в Україні 1946—1947 років, який влаштувала совєтська влада. | ||
== Передумови == | |||
Після закінчення Другої світової війни стан сільського господарства був дуже складний, і ще більше його підірвала посуха 1946 року. Однак ця складна ситуація стала ще гіршою через штучне творення голоду совєтською владою. | |||
Совєти здійснювали репресивну хлібозаготівельну та податкову політики, а також насильницькі надмірні зернопобори в посушливі неврожайні повоєнні роки. Влада СССР на чолі з Йосифом Сталіним, як і раніше, використала село як «донора» для відбудови економіки та відновлення військово-промислового комплексу. | |||
==Історія== | ==Історія== | ||
17 лютого | 17 лютого УМВД [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]] доповіло МВД УССР про продовольчі труднощі та людоїдство на території області. Внаслідок недоїдання збільшилась смертність і захворювання на дистрофію. За січень 1947 року в області померло 4533 особи, народилися — 1258. З числа померлих — 1568 осіб померли від дистрофії. За першу декаду лютого 1947 року померло 2625 осіб, із них від дистрофії — 978. В області налічувалося приблизно 16 тисяч хворих на дистрофію. Особливо велика смертність спостерігалась в Новоіванівському і Болградському районах<ref>{{Cite web|url=http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1947|title=Голод в Україні. 1946—1947. Документи і матеріали. — К. — Нью-Йорк, 1996. — С. 184. ОЛЕГ РАБЕНЧУК|accessdate=3 березня 2013|archive-date=23 квітня 2013|archive-url=https://archive.today/20130423172330/http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1947}}</ref>. | ||
За перше півріччя 1947 року органи МВД УССР на території 15 областей України зафіксували 130 випадків людоїдства та 189 випадків трупоїдства. Найбільш частими вони були в Ізмаїльській області: відповідно 53 і 82 випадки<ref>Рабенчук, 2008, с. 275</ref>. | |||
В Ізмаїльській області в 1947 році на кожну тисячу дітей до 1 року померли 319<ref>Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013, сторінка 133</ref>. | |||
Велика кількість людей втікали від голоду залізницею на Захід України. Тоді на в західних областях ще не розгорнули сповна мережу колгоспів: на лютий 1947-го відновили лише 507 колгоспів з 2866, створених тут під час першої окупації совєтами у 1939—1940 роках<ref name=":0" />. | |||
Через голод значно збільшилась кількість грабунків особистого майна громадян і продовольства. Улітку 1947 року, коли люди почали рятувати себе зерновими з колгоспів, влада різко на це відреагувала. Так, до «закону про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 року, яким передбачалося покарання 10-річним ув’язненням тих, хто самовільно «розкрадав колгоспне майно», додали два нових укази президії Верховного Совєта СССР від 4 червня 1947-го<ref>Рабенчук, 2008, с. 277</ref>: | |||
* «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного й суспільного майна» | |||
* «Про посилення охорони особистої власності громадян». | |||
== Цитати == | == Цитати == | ||
* «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]]<ref>Рабенчук, 2008, с. 273</ref>. | * «В колгоспах немає сенсу працювати, тому що хліб забирають». «Де колгоспи — там немає хліба». «Добре вам, що у вас землю не відібрали», — цитати людей, що втекли на Захід України від голоду<ref name=":0" />. | ||
* «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]]<ref name=":0">Рабенчук, 2008, с. 273</ref>. | |||
==Дослідження== | ==Дослідження== | ||
Версія за 11:27, 25 листопада 2023
Голод у Буджаку — частина масового голоду в Україні 1946—1947 років, який влаштувала совєтська влада.
Передумови
Після закінчення Другої світової війни стан сільського господарства був дуже складний, і ще більше його підірвала посуха 1946 року. Однак ця складна ситуація стала ще гіршою через штучне творення голоду совєтською владою.
Совєти здійснювали репресивну хлібозаготівельну та податкову політики, а також насильницькі надмірні зернопобори в посушливі неврожайні повоєнні роки. Влада СССР на чолі з Йосифом Сталіним, як і раніше, використала село як «донора» для відбудови економіки та відновлення військово-промислового комплексу.
Історія
17 лютого УМВД Ізмаїльської області доповіло МВД УССР про продовольчі труднощі та людоїдство на території області. Внаслідок недоїдання збільшилась смертність і захворювання на дистрофію. За січень 1947 року в області померло 4533 особи, народилися — 1258. З числа померлих — 1568 осіб померли від дистрофії. За першу декаду лютого 1947 року померло 2625 осіб, із них від дистрофії — 978. В області налічувалося приблизно 16 тисяч хворих на дистрофію. Особливо велика смертність спостерігалась в Новоіванівському і Болградському районах[1].
За перше півріччя 1947 року органи МВД УССР на території 15 областей України зафіксували 130 випадків людоїдства та 189 випадків трупоїдства. Найбільш частими вони були в Ізмаїльській області: відповідно 53 і 82 випадки[2].
В Ізмаїльській області в 1947 році на кожну тисячу дітей до 1 року померли 319[3].
Велика кількість людей втікали від голоду залізницею на Захід України. Тоді на в західних областях ще не розгорнули сповна мережу колгоспів: на лютий 1947-го відновили лише 507 колгоспів з 2866, створених тут під час першої окупації совєтами у 1939—1940 роках[4].
Через голод значно збільшилась кількість грабунків особистого майна громадян і продовольства. Улітку 1947 року, коли люди почали рятувати себе зерновими з колгоспів, влада різко на це відреагувала. Так, до «закону про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 року, яким передбачалося покарання 10-річним ув’язненням тих, хто самовільно «розкрадав колгоспне майно», додали два нових укази президії Верховного Совєта СССР від 4 червня 1947-го[5]:
- «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного й суспільного майна»
- «Про посилення охорони особистої власності громадян».
Цитати
- «В колгоспах немає сенсу працювати, тому що хліб забирають». «Де колгоспи — там немає хліба». «Добре вам, що у вас землю не відібрали», — цитати людей, що втекли на Захід України від голоду[4].
- «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця Ізмаїльської області[4].
Дослідження
2017 року в Ізмаїлі пройшла конференція «III Дунайські наукові читання. Голод 1946—1947 років»[6].
Примітки
- ↑ Голод в Україні. 1946—1947. Документи і матеріали. — К. — Нью-Йорк, 1996. — С. 184. ОЛЕГ РАБЕНЧУК, переглянуто 3 березня 2013
- ↑ Рабенчук, 2008, с. 275
- ↑ Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013, сторінка 133
- ↑ 4,0 4,1 4,2 Рабенчук, 2008, с. 273
- ↑ Рабенчук, 2008, с. 277
- ↑ «Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти», 2017
Література
- III Дунайські наукові читання: Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти // Ізмаїльський державний гуманітарний університет. — Ізмаїл, 2017 / ISBN 978-966-02-7025-1
- Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки // Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013 р. / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський націо- нальний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія». — К., 2013. — 364 с.
- Рабенчук О. П. Голод 1946–1947 рр. в Україні: вплив на свідомість та поведінку населення / Рабенчук О. П. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — 2008. — 13. — С. 271—282.