Долина Джинів: відмінності між версіями
ЖК (обговорення | внесок) (розширено цитату) |
ЖК (обговорення | внесок) м (редаговані сторінки, подані у посиланні) |
||
Рядок 11: | Рядок 11: | ||
І з того часу ця піщана долина є місцем, що вселяє страх і жах, а той, хто входить до неї, дивується і приголомшується. [...] [Місце це] - ніби піщане море. Весь час із піска виринає велика кількість бугрів, потім вони провалюються, виникають в іншому місці. Це - величезне, вселяюче жах видовище. | І з того часу ця піщана долина є місцем, що вселяє страх і жах, а той, хто входить до неї, дивується і приголомшується. [...] [Місце це] - ніби піщане море. Весь час із піска виринає велика кількість бугрів, потім вони провалюються, виникають в іншому місці. Це - величезне, вселяюче жах видовище. | ||
Одного разу ми з пʼятьма-десятьма друзями набрались сміливості і - хто на коні, хто пішки - захопивши вʼязки очерету, попрямували туди, [по дорозі] втикаючи очеретини в пісок, аби по цих мітках повернутись назад. І ось, набравшись хоробрості, цілу годину ми валандались по цих пісках, вимучені, втомлені. Дехто з нас знайшов луки, черевики, палиці, стріли джинів, інші познаходили казани, сковорідки, миски, піки. Коли ми вже закінчували пошуки, подув безплідний вітер; він повалив очеретини, які ми втикали в пісок; наша дорога зникла.<ref>Челебі, Евлія. (1997) ''[https://shron1.chtyvo.org.ua/Chelebi_Evliia/Knyha_podorozhi_Pivnichne_Prychornomoria.pdf? Книга подорожі. Північне Причорноморʼя]''Одеса, Гермес: 14. </ref></blockquote>{{Примітки}} | Одного разу ми з пʼятьма-десятьма друзями набрались сміливості і - хто на коні, хто пішки - захопивши вʼязки очерету, попрямували туди, [по дорозі] втикаючи очеретини в пісок, аби по цих мітках повернутись назад. І ось, набравшись хоробрості, цілу годину ми валандались по цих пісках, вимучені, втомлені. Дехто з нас знайшов луки, черевики, палиці, стріли джинів, інші познаходили казани, сковорідки, миски, піки. Коли ми вже закінчували пошуки, подув безплідний вітер; він повалив очеретини, які ми втикали в пісок; наша дорога зникла.<ref>Челебі, Евлія. (1997) ''[https://shron1.chtyvo.org.ua/Chelebi_Evliia/Knyha_podorozhi_Pivnichne_Prychornomoria.pdf? Книга подорожі. Північне Причорноморʼя]''Одеса, Гермес: 14-15. </ref></blockquote>{{Примітки}} |
Версія за 16:10, 15 вересня 2023
Історична місцевість, що включає південно-східну частину Білгорода-Дністровського.
Описана у "Книзі подорожей" османського мандрівника Евлія Челебі, який відвідав Аккерман у 1657 році:[1]
ОПИС СТРАШНОЇ ДОЛИНИ КАМР-АЛ-КУМ
Хай буде відомо благочестивим братам [мусульманам] що ці аккерманські долини до потопу всі були морем. Коли Іскандер Дворогий [Александр Македонський] за наказом самого бога прорубав Чорноморську протоку і примусив [Чорне море] текти до Середземного [води відійшли], і ці місця залишились краєм незалюднених, безплодних пісків. Злі духи - джини - облюбували ці долини і поселились тут. І до самого початку епохи Сасанідів ця безкрайня рівнина була місцем відпочинку джинів.
За часів останніх Навширванів пехліван на імʼя Салсал, закінчуючи свою подорож, прибув на цю аккерманську землю. І що ж він побачив? Місце для фортеці з приємною водою і повітрям. Але неподалік знаходився притулок джинів. Зібравши відразу своїх мудреців, він [за всіма правилами] науки виготовив для джинів великий талісман і викарбував на ньому:
"Хай знову вони мешкають в Камр-ал-Кумі і, помилуй боже, нехай не ходять вони на синів адамових, а сини адамові нехай не ходять до них".
І з того часу ця піщана долина є місцем, що вселяє страх і жах, а той, хто входить до неї, дивується і приголомшується. [...] [Місце це] - ніби піщане море. Весь час із піска виринає велика кількість бугрів, потім вони провалюються, виникають в іншому місці. Це - величезне, вселяюче жах видовище.
Одного разу ми з пʼятьма-десятьма друзями набрались сміливості і - хто на коні, хто пішки - захопивши вʼязки очерету, попрямували туди, [по дорозі] втикаючи очеретини в пісок, аби по цих мітках повернутись назад. І ось, набравшись хоробрості, цілу годину ми валандались по цих пісках, вимучені, втомлені. Дехто з нас знайшов луки, черевики, палиці, стріли джинів, інші познаходили казани, сковорідки, миски, піки. Коли ми вже закінчували пошуки, подув безплідний вітер; він повалив очеретини, які ми втикали в пісок; наша дорога зникла.[2]
- ↑ Джерело?
- ↑ Челебі, Евлія. (1997) Книга подорожі. Північне ПричорноморʼяОдеса, Гермес: 14-15.