Середа Григорій Климович
Григорій Климович Середа, також відомий як Гриць Середа (нар. с. Плахтіївка, Аккерманський повіт) — український громадський діяч; примар Плахтіївки у 1930-х; вчитель у Плахтіївській школі протягом усього життя; один із провідників української громади в Буджаку у першій половині XX століття.
Життєпис
Народився у Плахтіївці на Аккерманщині. Батько — Клим Данилович, старшина волості, переселенець із села Плахтіївка на Кропивниччині (тоді — у складі Катеринославської губернії)[1].
Громадська та політична діяльність
Все життя працював у Плахтіївській школі, відкритій 1875 року[2].
1924 року брав участь у Татарбунарському повстанні та був заарештований[3]. Окрім того, румунська преса писала, що 1922 року Гриць Середа брав участь у заворушеннях в Аккермані, а 1923-го — заарештований за руйнування важливих мостів[4].
Один із провідників української громади в Буджаку[5].
У 1930-х роках — примар Плахтіївки[6].
1936 року львівський журналіст Роман Голіян мандрував Бесарабією та згодом опублікував історію української громади Буджака у серії статей «Басарабія — забута країна» (часопис «Діло», Львів). У статті відзначена активна громадська праця Гриця Середи[7]:
.jpg)
Національно-селянська організація
2 серпня 1935 року взяв участь у великому з'їзді Національно-селянської організації повіту Четатя-Албе в Кулевча[8]. Наступного 1936 року разом із іншими плахтунами організував марш Національно-селянської партії від Плахтіїки до Аккерману. Разом вони пройшли 60 км через Байрамчу, Манаші, Успенівку — і врешті долучилися до з'їзду організації у місті. Мітінгувальники-плахтуни несли плакати, в яких у чорній траурній рамці були обведені слова «надія», «добро», «справедливість», «закони і свободи» — як суспільні блага, давно чужі українцям Бесарабії[9].
Під час з'їзду Гриць Середа критикував тодішній уряд та демонстрував прихильність селянства до програми Національно-селянської партії. Свій виступ він підсумував тим, що жудець Четатя-Алба не представлений національними меншинами, а лише націонал-цараністами[9].
1938 року взяв участь у передвиборчому з'їзді Національно-селянської організації Четатя-Албе[10].
Примітки
- ↑ Любов Клим: Уривки із публікації в газеті «Советская новь» (Спецвипуск «Родина»), від 23 серпня 2000 р. Автор С. Примаченко, історик,ветеран учительської праці — 28 липня 2020
- ↑ Історія школи, Плахтіївський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №3, переглянуто 19 січня 2024
- ↑ Іван Думініка: Плахтеевка и Татарбунарское восстаник (1924 г.) — 21 квітня 2021. «Камчік, історія з 1830»
- ↑ Din lumea școlii și bisericii – Calendarul, 1933-10-01 / nr. 487 – Arcanum
- ↑ Тулуш Артур: «Восточные славяне из Южной Бессарабии под Румынской администрацией (1918—1940)» — Галац, Університет «Нижній Дунай», 2017
- ↑ Alex Scraiber: Дорогі брати хлібороби! — 2 серпня 2020, Facebook
- ↑ Каруник К. Д.: Українська мова в шкільній освіті підрумунської Бесарабії на початку 1920-х років — Лінгвістичні дослідження, 2020
- ↑ Campania national-taranista , in judetul Cetatea Albă – Marea adunare din comuna Culevcea — Dreptatea, 1935-08-20 / nr. 2357 – Arcanum
- ↑ 9,0 9,1 Mircea Ispir: Impunătorul congres al organizaţiei din Cetatea-Alba – Dreptatea, 1936-06-12 / nr. 2586 — Arcanum
- ↑ Intrunirea național-țărănista din Cetatea Albă — Dreptatea, 1938-02-10 / nr. 3067 — Arcanum