Шабо: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Рядок 14: Рядок 14:
[[1830|1830 року]] Ульріх Родунер, один із перших колоністів Шабо родом із Зеннвальда у долині Рейна, Швейцарія, заснував найпершу в Шабо школу<ref>{{Cite web|url=https://04849.com.ua/news/29748-zabroshennoe-istoricheskoe-zdanie-v-belgorode-dnestrovskom.html|назва=Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском|автор=Олексій Пермінов|видавець=04849.com.ua|дата=16 грудня 2019|дата-доступу=25 серпня 2021}}</ref>.
[[1830|1830 року]] Ульріх Родунер, один із перших колоністів Шабо родом із Зеннвальда у долині Рейна, Швейцарія, заснував найпершу в Шабо школу<ref>{{Cite web|url=https://04849.com.ua/news/29748-zabroshennoe-istoricheskoe-zdanie-v-belgorode-dnestrovskom.html|назва=Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском|автор=Олексій Пермінов|видавець=04849.com.ua|дата=16 грудня 2019|дата-доступу=25 серпня 2021}}</ref>.


=== Публічна бібліотека ===
1929 року в Шабо заснували публічну бібліотеку, в правління якої входили: Олександр Файнберг, Сергій Русаченко, Олександр Крівонос, Ана Ігамнов та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]]. 1930 року українська громада Шабо зверталася до суду Четатя-Албе, аби «надати мешканцям ґміни Шабо-Тарг та сусідніх з ними право читати книги, журнали, газети тощо державною мовою, російською та іншими мовами меншин, які проживають у ґміні»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I]  // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>.
1929 року в Шабо заснували публічну бібліотеку, в правління якої входили: Олександр Файнберг, Сергій Русаченко, Олександр Крівонос, Ана Ігамнов та [[Гаврилюк Ілько Іванович|Ілько Гаврилюк]]. 1930 року українська громада Шабо зверталася до суду Четатя-Албе, аби «надати мешканцям ґміни Шабо-Тарг та сусідніх з ними право читати книги, журнали, газети тощо державною мовою, російською та іншими мовами меншин, які проживають у ґміні»<ref>[https://adt.arcanum.com/en/view/MonitorulOficial_1930_03_Part2/?query=Gavriliuc&pg=1468&layout=s Tribunalul Cetatea-Albă, secția I]  // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70</ref>.



Версія за 09:19, 5 лютого 2024

Шабо
План курорта Шабо, 1911
План курорта Шабо, 1911
Тип
село
Населення
7108

Шабо (фр. Chabo, рум. Şaba, від тур. acha-abag — «нижні сади») — село у передмісті Білгорода-Дністровського, адміністративний центр Шабівської сільської громади. Розташоване на березі Дністровського лиману, на відстані 10 км від Чорного моря.

Історія

1830 року Ульріх Родунер, один із перших колоністів Шабо родом із Зеннвальда у долині Рейна, Швейцарія, заснував найпершу в Шабо школу[1].

Публічна бібліотека

1929 року в Шабо заснували публічну бібліотеку, в правління якої входили: Олександр Файнберг, Сергій Русаченко, Олександр Крівонос, Ана Ігамнов та Ілько Гаврилюк. 1930 року українська громада Шабо зверталася до суду Четатя-Албе, аби «надати мешканцям ґміни Шабо-Тарг та сусідніх з ними право читати книги, журнали, газети тощо державною мовою, російською та іншими мовами меншин, які проживають у ґміні»[2].

1935 року бібліотеку звинуватили у відсутності румунської літератури — на захист виступив Ілько Гаврилюк із публічною статтею у часописі Dreptatea[3].

Виноробство

Шабо розташоване на тій же географічній широті, що й французька Бургундія. Виноград тут вирощували ще з античних часів греки, а пізніше, в період Османської імперії, — турки[4].

2003 року в селі заснували компанію SHABO[4].

Волонтерські організації

Видатні діячі

Галерея

Примітки

  1. Олексій Пермінов: Заброшенное историческое здание в Белгороде-Днестровском, 04849.com.ua, 16 грудня 2019, переглянуто 25 серпня 2021
  2. Tribunalul Cetatea-Albă, secția I // Monitorul Oficial, Partea 2-a,1930-03-27 / nr. 70
  3. Dîn Cetatea Albă! Prigoana liberală împotriva minorităţilor — Dreptatea 1935-06-14 / nr. 2306
  4. 4,0 4,1 Рита Мороз: Мова про вино: інтерв'ю з Гіоргі Іукурідзе, співвласником компанії Shabo, Elle, 2 лютого 2022, переглянуто 17 квітня 2023
  5. Діло, № 229, 11 жовтня 1936

Посилання