Білгород-Дністровський

Матеріал з Енциклопедія Білгород-Дністровщини

Білгород-Дністровський (тур. Akkerman, рум. Cetatea Albă, рос. Белгород-Днестровский; до 1944 року — Аккерман) — місто в Одеській області, центр Білгород-Дністровського району.

Історія[ред. | ред. код]

Доба Молдовського князівства[ред. | ред. код]

У XV столітті місто було зосереджено у фортеці, належало Молдовському князівству та називалося Четатя-Албе («Біла фортеця»)[1]. Через місто проходив важливий торговельний шлях «Стамбул — Білгород — Львів», який, однак, почав оминати місто, після того як його окупувала Османська імперія і Аккерман почав занепадати[2].

Доба Османської імперії[ред. | ред. код]

1484 року війська османського султана Баязида II захопили фортецю та 1488 року перейменували її на Аккерман. Нарівні з Ізмаїлом, Бендерами та Очаковим вона стала одним із форпостів Османської імперії в Північному Причорномор’ї. Тоді фортеця вже грала роль значного порту та купецького центру, в тому числі для торгівлі ясирами (полоненими). Адміністративно місто входило до Сілістрійського санджака, а 1538 року стало центром Аккерманського (інколи Бендерського) санджака. З 1593 року — центр еялета Езі (Озу або Очаків). Тогочасна фортеця описана Евлієм Челебі в середині XVII століття[1].

Протягом XVI—XVII століть запорозькі та донські козаки неодноразово ходили походами на фортецю. Найвідоміші походи організовували П. Лянцкороський (1516) та І. Покотило (1517, 1541, 1547), Ю. Язловецький та Б. Ружинський (1577), інші козаки у 15821583 роках та 1594-му. У фортеці бували отамани Г. Лобода та С. Наливайко (1595), кошовий Запорізької Січі Іван Сірко (1659, 1664, 1671 та 1673). В облогу її брали під час морських походів козаків (1602) та походу війська І. Сулими (1606, 16091610, 1621). 1683 року місто пограбували козаки С. Куницького, а згодом під Аккерман декілька разів ходив переяславський полковник С. Палій (1684, 1686, 1691, 1693)[1].

1770 року під час Російсько-турецької війни (1768—1774) фортецю взяло штурмом російське військо бригадира І. О. Інгельстрома, проте за Кючук-Кайнарджійським мирним договором (10 липня 1774) її повернули туркам. 1789 року під час наступної Російсько-турецької війни (17871792) фортецю знову взяли штурмом: на цей раз донські козаки М. І. Платова разом із флотилією Чорноморського козацького війська. Проте і в цей раз фортецю повернули туркам за Яським мирним договором (29 грудня 1791)[1].

Доба Російської імперії[ред. | ред. код]

Герб міста часів Російської імперії

1 грудня 1806 року, під час Російсько-турецької війни 1806—1812 років, місто захопили військові частини Армана де Рішельє (Дюка)[3]. За Бухарестською мирною угодою 1812 року Аккерман увійшов до складу російської імперії[1].

23 січня 1918 року владу у місті захопили комуністи[4].

Доба Королівства Румунії[ред. | ред. код]

1918 року в рамках створення Великої Румунії румунські війська захопили Буджак. 8 березня Королівство Румунії встановило свою владу і в Аккермані, який перейменували на Четатя-Албе[4].

Планування міста[ред. | ред. код]

Аккерман мав османське планування та складався з двох частин: «старої» та «нової», які розділяла майбутня Софійська вулиця (нині Першотравнева), внаслідок чого центр міста був розмитий. Професор Київського університету Карл Кесслер писав: «Він складався майже з невеличких дерев'яних будинків, які частково покривилися від старості, має в собі кілька великих площ і пустирів і взагалі дихає якимось смутком». Громадськими місцями для жителів Аккермана були Воскресенський собор, торгові місця (Гостинний і Старий базар), міський бульвар[5].

Передмістя[ред. | ред. код]

Вулиці та топонімія[ред. | ред. код]

Освіта[ред. | ред. код]

Культура[ред. | ред. код]

Музика[ред. | ред. код]

Театр[ред. | ред. код]

Театр-ілюзіон Д. Склярова, 1914

1902 року в місті заснували перший бессарабський драматичний театр — «Новий Аккерман», який згодом став центром драматичного мистецтва півдня Бессарабії. 1914 року, коли у місті діяли вже два театри, відкрився літній театр-ілюзіон Д. Склярова[6]. Окрім того, у Білгороді-Дністровському в різні періоди історії ще існували «Театр Модерн», «Театр королеви Марії», театр «Прометей»[7].

Станом на 2015 рік у місті діяли шість театрів[8].

Фестивалі[ред. | ред. код]

Спорт[ред. | ред. код]

Пам’ятки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 С. С. Аргатюк, В. В. Левчук, І. Т. Русєв, І. В. Сапожников: Овідіопольський район Енциклопедичний довідник — Одеса-Овідіополь : ВМВ, 2011., переглянуто 4 червня 2021
  2. Омельчук В. В.: Східні традиції державотворення — с. 260 — Київ : Прометей, 2020., переглянуто 2 вересня 2021
  3. Два скелети з Білгорода виявилися ровесниками герцога де Рішельє, Gazeta.ua, 29 жовтня 2012, переглянуто 27 серпня 2021
  4. 4,0 4,1 М. Жарких: Білгород-Дністровський, Прадідівська слава — Українські пам’ятки, переглянуто 23 червня 2021
  5. Ігор Гулянович: Урбанонимы городом в Южной Бессарабии в середине XIX ст. (Аккерман, Измаил (Тучков), Килия): общие тенденции и особенности — 2013., переглянуто 1 червня 2021
  6. Олексій Пермінов: Аккерманские гастроли, Старий Аккерман, 6 травня 2015, переглянуто 15 вересня 2021
  7. «Прометей», Центр культури та дозвілля, 15 травня 2020, переглянуто 31 серпня 2021
  8. В Белгороде-Днестровском прошел блистательный фестиваль местных театралов, Топор, 30 березня 2015, переглянуто 31 серпня 2021

Посилання[ред. | ред. код]