Єврейська лікарня (1934—1940): відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 19: | Рядок 19: | ||
[[Примарія Четатя-Албе|Румунська влада]] виділила землю під лікарню на околиці міста: біля приватного виноградника, на місці якого після Другої світової війни звели [[міський стадіон]]<ref name=":0">{{Cite web|назва=Еврейская больница (Роддом)|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/1112982312232767/|видавець=Старий Аккерман|дата=22 липня 2019|дата-доступу=8 лютого 2023|автор=Олексій Пермінов}}</ref>. Будівництво тривало сім років, і у вересні [[1934|1934 року]] члени Товариства отримали запрошення на урочисте відкриття нового будинку лікарні<ref name=":1">{{ЄКП|258}}</ref>. [[7 жовтня]] 1934 року лікарню офіційно відкрили у присутності багатьох жителів міста та представників влади. Вона мала 14 кімнат і 60 ліжок, її річний бюджет сягав 100 000 леїв, а медичний персонал включав лікарів-спеціалістів і досвідчених медсестер<ref name=":2" />. Лікарня з Ізмаїльської вулиці переїхала у нове приміщення, керівником її лишився [[Шапіро Ісаак Йосипович|Ісаак Йосипович Шапіро]]<ref name=":0" />. | [[Примарія Четатя-Албе|Румунська влада]] виділила землю під лікарню на околиці міста: біля приватного виноградника, на місці якого після Другої світової війни звели [[міський стадіон]]<ref name=":0">{{Cite web|назва=Еврейская больница (Роддом)|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/1112982312232767/|видавець=Старий Аккерман|дата=22 липня 2019|дата-доступу=8 лютого 2023|автор=Олексій Пермінов}}</ref>. Будівництво тривало сім років, і у вересні [[1934|1934 року]] члени Товариства отримали запрошення на урочисте відкриття нового будинку лікарні<ref name=":1">{{ЄКП|258}}</ref>. [[7 жовтня]] 1934 року лікарню офіційно відкрили у присутності багатьох жителів міста та представників влади. Вона мала 14 кімнат і 60 ліжок, її річний бюджет сягав 100 000 леїв, а медичний персонал включав лікарів-спеціалістів і досвідчених медсестер<ref name=":2" />. Лікарня з Ізмаїльської вулиці переїхала у нове приміщення, керівником її лишився [[Шапіро Ісаак Йосипович|Ісаак Йосипович Шапіро]]<ref name=":0" />. | ||
=== | === Після Другої світової війни === | ||
У червні [[1940|1940 року]], коли місто окупував СРСР, доктору Шапіро, який керував лікарнею більше 50 років, довелося передати керівництво новому головному лікарю — члену комуністичної партії. Будівля під час Другої світової війни майже не постраждала, після війни тут продовжила роботу Друга міська лікарня<ref name=":0" />. | У червні [[1940|1940 року]], коли місто окупував СРСР, доктору Шапіро, який керував лікарнею більше 50 років, довелося передати керівництво новому головному лікарю — члену комуністичної партії. Будівля під час Другої світової війни майже не постраждала, після війни тут продовжила роботу Друга міська лікарня<ref name=":0" />. | ||
[[1959|1959 року]] лікарню частково перебудували та розмістили в ній пологовий будинок<ref name=":0" />. | [[1959|1959 року]] лікарню частково перебудували та розмістили в ній [[пологовий будинок]]<ref name=":0" />. | ||
{{Main|Пологовий будинок}} | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{Примітки}} | {{Примітки}} | ||
[[Категорія:Єврейська громада Білгорода-Дністровського]] | [[Категорія:Єврейська громада Білгорода-Дністровського]] | ||
Версія за 00:21, 10 лютого 2023
.jpg)
Єврейська лікарня — медичний заклад у Білгороді-Дністровському, відкритий 1934 року за кошти єврейських емігрантів з Аккермана в Нью-Йорку.
Після окупації міста СРСР — Друга міська лікарня, з 1959 року — пологовий будинок.
Історія
Передумови та відкриття
На початку XX століття єврейська громада міста мала лікарню на розі вулиць Єврейської та Ізмаїльської, яка з часом стала не спроможна надавати якісні послуги.
На початку 1920-х років члени Товариства емігрантів з Аккермана в Нью-Йорку Аків Марголін і його дружина відвідали Четатя-Албе і зрозуміли, що в місті необхідно відкрити нову лікарню. Повернувшись у США, вони закликали комітет придбати земельну ділянку та спланувати нову лікарню, а також зобов’язалися зібрати гроші для цього[1].
Організація створила спеціальний фонд, відкрила збір коштів і з 1925 до 1932 року зібрала понад 50 тисяч доларів. Окрім цього, вагомий внесок зробив Максим Каролік, уродженець Аккермана, який також жив у США. Усі гроші передавали комітету з будівництва лікарні в Четатя-Албе[1].
Румунська влада виділила землю під лікарню на околиці міста: біля приватного виноградника, на місці якого після Другої світової війни звели міський стадіон[2]. Будівництво тривало сім років, і у вересні 1934 року члени Товариства отримали запрошення на урочисте відкриття нового будинку лікарні[3]. 7 жовтня 1934 року лікарню офіційно відкрили у присутності багатьох жителів міста та представників влади. Вона мала 14 кімнат і 60 ліжок, її річний бюджет сягав 100 000 леїв, а медичний персонал включав лікарів-спеціалістів і досвідчених медсестер[1]. Лікарня з Ізмаїльської вулиці переїхала у нове приміщення, керівником її лишився Ісаак Йосипович Шапіро[2].
Після Другої світової війни
У червні 1940 року, коли місто окупував СРСР, доктору Шапіро, який керував лікарнею більше 50 років, довелося передати керівництво новому головному лікарю — члену комуністичної партії. Будівля під час Другої світової війни майже не постраждала, після війни тут продовжила роботу Друга міська лікарня[2].
1959 року лікарню частково перебудували та розмістили в ній пологовий будинок[2].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 51 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 Олексій Пермінов: Еврейская больница (Роддом), Старий Аккерман, 22 липня 2019, переглянуто 8 лютого 2023
- ↑ Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 258 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.