Історія вірменів у Білгороді-Дністровському: відмінності між версіями
м (Nykyforiv перейменував сторінку з Вірмени у Білгороді-Дністровському на Історія вірменів у Білгороді-Дністровському) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Армянская_церковь,_Аккерман.jpg|праворуч|міні|200x200пкс| [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (XIV століття) ]]'''Вірмени у Білгороді-Дністровському''' — вірменська | [[Файл:Армянская_церковь,_Аккерман.jpg|праворуч|міні|200x200пкс| [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (XIV століття) ]]'''Вірмени у Білгороді-Дністровському''' — вірменська громада, що проживала в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]. На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення міста. Збереглася [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]], спорудження якої датується початком XV століття. | ||
== Населення == | == Населення == |
Версія за 16:56, 2 лютого 2023
Вірмени у Білгороді-Дністровському — вірменська громада, що проживала в Білгороді-Дністровському. На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення міста. Збереглася Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці, спорудження якої датується початком XV століття.
Населення
Згідно з даними відомості за 1808 рік, етнічний склад населення міста був таким[1]:
Національність | % від загального числа жителів |
---|---|
вірмени | 38,2 % |
греки | 18,9 % |
українці, росіяни | 14 % |
болгари | біля 10 % |
молдовани | 9,4 % |
євреї, цигани, поляки, турки | 9,5 % |
За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста[2].
Історія
Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст середньовічної Молдови, де сформувалася численна вірменська громада[3]. Згідно вірменському мандрівнику Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з міста Ані (нині знаходиться на кордоні Туреччини та Вірменії)[4]. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до 1384 року, коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу[5]. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут протягом 1459—1460 років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові.
До захоплення міста турками 1484 року Аккерман був великим центром молдовських вірмен. Румунський історик Н. Георгій стверджує, що вірмен в Аккермані було більше, ніж у Сучаві, Яссах, Хотині та інших містах, хоч там воно і сягало багатьох тисяч[6]. Уже в XIV столітті, за повідомленнями історичних джерел, вірмени мали в місті свою церкву. Про церкву існують дві легенди: за однією, церкву вірменам подарував турецький султан, який забрав її у греків; за іншою, грецькі священики продали церкву вірменам як непотрібну.
На території нинішньої вірменської церкви Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити 1446 і 1474 років[7]. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники Жільбер де Лануа і Донато да Леззе[8]. Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом[9].
Сучасність
28 березня 2018 року у вірменському місті Вагаршапат був підписаний меморандум про співробітництво міста із Білгородом-Дністровським із ціллю закріплення дружби між українським та вірменським народами, а також для поглиблення економічних та культурних зв’язків. Ініціатором побратимства двох міст став Генеральний консул Вірменії в Одесі Айк Гулян[10].
Топоніміка
На сьогодні в історичному центрі міста проходять Вірменська вулиця та Вірменський провулок. Вірменська вулиця бере свій початок біля фабрики «Белста» і закінчується біля Краєзнавчого музею на вулиці Пушкіна.
Відомі уродженці
- Захарянов Григорій (Закарян Григір) (1765—1827) — архієпископ вірменської апостольської церкви, єпархіальний начальник Бессарабії.
- Попов Леон Христофорович (Папянц Леон Хачатурович) (1881—1919) — радянський лікар, революціонер. Один із організаторів радянського Червоного Хреста. Член Всеросійської епідеміологічної комісії, депутат Московської міської ради, організатор закладів охорони здоров'я в ряді районів Радянської Росії.
- Кюрдян Микола Іванович (Кюрдян Нікогайос Іванович) (1880—1937) — священик вірменської церкви Святої Катерини (Санкт-Петербург), член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний 1937 року під час Сталінських репресій.
- Чінарова Тамара Євсіївна (1919—2017) — австралійська балерина та хореограф.
Галерея
Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)
Див. також
Примітки
- ↑ История народного хозяйства Молдавской ССР (С древнейших времен до 1812 г.) / Отв. ред. П. В. Советов. Кишинев: Штиинца, 1976. страница 410Оригінальний текст (рос.)Согласно данным 1808 г., ... в Аккермане армяне составляли 38,2%, греки 18,9, украинцы и русские — около 14, болгары — около 10, молдаване — 9,4, евреи, цыгане, поляки, турки - 9,5%
- ↑ [http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa/ Про кількість та склад населення Одеської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року], 2001.ukrcensus.gov.ua, переглянуто 2020-05-24
- ↑ А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 278.
- ↑ Дж. Айрапетян. Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny» // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (21 травня). — С. 247.
- ↑ В.С. Зеленчук: Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. — Штиинца, 1979.Оригінальний текст (рос.)Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу
- ↑ К.В. Айвазян и Д.С. Лихачев: Армянская и русская средневековая литературы — АН Армянской ССР, 1986.Оригінальний текст (рос.)До завоевания его в 1484 г. турками Аккерман представлял собой крупный центр молдавских армян. Румынский историк Н. Георгий утверждает, что армян в Аккермане было больше, чем в Сучаве, Яссах, Хотите и других городах, хотя в последних оно достигало многих тысяч90. Сидевшему здесь в 1459- 1460 гг. армянскому епископу Ннколайосу подчинялись армяне, жившие «на территории княжества воеводы Стефана», т. е. в Молдавии
- ↑ А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 280.
- ↑ В. Бэнэцяну. Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (21 травня). — С. 175.
- ↑ Daniel Goffman: The Ottoman Empire and Early Modern Europe — Cambridge University Press, 2002.
- ↑ Levon Bagdasaryan: Эчмиадзин и Белгород-Днестровский подписали меморандум о сотрудничестве, Союз армян Украины - официальный сайт, 2018-03-29, переглянуто 2020-05-25
Джерела
- Стаття «Вірмени у Білгороді-Дністровському» на Вікіпедії
- Роль вірменських колоній у розвитку південних регіонів України
- Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013.
- Благодійність у сучасному світі: витоки, проблеми, перспективи. Стаття «Доброчинна діяльність вірмен Бессарабії (кінець ХІХ ст. — початок ХХ ст.)». Автор — Башли М., 2020