Історія вірменів у Білгороді-Дністровському: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| (Не показано 20 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
''' | {{Інфобокс| | ||
[[Файл:Армянская_церковь,_Аккерман.jpg|праворуч|міні|[[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]] (XIV століття)]] | |||
}} | |||
'''Історія вірменів у Білгороді-Дністровському''' — хронологія життя вірменської громади у [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]. Історія вірменів у місті сягає XIV століття. | |||
На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення Аккермана. Збереглася [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці]], спорудження якої датується початком XV століття. | |||
== Населення == | == Населення == | ||
Згідно з даними відомості за [[1808|1808 рік]], етнічний склад населення міста був таким<ref> | Згідно з даними відомості за [[1808|1808 рік]], етнічний склад населення міста був таким<ref>{{Cite book|url=https://web.archive.org/web/20220321053420/dspace.onu.edu.ua:8080/bitstream/123456789/16681/1/132-143.pdf|автор=Бачинська О. А.|назва=Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст.|місце=Одеса|рік=2007|дата-доступу=7 лютого 2023|видавництво=Наукові видання ОНУ}}</ref>: | ||
{| class="wikitable" | {| class="wikitable" | ||
! Національність | ! Національність | ||
| Рядок 8: | Рядок 13: | ||
|- | |- | ||
| вірмени | | вірмени | ||
| 38 | | 38 % | ||
|- | |- | ||
| греки | | греки | ||
| | | 21 % | ||
|- | |- | ||
| українці, | | [[Українці Аккермана|українці]] | ||
| | | 13,3 % | ||
|- | |||
| молдовани | |||
| 7,5 % | |||
|- | |- | ||
| болгари | | болгари | ||
| | | 5,8 % | ||
|- | |- | ||
| | | [[Євреї Аккермана|євреї]] | ||
| | | 5,2 % | ||
|- | |- | ||
| | | росіяни-старообрядці (пилипони), цигани, поляки | ||
| 9, | | 9,2 % | ||
|- | |- | ||
|} | |} | ||
За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста<ref>{{Cite web|назва=Про кількість та склад населення Одеської області | За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста<ref>{{Cite web|назва=Про кількість та склад населення Одеської області | ||
за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року|url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa/|видавець=2001.ukrcensus.gov.ua|дата-доступу=2020-05-24}}</ref>. | за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року|url=http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa/|видавець=2001.ukrcensus.gov.ua|дата-доступу=2020-05-24}}</ref>. | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст [[Молдавське князівство|середньовічної Молдови]], де сформувалася численна вірменська громада<ref name="Тораманян,278">А. Тораманян. [http://hpj.asj-oa.am/1511/1/1970-2(278).pdf О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 278.</ref>. Згідно вірменському мандрівнику Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з міста Ані (нині знаходиться на кордоні Туреччини та Вірменії)<ref name="Айрапетян247">Дж. Айрапетян. [http://hpj.asj-oa.am/4359/1/1985-2(246).pdf Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny»] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (21 травня). — С. 247.</ref>. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до [[1384|1384 року]], коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу<ref>{{Cite book|автор=В.С. Зеленчук|назва=Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в.|видавництво=Штиинца|рік=1979|сторінки=60|сторінок=287}}{{Oq|рос.|Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу}}</ref>. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут протягом [[1459]]—[[1460]] років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові. | Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст [[Молдавське князівство|середньовічної Молдови]], де сформувалася численна вірменська громада<ref name="Тораманян,278">А. Тораманян. [http://hpj.asj-oa.am/1511/1/1970-2(278).pdf О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 278.</ref>. Згідно вірменському мандрівнику Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з міста Ані (нині знаходиться на кордоні Туреччини та Вірменії)<ref name="Айрапетян247">Дж. Айрапетян. [http://hpj.asj-oa.am/4359/1/1985-2(246).pdf Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny»] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (21 травня). — С. 247.</ref>. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до [[1384|1384 року]], коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу<ref>{{Cite book|автор=В.С. Зеленчук|назва=Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в.|видавництво=Штиинца|рік=1979|сторінки=60|сторінок=287}}{{Oq|рос.|Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу}}</ref>. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут протягом [[1459]]—[[1460]] років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові. | ||
| Рядок 36: | Рядок 43: | ||
На території нинішньої [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|вірменської церкви]] Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити [[1446]] і [[1474]] років<ref name="Тораманян,280">А. Тораманян. [http://hpj.asj-oa.am/1511/1/1970-2(278).pdf О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 280.</ref>. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники [[Жільбер де Лануа]] і [[Донато да Леззе]]<ref>В. Бэнэцяну. [http://hpj.asj-oa.am/375/1/62-1(171).pdf Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (21 травня). — С. 175.</ref>. Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом<ref>{{Cite book|автор=Daniel Goffman|рік=2002|видавництво=Cambridge University Press|назва=The Ottoman Empire and Early Modern Europe}}</ref>. | На території нинішньої [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|вірменської церкви]] Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити [[1446]] і [[1474]] років<ref name="Тораманян,280">А. Тораманян. [http://hpj.asj-oa.am/1511/1/1970-2(278).pdf О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 280.</ref>. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники [[Жільбер де Лануа]] і [[Донато да Леззе]]<ref>В. Бэнэцяну. [http://hpj.asj-oa.am/375/1/62-1(171).pdf Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии] // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (21 травня). — С. 175.</ref>. Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом<ref>{{Cite book|автор=Daniel Goffman|рік=2002|видавництво=Cambridge University Press|назва=The Ottoman Empire and Early Modern Europe}}</ref>. | ||
=== XVI—XVII століття === | |||
Протягом усього XVI століття, ймовірно, вірменська громада в місті не існувала. Будівля [[Церква Успіння Пречистої Богородиці|вірменської церкви]] існує як мінімум із [[1650-ті|1650-х років]]. У [[1810-ті|1810-х роках]] церкву розширили у напрямку заходу. [[1831|1831 року]] у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу<ref>{{Cite book|url=http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2339/1/Zhittya_i_pamyat_2.pdf|назва=Життя і пам'ять: науковий збірник, присвячений пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. Випуск 2. С. 133|рік=2015|місце=Одеса|видавництво=Південноукраїнський національний педагогічний університет|дата-доступу=7 червня 2023}}</ref>. | |||
=== Сучасність === | === Сучасність === | ||
| Рядок 45: | Рядок 55: | ||
== Відомі уродженці == | == Відомі уродженці == | ||
* [[Захарянов Григорій]] ( | * [[Захарянов Григорій]] (Закарян Григір) ([[1765]]—[[1827]]) — архієпископ вірменської апостольської церкви, єпархіальний начальник Бессарабії. | ||
* [[Попов Леон Христофорович]] (Папянц Леон Хачатурович) ([[1881]]—[[1919]]) — | * [[Попов Леон Христофорович]] (Папянц Леон Хачатурович) ([[1881]]—[[1919]]) — совєтський лікар, революціонер. Один із організаторів совєтського Червоного Хреста. Член Всеросійської епідеміологічної комісії, депутат Московської міської ради, організатор закладів охорони здоров'я в ряді районів Совєтської Росії. | ||
* [[Кюрдян Микола Іванович]] (Кюрдян Нікогайос Іванович) ([[1880]]—[[1937]]) — священик вірменської церкви Святої Катерини (Санкт-Петербург), член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний | * [[Кюрдян Микола Іванович]] (Кюрдян Нікогайос Іванович) ([[1880]]—[[1937]]) — священик вірменської церкви Святої Катерини (Санкт-Петербург), член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний 1937 року під час Сталінських репресій. | ||
* [[Чінарова Тамара Євсіївна]] ([[1919]]—[[2017]]) — австралійська балерина | * [[Чінарова Тамара Євсіївна]] ([[1919]]—[[2017]]) — австралійська балерина та хореограф. | ||
== Галерея == | == Галерея == | ||
| Рядок 73: | Рядок 83: | ||
* Стаття [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірмени_у_Білгороді-Дністровському «Вірмени у Білгороді-Дністровському»] на Вікіпедії | * Стаття [https://uk.wikipedia.org/wiki/Вірмени_у_Білгороді-Дністровському «Вірмени у Білгороді-Дністровському»] на Вікіпедії | ||
* [http://elib.nakkkim.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1228/%D0%A0%D0%9E%D0%9B%D0%AC%20%D0%92%D0%86%D0%A0%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%D0%A5%20%D0%9A%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A3%20%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%92%D0%98%D0%A2%D0%9A%D0%A3.pdf?sequence=1&isAllowed=y Роль вірменських колоній у розвитку південних регіонів України] | * [http://elib.nakkkim.edu.ua/bitstream/handle/123456789/1228/%D0%A0%D0%9E%D0%9B%D0%AC%20%D0%92%D0%86%D0%A0%D0%9C%D0%95%D0%9D%D0%A1%D0%AC%D0%9A%D0%98%D0%A5%20%D0%9A%D0%9E%D0%9B%D0%9E%D0%9D%D0%86%D0%99%20%D0%A3%20%D0%A0%D0%9E%D0%97%D0%92%D0%98%D0%A2%D0%9A%D0%A3.pdf?sequence=1&isAllowed=y Роль вірменських колоній у розвитку південних регіонів України] | ||
* Маріанна Касьєнс: [http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2013/41/articles/8.pdf «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи] — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013. | |||
* [http://idgu.edu.ua/wp-content/uploads/2020/12/maket_blahodijnist-vypusk-2_2020.pdf Благодійність у сучасному світі: витоки, проблеми, перспективи. Стаття «Доброчинна діяльність вірмен Бессарабії (кінець ХІХ ст. — початок ХХ ст.)». Автор — Башли М., 2020] | |||
* [[Павленко Олександр Васильович|Олександр Павленко]]: «Молога», с. 92—93 | |||
[[Категорія:Вірменська громада Білгорода-Дністровського]] | |||
Поточна версія на 13:44, 7 червня 2023
Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)
Історія вірменів у Білгороді-Дністровському — хронологія життя вірменської громади у Білгороді-Дністровському. Історія вірменів у місті сягає XIV століття.
На початку XIX століття вірмени складали більше третини населення Аккермана. Збереглася Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці, спорудження якої датується початком XV століття.
Населення
Згідно з даними відомості за 1808 рік, етнічний склад населення міста був таким[1]:
| Національність | % від загального числа жителів |
|---|---|
| вірмени | 38 % |
| греки | 21 % |
| українці | 13,3 % |
| молдовани | 7,5 % |
| болгари | 5,8 % |
| євреї | 5,2 % |
| росіяни-старообрядці (пилипони), цигани, поляки | 9,2 % |
За переписом населення України 2001 року, вірмени склали 0,3 % населення міста[2].
Історія
Коли саме вірмени почали жити у Білгороді-Дністровському, достеменно невідомо. Білгород-Дністровський був одним із перших міст середньовічної Молдови, де сформувалася численна вірменська громада[3]. Згідно вірменському мандрівнику Симеону Лехаці, вірмени переселилися в Аккерман з міста Ані (нині знаходиться на кордоні Туреччини та Вірменії)[4]. Г. Гойлав відносить найранніші свідоцтва про матеріальну культуру вірмен Аккермана до XI—XII століть. Перші писемні згадки про вірмен у місті відносять до 1384 року, коли католікос Теодорос своїм наказом перепідпорядкував вірменську церкву у Манкармані (тодішня назва міста) львівському єпископу[5]. Вірменському єпископу Ніколайосу, який перебував тут протягом 1459—1460 років, підпорядковувалися вірмени, що жили «на території князівства воєводи Стефана», тобто у Молдові.
До захоплення міста турками 1484 року Аккерман був великим центром молдовських вірмен. Румунський історик Н. Георгій стверджує, що вірмен в Аккермані було більше, ніж у Сучаві, Яссах, Хотині та інших містах, хоч там воно і сягало багатьох тисяч[6]. Уже в XIV столітті, за повідомленнями історичних джерел, вірмени мали в місті свою церкву. Про церкву існують дві легенди: за однією, церкву вірменам подарував турецький султан, який забрав її у греків; за іншою, грецькі священики продали церкву вірменам як непотрібну.
На території нинішньої вірменської церкви Білгорода-Дністровського збереглися меморіальні плити 1446 і 1474 років[7]. У XV столітті чималу вірменську колонію в Аккермані зафіксували мандрівники Жільбер де Лануа і Донато да Леззе[8]. Формуванню вірменської громади в Аккермані сприяла міжнародна торгівля, в якій вірмени грали роль посередників між Заходом і Сходом[9].
XVI—XVII століття
Протягом усього XVI століття, ймовірно, вірменська громада в місті не існувала. Будівля вірменської церкви існує як мінімум із 1650-х років. У 1810-х роках церкву розширили у напрямку заходу. 1831 року у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу[10].
Сучасність
28 березня 2018 року у вірменському місті Вагаршапат був підписаний меморандум про співробітництво міста із Білгородом-Дністровським із ціллю закріплення дружби між українським та вірменським народами, а також для поглиблення економічних та культурних зв’язків. Ініціатором побратимства двох міст став Генеральний консул Вірменії в Одесі Айк Гулян[11].
Топоніміка
На сьогодні в історичному центрі міста проходять Вірменська вулиця та Вірменський провулок. Вірменська вулиця бере свій початок біля фабрики «Белста» і закінчується біля Краєзнавчого музею на вулиці Пушкіна.
Відомі уродженці
- Захарянов Григорій (Закарян Григір) (1765—1827) — архієпископ вірменської апостольської церкви, єпархіальний начальник Бессарабії.
- Попов Леон Христофорович (Папянц Леон Хачатурович) (1881—1919) — совєтський лікар, революціонер. Один із організаторів совєтського Червоного Хреста. Член Всеросійської епідеміологічної комісії, депутат Московської міської ради, організатор закладів охорони здоров'я в ряді районів Совєтської Росії.
- Кюрдян Микола Іванович (Кюрдян Нікогайос Іванович) (1880—1937) — священик вірменської церкви Святої Катерини (Санкт-Петербург), член Петроградського вірменського духовного правління. Розстріляний 1937 року під час Сталінських репресій.
- Чінарова Тамара Євсіївна (1919—2017) — австралійська балерина та хореограф.
Галерея
Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (XIV століття)
.JPG)
.jpg)
.JPG)
.JPG)
.JPG)
Див. також
Примітки
- ↑ Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ [http://2001.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/odesa/ Про кількість та склад населення Одеської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року], 2001.ukrcensus.gov.ua, переглянуто 2020-05-24
- ↑ А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 278.
- ↑ Дж. Айрапетян. Вопросы истории армянских поселений Польши в журнале «Kwartalnik historyczny» // Историко-филологический журнал. — Ер., 1985. — № 2 (21 травня). — С. 247.
- ↑ В.С. Зеленчук: Население Бессарабии и Поднестровья в XIX в. — Штиинца, 1979.Оригінальний текст (рос.)Впервые документальные данные упоминают армянское население в Белгороде-Днестровском в 1384 г., когда католикос Теодорос своей энцикликой подчинил армянскую церковь в Манкармане (Белгороде-Днестровском) львовскому епископу
- ↑ К.В. Айвазян и Д.С. Лихачев: Армянская и русская средневековая литературы — АН Армянской ССР, 1986.Оригінальний текст (рос.)До завоевания его в 1484 г. турками Аккерман представлял собой крупный центр молдавских армян. Румынский историк Н. Георгий утверждает, что армян в Аккермане было больше, чем в Сучаве, Яссах, Хотите и других городах, хотя в последних оно достигало многих тысяч90. Сидевшему здесь в 1459- 1460 гг. армянскому епископу Ннколайосу подчинялись армяне, жившие «на территории княжества воеводы Стефана», т. е. в Молдавии
- ↑ А. Тораманян. О некоторых армянских архитектурных памятниках Белгород-Днестровска // Историко-филологический журнал. — Ер., 1970. — № 2 (21 травня). — С. 280.
- ↑ В. Бэнэцяну. Армянские колонии на территории Румынии по данным румынской топонимии // Историко-филологический журнал. — Ер., 1962. — № 1 (21 травня). — С. 175.
- ↑ Daniel Goffman: The Ottoman Empire and Early Modern Europe — Cambridge University Press, 2002.
- ↑ Життя і пам'ять: науковий збірник, присвячений пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. Випуск 2. С. 133 — Одеса : Південноукраїнський національний педагогічний університет, 2015., переглянуто 7 червня 2023
- ↑ Levon Bagdasaryan: Эчмиадзин и Белгород-Днестровский подписали меморандум о сотрудничестве, Союз армян Украины - официальный сайт, 2018-03-29, переглянуто 2020-05-25
Джерела
- Стаття «Вірмени у Білгороді-Дністровському» на Вікіпедії
- Роль вірменських колоній у розвитку південних регіонів України
- Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013.
- Благодійність у сучасному світі: витоки, проблеми, перспективи. Стаття «Доброчинна діяльність вірмен Бессарабії (кінець ХІХ ст. — початок ХХ ст.)». Автор — Башли М., 2020
- Олександр Павленко: «Молога», с. 92—93