Історія українців у Білгороді-Дністровському: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 31: Рядок 31:


Українці мали прості родини, до яких входили батьки та їхні діти або батьки, діти та онуки.  У 40 % родин різниця між шлюбними партнерами становила 15 років, іноді більше 20 років. У таких родинах чоловіки одружувалися і мали дітей після 35—40 років<ref name=":0" />.
Українці мали прості родини, до яких входили батьки та їхні діти або батьки, діти та онуки.  У 40 % родин різниця між шлюбними партнерами становила 15 років, іноді більше 20 років. У таких родинах чоловіки одружувалися і мали дітей після 35—40 років<ref name=":0" />.
=== 1917—1918 ===
У жовтні [[1917|1917 року]] в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. На ньому постановили створити вищий орган державної влади Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів. Відсоток мандатів молдаван був у великій суперечності до відсотка молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%<ref name=":1">{{Cite book|url=https://diasporiana.org.ua/ukrainica/novosivskyj-i-narys-istoriyi-prava-bukovyny-i-basarabiyi/|назва=Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112|автор=Іван Новосівський|видавництво=Записки Наукового Товариства ім. Шевченка|місце=Нью-Йорк|рік=1986|дата-доступу=12 липня 2023}}</ref>.
[[27 березня]] [[1918|1918 року]] українські делегати до Крайової Ради голосували проти об'єднання [[Бессарабія|Бессарабії]] з Румунією. Невдовзі за наказом генерала Броштяну, командувача румунської окупаційної армії, їх без суду розстріляли<ref name=":1" />.


=== 1918—1940 ===
=== 1918—1940 ===

Версія за 16:29, 12 липня 2023

Історія українців у Білгороді-Дністровському — хронологія життя української громади у Білгороді-Дністровському.

Історія

Українська громада в Аккермані почала формуватися вже наприкінці XVIII — початку XIX століть. До неї входили селяни, козаки, ремісники, купці[1].

1800-ті

За переписом 1808 року в Аккермані проживали 345 родин, серед них 46 родин (13,3 %) — українці[1]. Переважна більшість українського населення Аккермана потрапила в нього після блукань у Придунайських степах і Молдові. Походження українців в Аккермані:

  • 18 родин (39%) — з Аккерманського повіту
  • 5 родин (11%) — з Кілійського повіту
  • 1 (2 %) — з-за Дунаю
  • 7 родин (17 %) — з молдовський повітів (Кишинівський, Сорокський, Оргєєвський)
  • 2 родини (4,5 %) — з Хотинської раї
  • 4 родини (9 %) — з Тираспольського повіту
  • 5 родин (11 %) — прибули з воєводств «колишнього Польського королівства»
  • 2 родини (4,5 %) — з Херсонської губернії
  • 1 родина (2 %) — «cтарожили», або «корінні»

«Старожили» у переписі зазначені як ті, «що давно зайшли». Найранніший час своєї появи в місті вказав Семен Посмітюха — 1789 рік[1].

1810-ті

За переписом міста 1819 року населення Аккермана становило 1085 родин, серед них більшість — українці (52 %), 560 родин, або 2343 особи: 1310 чоловіків і 1033 жінки[1].

Розподілення за віком:

  • 21—30 років — 85 осіб (15 %)
  • 31—40 років — 214 (38 %)
  • 41—50 років — 135 (24 %)
  • 51—60 років — 81 (15 %),
  • 61 і більше — 45 (8 %).

Українці мали прості родини, до яких входили батьки та їхні діти або батьки, діти та онуки. У 40 % родин різниця між шлюбними партнерами становила 15 років, іноді більше 20 років. У таких родинах чоловіки одружувалися і мали дітей після 35—40 років[1].

1917—1918

У жовтні 1917 року в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. На ньому постановили створити вищий орган державної влади Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів. Відсоток мандатів молдаван був у великій суперечності до відсотка молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%[2].

27 березня 1918 року українські делегати до Крайової Ради голосували проти об'єднання Бессарабії з Румунією. Невдовзі за наказом генерала Броштяну, командувача румунської окупаційної армії, їх без суду розстріляли[2].

1918—1940

Під час румунської окупації управління Бессарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[3].

Товариство «Просвіта»

Докладніше: Товариство «Просвіта» в Аккермані

1936 року в Аккермані відкрили місцеве товариство «Просвіта»[4] — громадську організацію, створену 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[5].

Див. також

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023
  2. ↑ 2,0 2,1 Іван Новосівський: Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112 — Нью-Йорк : Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1986., переглянуто 12 липня 2023
  3. ↑ А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  4. ↑ Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
  5. ↑ Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії

Посилання

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Історія_українців_у_Білгороді-Дністровському&oldid=7642