Історія українців у Білгороді-Дністровському: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Рядок 62: Рядок 62:
* [https://web.archive.org/web/20220401184904/http://history.odessa.ua/publication15/pdf/52.pdf Заселення українцями Буджаку: історичні джерела і родинні перекази]
* [https://web.archive.org/web/20220401184904/http://history.odessa.ua/publication15/pdf/52.pdf Заселення українцями Буджаку: історичні джерела і родинні перекази]
* [https://risu.ua/upc-kp-u-bilgorodi-dnistrovskomu-hresnoyu-hodoyu-nagadala-pro-svoji-prava_n85385 УПЦ КП у Білгороді-Дністровському хресною ходою нагадала про свої права]
* [https://risu.ua/upc-kp-u-bilgorodi-dnistrovskomu-hresnoyu-hodoyu-nagadala-pro-svoji-prava_n85385 УПЦ КП у Білгороді-Дністровському хресною ходою нагадала про свої права]
<!-- https://adt.arcanum.com/en/view/RevistaIstoricaRomana_1943/?query=cetatea+alba+ucrainenii&pg=410&layout=s -->


[[Категорія:Українська громада Білгорода-Дністровського]]
[[Категорія:Українська громада Білгорода-Дністровського]]

Версія за 22:52, 9 листопада 2023

Історія українців у Білгороді-Дністровському — хронологія життя української громади у Білгороді-Дністровському.

Історія

Українська громада в Аккермані почала формуватися вже наприкінці XVIII — початку XIX століть. До неї входили селяни, козаки, ремісники, купці[1].

1800-ті

За переписом 1808 року в Аккермані проживали 345 родин, серед них 46 родин (13,3 %) — українці[1]. Переважна більшість українського населення Аккермана потрапила в нього після блукань у Придунайських степах і Молдові. Походження українців в Аккермані:

  • 18 родин (39%) — з Аккерманського повіту
  • 5 родин (11%) — з Кілійського повіту
  • 1 (2 %) — з-за Дунаю
  • 7 родин (17 %) — з молдовський повітів (Кишинівський, Сорокський, Оргєєвський)
  • 2 родини (4,5 %) — з Хотинської раї
  • 4 родини (9 %) — з Тираспольського повіту
  • 5 родин (11 %) — прибули з воєводств «колишнього Польського королівства»
  • 2 родини (4,5 %) — з Херсонської губернії
  • 1 родина (2 %) — «cтарожили», або «корінні»

«Старожили» у переписі зазначені як ті, «що давно зайшли». Найранніший час своєї появи в місті вказав Семен Посмітюха — 1789 рік[1].

1810-ті

За переписом міста 1819 року населення Аккермана становило 1085 родин, серед них більшість — українці (52 %), 560 родин, або 2343 особи: 1310 чоловіків і 1033 жінки[1].

Розподілення за віком:

  • 21—30 років — 85 осіб (15 %)
  • 31—40 років — 214 (38 %)
  • 41—50 років — 135 (24 %)
  • 51—60 років — 81 (15 %),
  • 61 і більше — 45 (8 %).

Українці мали прості родини, до яких входили батьки та їхні діти або батьки, діти та онуки. У 40 % родин різниця між шлюбними партнерами становила 15 років, іноді більше 20 років. У таких родинах чоловіки одружувалися і мали дітей після 35—40 років[1].

1917—1918

У жовтні 1917 року в Кишиневі відбувся з'їзд Військового комітету бессарабських молдаван. За прикладом Української Центральної Ради в Києві, на з'їзді постановили створити вищий орган державної влади — Сфатул Церій (Крайова Рада) зі 120 членів (пізніше число збільшили до 150). При цьому для молдаван виділили 84 мандати (70%), а для інших національностей і немолдовських громадських організацій — 30% мандатів. Відсоток мандатів молдаван контрастував із відсотком молдовського населення Бессарабії за останнім переписом населення 1897 року — 47,58%[2].

27 березня 1918 року українські делегати до Крайової Ради голосували проти об'єднання Бессарабії з Румунією. Невдовзі за наказом генерала Броштяну, командувача румунської окупаційної армії, їх без суду розстріляли[2].

1918—1940

Під час румунської окупації управління Бессарабією характеризувалося зниженням культурного, економічного та соціального рівня населення, при цьому були впроваджені колоніальні методи та активно здійснювалася асиміляція українського населення[3].

Товариство «Просвіта»

1936 року в Аккермані відкрили місцеве товариство «Просвіта»[4] — громадську організацію, створену 1868 року у Львові з метою культурно-наукового розвитку, консолідації народної спільноти та піднесення національної свідомості українського народу[5].

Див. також

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Бачинська О. А.: Формування та розвиток української громади в місті. Аккерман у ХІХ ст. — Одеса : Наукові видання ОНУ, 2007., переглянуто 7 лютого 2023
  2. 2,0 2,1 Іван Новосівський: Нарис історії права Буковини і Басарабії. С. 112 — Нью-Йорк : Записки Наукового Товариства ім. Шевченка, 1986., переглянуто 12 липня 2023
  3. А. І. Жуковський: Бессарабія, Енциклопедія сучасної України, 2003
  4. Оснування т-ва «Просвіта» в Аккермані, Діло, 28 січня 1937, переглянуто 21 травня 2023
  5. Стаття «Товариство „Просвіта“ (1868—1939)» на Вікіпедії

Посилання