Історія українців у Білгороді-Дністровському
Історія українців у Білгороді-Дністровському — хронологія життя української громади у Білгороді-Дністровському.
Історія
Українська громада в Аккермані почала формуватися вже наприкінці XVIII — початку XIX століть. До неї входили селяни, козаки, ремісники, купці[1].
1800-ті
За переписом 1808 року в Аккермані проживали 345 родин, серед них 46 родин (13,3 %) — українці[1]. Переважна більшість українського населення Аккермана потрапила в нього після блукань у Придунайських степах і Молдові. Походження українців в Аккермані:
- 18 родин (39%) — з Аккерманського повіту
- 5 родин (11%) — з Кілійського повіту
- 1 (2 %) — з-за Дунаю
- 7 родин (17 %) — з молдовський повітів (Кишинівський, Сорокський, Оргєєвський)
- 2 родини (4,5 %) — з Хотинської раї
- 4 родини (9 %) — з Тираспольського повіту
- 5 родин (11 %) — прибули з воєводств «колишнього Польського королівства»
- 2 родини (4,5 %) — з Херсонської губернії
- 1 родина (2 %) — «cтарожили», або «корінні»
«Старожили» у переписі зазначені як ті, «що давно зайшли». Найранніший час своєї появи в місті вказав Семен Посмітюха — 1789 рік[1].
1810-ті
За переписом міста 1819 року населення Аккермана становило 1085 родин, серед них більшість — українці (52 %), 560 родин, або 2343 особи: 1310 чоловіків і 1033 жінки[1].
Розподілення за віком:
- 21—30 років — 85 осіб (15 %)
- 31—40 років — 214 (38 %)
- 41—50 років — 135 (24 %)
- 51—60 років — 81 (15 %),
- 61 і більше — 45 (8 %).
Українці мали прості родини, до яких входили батьки та їхні діти або батьки, діти та онуки. У 40 % родин різниця між шлюбними партнерами становила 15 років, іноді більше 20 років. У таких родинах чоловіки одружувалися і мали дітей після 35—40 років[1].