Аккерманський трамвай: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
[[Файл:Архієрейська вулиця (1915) (колір).jpg|міні|праворуч|300px|Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), [[1915]]]]
[[Файл:Архієрейська вулиця (1915) (колір).jpg|міні|праворуч|300px|Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), [[1915]]]]
}}
}}
'''Аккерманський трамвай''', '''«міська конка»''' — система трамвая на кінній тязі, що діяла в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] протягом [[1904]]—[[1918|1918-х]] років та складалася з одного кільцевого маршруту.
'''Аккерманський трамвай''', '''«міська конка»''' — система трамвая на кінній тязі, що діяла в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] протягом [[1904]]—[[1920-ті|1920-х]] років; складалася з одного кільцевого маршруту.


== Історія ==
== Історія ==
Міський кінний трамвай в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] почали будувати [[1904|1904 року]] для перевезення вантажів та зерна до причалів, перевезення мешканців при цьому було допоміжним<ref name=":1" />. Будівництво конки курував [[Міський голова Аккермана|міський голова]] [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Михайло Фемеліді]], який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна. Сама трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти<ref name=":0">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/33932.html|назва=Новые детали об аккерманской конке|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=31 липня 2016|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>.
Міський кінний трамвай в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] почали будувати [[1904|1904 року]], аби перевозити вантажі, а особливо зерно, до [[Причали Білгорода-Дністровського|причалів]], перевезення мешканців при цьому було допоміжним<ref name=":1" />.  


[[1905|1905 року]] Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт на влаштування естакад для потреб вантажно-пасажирської кінно-залізничної міської дороги на [[Причали Білгорода-Дністровського|п’яти наявних пристанях в Аккермані]]<ref name=":1" />.
Трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти<ref name=":0">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/33932.html|назва=Новые детали об аккерманской конке|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=31 липня 2016|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>. Будівництво конки курував приятель Спозіто та син [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Михайла Фемеліді]], [[Міський голова Аккермана|міського голови Аккермана]] у [[1895]]—[[1897]] роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/940161542848179/|автор=Олексій Пермінов|назва=История конки в Аккермане|видавець=Старий Аккерман|дата=1 листопада 2018|дата-доступу=8 липня 2023}}</ref>.
 
[[1905|1905 року]] Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх [[Причали Білгорода-Дністровського|причалах Аккермана]] мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая<ref name=":1" />. Будівництво конки курировал компаньон Спозито, сын бывшего Городского головы Аккермана, вольный штурман Петр Фемилиди.


Урочисте відкриття конки відбулося [[7 червня]] [[1905|1905 року]], і вже у кінці жовтня 1905 року, коли Микола II видав свій маніфест, у місті почався [[Аккерманський погром (1905)|погром проти євреїв]] і частина мешканців міста перекривала трамвайний рух<ref name=":1" />.  
Урочисте відкриття конки відбулося [[7 червня]] [[1905|1905 року]], і вже у кінці жовтня 1905 року, коли Микола II видав свій маніфест, у місті почався [[Аккерманський погром (1905)|погром проти євреїв]] і частина мешканців міста перекривала трамвайний рух<ref name=":1" />.  
Рядок 19: Рядок 21:
== Маршрут ==
== Маршрут ==
[[Файл:Маршрут Аккерманського трамвая.jpg|міні|праворуч|300px|Карта маршруту трамвая]]
[[Файл:Маршрут Аккерманського трамвая.jpg|міні|праворуч|300px|Карта маршруту трамвая]]
Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля нинішньої [[Свято-Миколаївська церква|Свято-Миколаївської церкви]] на [[Вулиця Ізмаїльська|вулиці Ізмаїльській]], проходив Ізмаїльською до [[Аккерманська фортеця|фортеці]], оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині [[Вулиця Грецька|Грецька]]). Трамвай проходив усі [[Причали Білгорода-Дністровського|причали міста]] та завертав на Олександрівську (нині [[Вулиця Пушкіна|вул. Пушкіна]]). Далі — на Архієрейську (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), проходив [[особняк Ярошевича]] та виїжджав на [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту<ref name=":1" />.
Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля [[Свято-Миколаївська церква|Свято-Миколаївської церкви]] на [[Вулиця Ізмаїльська|вулиці Ізмаїльській]], проходив Ізмаїльською до [[Аккерманська фортеця|фортеці]], оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині [[Вулиця Грецька|Грецька]]). Трамвай проходив усі [[Причали Білгорода-Дністровського|причали міста]] та завертав на Олександрівську (нині [[Вулиця Пушкіна|вул. Пушкіна]]). Далі — на Архієрейську (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), проходив [[особняк Ярошевича]] та виїжджав на [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту<ref name=":1" />.


Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою [[Вулиця Ізмаїльська|вул. Ізмаїльська]], 85<ref name=":1" />.
Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою [[Вулиця Ізмаїльська|вул. Ізмаїльська]], 85<ref name=":1" />.


== Технічні характеристики ==
== Технічні характеристики ==
Ширина колії — 1524 мм<ref>{{Cite web|url=https://transit.parovoz.com/masstransit/index.php?ID=125|назва=Белгород-Днестровский [Аккерман] (конка)|видавець=Горэлектротранс|дата-доступу=3 вересня 2021}}</ref>, її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів обмежили 12 верстами за годину, при цьому найповільніше їхати між кінцевими роз’їздами дозволяли зі швидкістю 7,5 версти за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в конку на ходу<ref name=":1" />.
Ширина колії — 1524 мм<ref>{{Cite web|url=https://transit.parovoz.com/masstransit/index.php?ID=125|назва=Белгород-Днестровский [Аккерман] (конка)|видавець=Горэлектротранс|дата-доступу=3 вересня 2021}}</ref>, її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу<ref name=":2" />.


Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі<ref name=":1" />.
Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі<ref name=":1" />.

Версія за 20:22, 8 липня 2023

Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині вул. Незалежності), 1915

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Білгороді-Дністровському протягом 1904—1920-х років; складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року, аби перевозити вантажі, а особливо зерно, до причалів, перевезення мешканців при цьому було допоміжним[1].

Трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти[2]. Будівництво конки курував приятель Спозіто та син Михайла Фемеліді, міського голови Аккермана у 1895—1897 роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна[3].

1905 року Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх причалах Аккермана мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая[1]. Будівництво конки курировал компаньон Спозито, сын бывшего Городского головы Аккермана, вольный штурман Петр Фемилиди.

Урочисте відкриття конки відбулося 7 червня 1905 року, і вже у кінці жовтня 1905 року, коли Микола II видав свій маніфест, у місті почався погром проти євреїв і частина мешканців міста перекривала трамвайний рух[1].

1907 року по колії пустили паровий локомотив[1].

Закрили трамвайне систему 1918 року, коли закрилося пароплавне сполучення Дністровським лиманом і конка стала нерентабельною[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував». Трамвайні колії з вулиць міста демонтували в середині 1930-х років[2], частину колій міський садівник Матвій Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду[1].

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проходив усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту[1].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85[1].

Технічні характеристики

Ширина колії — 1524 мм[4], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу[3].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі[1].

Спогади

Ю. Шільдкраут у своїй книзі так описував міський трамвай[5]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових. Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.

Галерея

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 Олексій Пермінов: Конка в Аккермане, Старий Аккерман, 23 квітня 2013, переглянуто 7 вересня 2021
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Олексій Пермінов: Новые детали об аккерманской конке, Старий Аккерман, 31 липня 2016, переглянуто 7 вересня 2021
  3. ↑ 3,0 3,1 Олексій Пермінов: История конки в Аккермане, Старий Аккерман, 1 листопада 2018, переглянуто 8 липня 2023
  4. ↑ Белгород-Днестровский [Аккерман (конка)], Горэлектротранс, переглянуто 3 вересня 2021
  5. ↑ Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 16 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Аккерманський_трамвай&oldid=7545