Аккерманський трамвай: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 2: Рядок 2:
[[Файл:Архієрейська вулиця (1915) (колір).jpg|міні|праворуч|300px|Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), [[1915]]]]
[[Файл:Архієрейська вулиця (1915) (колір).jpg|міні|праворуч|300px|Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині [[Вулиця Незалежності|вул. Незалежності]]), [[1915]]]]
}}
}}
'''Аккерманський трамвай''', '''«міська конка»''' — система трамвая на кінній тязі, що діяла в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] протягом [[1904]]—[[1920-ті|1920-х]] років; складалася з одного кільцевого маршруту.
'''Аккерманський трамвай''', '''«міська конка»''' — система трамвая на кінній тязі, що діяла в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] протягом [[1905]]—[[1930]] років; складалася з одного кільцевого маршруту.


== Історія ==
== Історія ==
Рядок 9: Рядок 9:
Трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти<ref name=":0">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/33932.html|назва=Новые детали об аккерманской конке|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=31 липня 2016|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>. Будівництво конки курував приятель Спозіто та син [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Михайла Фемеліді]], [[Міський голова Аккермана|міського голови Аккермана]] у [[1895]]—[[1897]] роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/940161542848179/|автор=Олексій Пермінов|назва=История конки в Аккермане|видавець=Старий Аккерман|дата=1 листопада 2018|дата-доступу=8 липня 2023}}</ref>.
Трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти<ref name=":0">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/33932.html|назва=Новые детали об аккерманской конке|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=31 липня 2016|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>. Будівництво конки курував приятель Спозіто та син [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Михайла Фемеліді]], [[Міський голова Аккермана|міського голови Аккермана]] у [[1895]]—[[1897]] роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/940161542848179/|автор=Олексій Пермінов|назва=История конки в Аккермане|видавець=Старий Аккерман|дата=1 листопада 2018|дата-доступу=8 липня 2023}}</ref>.


[[1905|1905 року]] Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх [[Причали Білгорода-Дністровського|причалах Аккермана]] мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая<ref name=":1" />. Будівництво конки курировал компаньон Спозито, сын бывшего Городского головы Аккермана, вольный штурман Петр Фемилиди.
[[1905|1905 року]] Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх [[Причали Білгорода-Дністровського|причалах Аккермана]] мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая<ref name=":1" />.


Урочисте відкриття конки відбулося [[7 червня]] [[1905|1905 року]], і вже у кінці жовтня 1905 року, коли Микола II видав свій маніфест, у місті почався [[Аккерманський погром (1905)|погром проти євреїв]] і частина мешканців міста перекривала трамвайний рух<ref name=":1" />.  
Відкриття конки відбулося [[7 червня]] [[1905|1905 року]]. [[1907|1907 року]] по колії пустили паровий локомотив. На початку [[1910-ті|1910-х років]] закупили частину вагонів одеської конки<ref>{{Cite web|url=https://www.istpravda.com.ua/articles/2022/07/13/161553/|назва=Кінний трамвай у містах України|видавець=Історична Правда|дата=13 липня 2022|дата-доступу=8 липня 2023|автор=Антон Лягушкін, Дмитро Янківський}}</ref>.  


[[1907|1907 року]] по колії пустили паровий локомотив<ref name=":1" />.
[[1918|1918 року]], коли Румунія окупувала [[Буджак]], а СССР — решту України, пароплавне сполучення [[Дністровський лиман|Дністровським лиманом]] припинилося і конка стала нерентабельною<ref name=":0" />.
 
Закрили трамвайне систему [[1918|1918 року]], коли закрилося пароплавне сполучення [[Дністровський лиман|Дністровським лиманом]] і конка стала нерентабельною<ref name=":0" />.


У статистичному описі Четатя-Албе за [[1923|1923 рік]] трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував». Трамвайні колії з вулиць міста демонтували в середині [[1930-ті|1930-х років]]<ref name=":0" />, частину колій міський садівник [[Пудівітр Матвій Матвійович|Матвій Пудівітр]] використав для вхідної арки у [[Зелений шум|кафе]] в [[Михайлівський сквер|Громадському саду]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/6612.html|назва=Конка в Аккермане|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=23 квітня 2013|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>.
У статистичному описі Четатя-Албе за [[1923|1923 рік]] трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував». Трамвайні колії з вулиць міста демонтували в середині [[1930-ті|1930-х років]]<ref name=":0" />, частину колій міський садівник [[Пудівітр Матвій Матвійович|Матвій Пудівітр]] використав для вхідної арки у [[Зелений шум|кафе]] в [[Михайлівський сквер|Громадському саду]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/6612.html|назва=Конка в Аккермане|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=23 квітня 2013|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>.

Версія за 20:40, 8 липня 2023

Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині вул. Незалежності), 1915

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Білгороді-Дністровському протягом 1905—1930 років; складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року, аби перевозити вантажі, а особливо зерно, до причалів, перевезення мешканців при цьому було допоміжним[1].

Трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти[2]. Будівництво конки курував приятель Спозіто та син Михайла Фемеліді, міського голови Аккермана у 1895—1897 роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна[3].

1905 року Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх причалах Аккермана мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая[1].

Відкриття конки відбулося 7 червня 1905 року. 1907 року по колії пустили паровий локомотив. На початку 1910-х років закупили частину вагонів одеської конки[4].

1918 року, коли Румунія окупувала Буджак, а СССР — решту України, пароплавне сполучення Дністровським лиманом припинилося і конка стала нерентабельною[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував». Трамвайні колії з вулиць міста демонтували в середині 1930-х років[2], частину колій міський садівник Матвій Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду[1].

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проходив усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту[1].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85[1].

Технічні характеристики

Ширина колії — 1524 мм[5], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу[3].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі[1].

Спогади

Ю. Шільдкраут у своїй книзі так описував міський трамвай[6]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових. Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.

Галерея

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Олексій Пермінов: Конка в Аккермане, Старий Аккерман, 23 квітня 2013, переглянуто 7 вересня 2021
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Олексій Пермінов: Новые детали об аккерманской конке, Старий Аккерман, 31 липня 2016, переглянуто 7 вересня 2021
  3. ↑ 3,0 3,1 Олексій Пермінов: История конки в Аккермане, Старий Аккерман, 1 листопада 2018, переглянуто 8 липня 2023
  4. ↑ Антон Лягушкін, Дмитро Янківський: Кінний трамвай у містах України, Історична Правда, 13 липня 2022, переглянуто 8 липня 2023
  5. ↑ Белгород-Днестровский [Аккерман (конка)], Горэлектротранс, переглянуто 3 вересня 2021
  6. ↑ Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 16 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Аккерманський_трамвай&oldid=7546