Аккерманський трамвай: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 16: Рядок 16:
[[1918|1918 року]], коли Румунія окупувала [[Буджак]], а СССР — інший берег Дністра, пароплавне сполучення [[Дністровський лиман|Дністровським лиманом]] припинилося і конка стала нерентабельною<ref name=":3" />.
[[1918|1918 року]], коли Румунія окупувала [[Буджак]], а СССР — інший берег Дністра, пароплавне сполучення [[Дністровський лиман|Дністровським лиманом]] припинилося і конка стала нерентабельною<ref name=":3" />.


У статистичному описі Четатя-Албе за [[1923|1923 рік]] трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»<ref name=":0">{{Cite web|url=https://old-akkerman.livejournal.com/33932.html|назва=Новые детали об аккерманской конке|автор=Олексій Пермінов|видавець=Старий Аккерман|дата=31 липня 2016|дата-доступу=7 вересня 2021}}</ref>. У [[1930-ті|1930-х роках]] трамвайну систему закрили<ref name=":3" />. Частину колій міський садівник [[Пудівітр Матвій Матвійович|Матвій Пудівітр]] використав для вхідної арки у [[Зелений шум|кафе]] в [[Михайлівський сквер|Громадському саду]]<ref>{{Cite web|url=https://topor.od.ua/parki-akkermana-belgoroda-dnestrovskogo/|назва=Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского)|видавець=topor.od.ua|дата=2 грудня 2016|дата-доступу=9 липня 2023|автор=Володимир Воротнюк}}</ref>.
У статистичному описі Четатя-Албе за [[1923|1923 рік]] трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»<ref name=":2" />. У [[1930-ті|1930-х роках]] трамвайну систему закрили<ref name=":3" />. Частину колій міський садівник [[Пудівітр Матвій Матвійович|Матвій Пудівітр]] використав для вхідної арки у [[Зелений шум|кафе]] в [[Михайлівський сквер|Громадському саду]]<ref>{{Cite web|url=https://topor.od.ua/parki-akkermana-belgoroda-dnestrovskogo/|назва=Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского)|видавець=topor.od.ua|дата=2 грудня 2016|дата-доступу=9 липня 2023|автор=Володимир Воротнюк}}</ref>.


== Маршрут ==
== Маршрут ==
Рядок 33: Рядок 33:
== Спогади ==
== Спогади ==
Ю. Шільдкраут у своїй книзі так описував міський трамвай<ref>{{ЄКП|16}}</ref>:
Ю. Шільдкраут у своїй книзі так описував міський трамвай<ref>{{ЄКП|16}}</ref>:
{{Цитата|Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Фемеліді]] вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: [[Вулиця Ізмаїльська|Ізмаїльську]], [[Вулиця Софіївська|Софіївську]], [[Вулиця Миколаївська|Миколаївську]], [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], [[Вулиця Олександрівська|Олександрівську]], по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина [[Асвадурови|братів Асвадурових]]. Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до [[Причали Білгорода-Дністровського|причалів]], а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.}}
{{Цитата|Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я [[Фемеліді Михайло Костянтинович|Фемеліді]] вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: [[Вулиця Ізмаїльська|Ізмаїльську]], [[Вулиця Софіївська|Софіївську]], [[Вулиця Миколаївська|Миколаївську]], [[Вулиця Михайлівська|Михайлівську]], [[Вулиця Олександрівська|Олександрівську]], по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина [[Асвадурови|братів Асвадурових]].
 
 
Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до [[Причали Білгорода-Дністровського|причалів]], а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.}}


== Галерея ==
== Галерея ==

Версія за 13:37, 9 липня 2023

Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині вул. Незалежності), 1915

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Білгороді-Дністровському протягом 1905—1930-х років; складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року[1] і ввели в експлуатацію 7 червня 1905 року. Основним його призначенням було перевозити вантажі, а особливо зерно, до причалів на березі лиману. Перевезення пасажирів при цьому було нерентабельним, і збитки покривали за рахунок перевезень вантажів[2].

Трамвайну систему в Аккермані збудував Микола Іванович Спозито — судновласник, промисловець, меценат та почесний громадянин Херсону — на умовах концесії (термін — 40 років)[2]. Будівництво конки курував приятель Спозито та син Михайла Фемеліді, міського голови Аккермана у 1895—1897 роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна[3].

1905 року Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх причалах Аккермана мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая[1].

1907 року по колії пустили паровий локомотив. На початку 1910-х років закупили частину вагонів одеської конки[2].

1918 року, коли Румунія окупувала Буджак, а СССР — інший берег Дністра, пароплавне сполучення Дністровським лиманом припинилося і конка стала нерентабельною[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»[3]. У 1930-х роках трамвайну систему закрили[2]. Частину колій міський садівник Матвій Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду[4].

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проходив усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту[1].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85[1].

Технічні характеристики

Ширина колії — 1524 мм[5], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу[3].

У використанні були пасажирські вагони відкритого, типу куплені у Варшаві, і закритого типу — з Одеси[2].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі[1].

Спогади

Ю. Шільдкраут у своїй книзі так описував міський трамвай[6]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових.


Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.

Галерея

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Олексій Пермінов: Конка в Аккермане, Старий Аккерман, 23 квітня 2013, переглянуто 7 вересня 2021
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Антон Лягушкін, Дмитро Янківський: Кінний трамвай у містах України, Історична Правда, 13 липня 2022, переглянуто 8 липня 2023
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Олексій Пермінов: История конки в Аккермане, Старий Аккерман, 1 листопада 2018, переглянуто 8 липня 2023
  4. ↑ Володимир Воротнюк: Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского), topor.od.ua, 2 грудня 2016, переглянуто 9 липня 2023
  5. ↑ Белгород-Днестровский [Аккерман (конка)], Горэлектротранс, переглянуто 3 вересня 2021
  6. ↑ Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 16 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Аккерманський_трамвай&oldid=7559