Аккерманський трамвай

Останнє редагування: 16 грудня 2023
Матеріал з Аккерманіка
Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині вул. Незалежності), 1915

Аккерманський трамвай

Останнє редагування: 16 грудня 2023

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Білгороді-Дністровському протягом 19041918-х років та складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року для перевезення вантажів та зерна до причалів, перевезення мешканців при цьому було допоміжним[1]. Будівництво конки курував міський голова Михайло Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна. Сама трамвайна система була приватною та належала херсонському купцю та судновласнику Миколі Спозіто, який збудував її за свої кошти[2].

1905 року Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт на влаштування естакад для потреб вантажно-пасажирської кінно-залізничної міської дороги на п’яти наявних пристанях в Аккермані[1].

Урочисте відкриття конки відбулося 7 червня 1905 року, і вже у кінці жовтня 1905 року, коли Микола II видав свій маніфест, у місті почався погром проти євреїв і частина мешканців міста перекривала трамвайний рух[1].

1907 року по колії пустили паровий локомотив[1].

Закрили трамвайне систему 1918 року, коли закрилося пароплавне сполучення Дністровським лиманом і конка стала нерентабельною[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував». Трамвайні колії з вулиць міста демонтували в середині 1930-х років[2], частину колій міський садівник Ян Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду[1].

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Кільцевий маршрут трамвая починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля нинішньої Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проходив усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту[1].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85[1].

Технічні характеристики

Ширина колії — 1524 мм[3], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів обмежили 12 верстами за годину, при цьому найповільніше їхати між кінцевими роз’їздами дозволяли зі швидкістю 7,5 версти за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в конку на ходу[1].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі[1].

Спогади

Ю. Шільдкраут у своїй книзі так описував міський трамвай[4]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових. Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.

Галерея

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 1,6 1,7 1,8 Олексій Пермінов: Конка в Аккермане, Старий Аккерман, 23 квітня 2013, переглянуто 7 вересня 2021
  2. 2,0 2,1 2,2 Олексій Пермінов: Новые детали об аккерманской конке, Старий Аккерман, 31 липня 2016, переглянуто 7 вересня 2021
  3. Белгород-Днестровский [Аккерман (конка)], Горэлектротранс, переглянуто 3 вересня 2021
  4. Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 16 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.