Аккерманський трамвай

Останнє редагування: 16 грудня 2023
Матеріал з Аккерманіка
Трамвайна колія на Архієрейській вулиці (нині вул. Незалежності), 1915
Категорії
ТранспортБілгород-Дністровський

Аккерманський трамвай

Останнє редагування: 16 грудня 2023

Аккерманський трамвай, «міська конка» — система трамвая на кінній тязі, що діяла в Білгороді-Дністровському протягом 1905—1930-х років; складалася з одного кільцевого маршруту.

Історія

Міський кінний трамвай в Аккермані почали будувати 1904 року[1] і ввели в експлуатацію 7 червня 1905 року. Основним його призначенням було перевозити вантажі, а особливо зерно, до причалів на березі лиману. Перевезення пасажирів при цьому було нерентабельним, і збитки покривали за рахунок перевезень вантажів[2].

Трамвайну систему в Аккермані на умовах концесії (термін — 40 років) збудував Микола Іванович Спозіто — грек за походженням[3], судновласник, промисловець, меценат та почесний громадянин Херсону[2]. У Херсоні Спозіто був авторитетною та поважною людиною: його обирали гласним Херсонської міської думи, членом облікового комітету міського громадського банку, біржового комітету Херсонської торгової біржі, членом Херсонського благодійницького товариства та почесним піклувальником Херсонського морехідного училища[4].

Будівництво конки курував приятель Спозито та син Михайла Фемеліді, міського голови Аккермана у 1895—1897 роках — Петро Фемеліді, який водночас займався торгівлею зерном та тримав власні судна[5].

1905 року Будівельне відділення Бессарабського Губернського правління затвердило проєкт, за яким на усіх причалах Аккермана мали облаштувати естакади для потреб міського трамвая[1].

1907 року по колії пустили паровий локомотив. На початку 1910-х років закупили частину вагонів одеської конки[2].

1918 року, коли Румунія окупувала Буджак, а совєти — інший берег Дністра, пароплавне сполучення Дністровським лиманом припинилося і конка стала нерентабельною[2].

У статистичному описі Четатя-Албе за 1923 рік трамвай вже згадували як закритий: «Існує система кінного трамвая, який колись функціонував»[5]. У 1930-х роках трамвайну систему закрили[2]. Частину колій міський садівник Матвій Пудівітр використав для вхідної арки у кафе в Громадському саду[6].

Маршрут

Карта маршруту трамвая

Існував один напівкільцевий маршрут трамвая[7]. Він починався на околицях міста, де тримали хлібні та винні склади, — біля Свято-Миколаївської церкви на вулиці Ізмаїльській, проходив Ізмаїльською до фортеці, оминав її та завертав на Скобелівську вулицю (нині Грецька). Трамвай проходив усі причали міста та завертав на Олександрівську (нині вул. Пушкіна). Далі — на Архієрейську (нині вул. Незалежності), проходив особняк Ярошевича та виїжджав на Михайлівську, а потім Ізмаїльською вулицею вертався на початок маршруту[1][8].

Конюшні кінної залізниці знаходилися за сучасною адресою вул. Ізмаїльська, 85[1].

Технічні характеристики

Ширина колії — 1524 мм[9], її виливали на Брянському залізничному заводі. Швидкість вагонів — 12 верст за годину. Оскільки вагони їздили досить повільно, пасажири могли зійти або застрибнути в трамвай на ходу[5].

У використанні були пасажирські вагони відкритого, типу куплені у Варшаві, і закритого типу — з Одеси[2].

Усі вагони конки мали свій номер та були оснащені гальмами та ліхтарями. Літерні квитки для проїзду продавав кондуктор, присутній у кожному екіпажі[1].

Спогади

Ю. Шільдкраут у книзі «Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті» так описував міський трамвай[8]:

Один із заможних християнських жителів Аккермана на ім’я Фемеліді вирішив зробити для міста дешевий, зручний і «сучасний» засіб пересування. Для цього він запустив «конку» (на зразок маленького «трамвая», запряженого кіньми). Вузькі залізничні колії проклали по вулицях міста, вони перетинали деякі вулиці: Ізмаїльську, Софіївську, Миколаївську, Михайлівську, Олександрівську, по всій вулиці уздовж берега лимана і доходили до великого борошномельного млина братів Асвадурових.


Основна лінія вантажного руху проходила великою та довгою Ізмаїльською вулицею, а також міською площею перед фортецею. Один запряжений кінь, ковзаючи по начищених коліях, легко тягнув десятки залізних вагонів, закритих і відкритих, доверху навантажених тисячами мішків зерна, вивезених із сараїв. Кінь привозив їх до причалів, а там їх вивантажували на бурові установки та баржі.


Цей Фемеліді був ініціативною людиною, і він дав Аккерману сучасніший засіб пересування, замінивши коня великим старомодним локомотивом, який тягнувся з важким видихом і скрипом і мав довгий ланцюг повних вагонів. Він задмив вулиці чорним, брудним і задушливим димом, який виходив із його старих нутрощів, і своїм диким свистом заважав відпочинку мешканців і нормальному руху в цій частині міста. Він викликав гнів населення, яке проклинало і посилали всі свої погані сни на голову «чорного демона». Кілька років потому цей вид транспорту ліквідували, а Фемеліді втратив усі свої активи.

Галерея

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 Олексій Пермінов: Конка в Аккермане, Старий Аккерман, 23 квітня 2013, переглянуто 7 вересня 2021
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 Антон Лягушкін, Дмитро Янківський: Кінний трамвай у містах України, Історична Правда, 13 липня 2022, переглянуто 8 липня 2023
  3. ↑ Ред. кол.: Боряк Г. В. (голова), Реєнт О. П., Варварцев М. М., Віднянський С. В., Верменич Я. В., Дмитрієнко М. Ф., Кірсенко М. В., Кудряченко А. І., Пилипенко О. В., Рубльов О. С., Галенко О. І., Харлафті Тз., Сіфнеу Е., Бацак Н. І., Пелешко А. В., Чернухін Є. К.: Грецьке підприємництво і торгівля у Північному Причорномор'ї XVIII–XIX ст. с. 269 — Київ : НАН України. Інститут історії України; Національна дослідницька фундація Греції; Інститут новогрецьких студій, 2013., переглянуто 21 серпня 2023
  4. ↑ Баранюк В.О. Почесний громадянин Микола Спозито // Константи: Альманах соц. досліджень. – Херсон, 2006. – Вип. 1(12): Архів і людина. – С. 112-114.
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 Олексій Пермінов: История конки в Аккермане, Старий Аккерман, 1 листопада 2018, переглянуто 8 липня 2023
  6. ↑ Володимир Воротнюк: Парки Аккермана (Белгорода-Днестровского), topor.od.ua, 2 грудня 2016, переглянуто 9 липня 2023
  7. ↑ Білгород-Дністровський, TransPhoto, переглянуто 9 липня 2023
  8. ↑ 8,0 8,1 Нісан Амітай Стамбул: Аккерман і містечка його району. Книга пам'яті, сторінка 16 — Тель-Авів : Товариство емігрантів з Аккермана та околиць, 1983.
  9. ↑ Белгород-Днестровский [Аккерман (конка)], Горэлектротранс, переглянуто 3 вересня 2021
Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Аккерманський_трамвай&oldid=7901