Асвадурови: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 27: | Рядок 27: | ||
* [https://topor.od.ua/stranits-istorii-asvadurov-i-akkerman/ Страницы истории: Асвадуровы и Аккерман] | * [https://topor.od.ua/stranits-istorii-asvadurov-i-akkerman/ Страницы истории: Асвадуровы и Аккерман] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Родина Асвадурових]] | ||
Версія за 14:39, 8 червня 2021
Родина Асвадурових (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий вірменський рід в Аккермані, представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.
Історія
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до Четатя-Албе з Константинополя напередодні його падіння 1453 року. Коли турки наступали на місто у 1475—1484 роках, родина знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман[1].
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином русифікації у краю прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували[1].
Як і більшість вірменів міста, Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — Ісаак-Ісахаг Асвадуров. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником Успенської вірменської церкви та Вірменського училища[2]. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та Вірменське кладовище загалом, зруйнували комуністи за радянської влади[1].
Його сини Сираган (1840—1925) та Федір (Худаверді) продовжили справу батька, який лишив їм велику спадщину в Аккермані та Одесі. 1886 року вони заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. В Аккермані брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками[1].
Сираган Асвадуров мав статус одеського купля 1-ї гільдії, пережив Жовтневу революцію та позбавлення його власності в Одесі радянською владою. Він помер в Четате-Албе 1925 року у 77-річному віці в родинному колі[1].
Серед онуків засновника династії: Леон Асвадуров — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та Іван Асвадуров – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи[2].
Власність
В Аккермані родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями Новобазарною та Поліцейською (зараз Маяковського та Олімпійська)[3].
Вони володіли цегляним заводом у передмісті Папушої та паровим млином на вулиці Скобелівській[1].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Олексій Пермінов: Сыновья Исаака Асвадурова, Старый Аккерман, 21 березня 2013, переглянуто 22 травня 2021
- ↑ 2,0 2,1 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021