Асвадурови: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 1: Рядок 1:
'''Родина Асвадурових''' (Асвацатуріанц) — відомий [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменський]] рід в [[Аккерман|Аккермані]], представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.
'''Родина Асвадурових''' (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменський]] рід в [[Аккерман|Аккермані]], представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.


== Історія ==
== Історія ==
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до [[Аккерман|Аккерману]] з Константинополя в середині XV століття. Як і більшість [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменів міста]], Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — [[Асвадуров Ісаак-Ісахаг|Ісаак-Ісахаг Асвадуров]]. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником [[Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці|Успенської вірменської церкви]] та [[Вірменське училище|вірменського училища]]. Його сини Сираган та Федір (Худаверди) продовжили справу батька<ref name=":0">{{Cite book|автор=Маріанна Касьєнс|назва=«Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи|видавництво=Київський національний університет імені Тараса Шевченка|рік=2013|місце=Київ|url=http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2013/41/articles/8.pdf|дата-доступу=22 травня 2021}}</ref>.
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до [[Четатя-Албе]] з Константинополя накануні його падіння [[1453|1453 року]]. Коли турки наступали на місто у [[1475]][[1484]] роках, родина знайшла притулок в іншій частині [[Бессарабія|Бессарабії]], де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулася в Аккерман.


У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в [[Одеса|Одесі]] та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: [[Асвадуров Леон|Леон Асвадуров]] — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та [[Асвадуров Іван|Іван Асвадуров]] – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи<ref name=":0" />.
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином [[Русифікація Бессарабії|русифікації у краю]] прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували.
 
Як і більшість [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменів міста]], Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — [[Асвадуров Ісаак-Ісахаг|Ісаак-Ісахаг Асвадуров]]. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником [[Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці|Успенської вірменської церкви]] та [[Вірменське училище|вірменського училища]]<ref name="ethnic.history"/>. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та [[Вірменське кладовище]] загалом, зруйнували комуністи за радянської влади.
 
Його сини Сираган та Федір (Худаверди) продовжили справу батька<ref name="ethnic.history">{{Cite book|автор=Маріанна Касьєнс|назва=«Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи|видавництво=Київський національний університет імені Тараса Шевченка|рік=2013|місце=Київ|url=http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2013/41/articles/8.pdf|дата-доступу=22 травня 2021}}</ref>.
 
У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в [[Одеса|Одесі]] та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: [[Асвадуров Леон|Леон Асвадуров]] — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та [[Асвадуров Іван|Іван Асвадуров]] – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи<ref name="ethnic.history" />.


== Власність ==
== Власність ==

Версія за 12:27, 22 травня 2021

Родина Асвадурових (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий вірменський рід в Аккермані, представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.

Історія

Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до Четатя-Албе з Константинополя накануні його падіння 1453 року. Коли турки наступали на місто у 14751484 роках, родина знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулася в Аккерман.

Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином русифікації у краю прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували.

Як і більшість вірменів міста, Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — Ісаак-Ісахаг Асвадуров. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником Успенської вірменської церкви та вірменського училища[1]. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та Вірменське кладовище загалом, зруйнували комуністи за радянської влади.

Його сини Сираган та Федір (Худаверди) продовжили справу батька[1].

У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: Леон Асвадуров — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та Іван Асвадуров – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи[1].

Власність

Родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями Новобазарною та Поліцейською (зараз Маяковського та Олімпійська)[2].

Примітки

  1. 1,0 1,1 1,2 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021
  2. Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021

Джерела