Асвадурови: відмінності між версіями

Версія за 12:30, 22 травня 2021

Родина Асвадурових (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий вірменський рід в Аккермані, представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.

Історія

Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до Четатя-Албе з Константинополя напередодні його падіння 1453 року. Коли турки наступали на місто у 1475—1484 роках, родина знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман^[1].

Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином русифікації у краю прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували^[1].

Як і більшість вірменів міста, Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — Ісаак-Ісахаг Асвадуров. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником Успенської вірменської церкви та вірменського училища^[2]. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та Вірменське кладовище загалом, зруйнували комуністи за радянської влади.

Його сини Сираган та Федір (Худаверди) продовжили справу батька^[2].

У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: Леон Асвадуров — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та Іван Асвадуров – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи^[2].

Власність

Родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями Новобазарною та Поліцейською (зараз Маяковського та Олімпійська)^[3].

Примітки

↑ ^1,0 ^1,1 Аккерманское купечество. Сыновья Исаака Асвадурова, Белый Город на Днестре, 19 квітня 2013, переглянуто 22 травня 2021
↑ ^2,0 ^2,1 ^2,2 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021
↑ Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021

Джерела

Страницы истории: Асвадуровы и Аккерман

[:0-1] 1,0 ^1,1 Аккерманское купечество. Сыновья Исаака Асвадурова, Белый Город на Днестре, 19 квітня 2013, переглянуто 22 травня 2021

[ethnic.history-2] 2,0 ^2,1 ^2,2 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021

[3] Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021

[1]

[2]

[3]

@@ Рядок 2: / Рядок 2: @@
 == Історія ==
-Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до [[Четатя-Албе]] з Константинополя накануні його падіння [[1453|1453 року]]. Коли турки наступали на місто у [[1475]]—[[1484]] роках, родина знайшла притулок в іншій частині [[Бессарабія|Бессарабії]], де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулася в Аккерман.
+Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до [[Четатя-Албе]] з Константинополя напередодні його падіння [[1453|1453 року]]. Коли турки наступали на місто у [[1475]]—[[1484]] роках, родина знайшла притулок в іншій частині [[Бессарабія|Бессарабії]], де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман<ref name=":0">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20171022105030/http://belgorod-dnestrovskiy.ru/akkermanskoe-kupechestvo-synovya-isaaka-asvadurova/|дата=19 квітня 2013|назва=Аккерманское купечество. Сыновья Исаака Асвадурова|дата-доступу=22 травня 2021|видавець=Белый Город на Днестре}}</ref>.
-Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином [[Русифікація Бессарабії|русифікації у краю]] прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували.
+Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином [[Русифікація Бессарабії|русифікації у краю]] прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували<ref name=":0" />.
 Як і більшість [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменів міста]], Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — [[Асвадуров Ісаак-Ісахаг|Ісаак-Ісахаг Асвадуров]]. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником [[Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці|Успенської вірменської церкви]] та [[Вірменське училище|вірменського училища]]<ref name="ethnic.history"/>. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та [[Вірменське кладовище]] загалом, зруйнували комуністи за радянської влади.
@@ Рядок 10: / Рядок 10: @@
 Його сини Сираган та Федір (Худаверди) продовжили справу батька<ref name="ethnic.history">{{Cite book|автор=Маріанна Касьєнс|назва=«Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи|видавництво=Київський національний університет імені Тараса Шевченка|рік=2013|місце=Київ|url=http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2013/41/articles/8.pdf|дата-доступу=22 травня 2021}}</ref>.
-У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в [[Одеса|Одесі]] та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: [[Асвадуров Леон|Леон Асвадуров]] — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та [[Асвадуров Іван|Іван Асвадуров]] – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи<ref name="ethnic.history" />.
+У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «<nowiki/>[[Сини І. Асвадурова]]<nowiki/>», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в [[Одеса|Одесі]] та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: [[Асвадуров Леон|Леон Асвадуров]] — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та [[Асвадуров Іван|Іван Асвадуров]] – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи<ref name="ethnic.history" />.
 == Власність ==