Асвадурови: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Торговий дім «Сини І. Асвадурова».jpg|міні|праворуч|200px]] | [[Файл:Торговий дім «Сини І. Асвадурова».jpg|міні|праворуч|200px|Торговий дім «Сини І. Асвадурова»]] | ||
'''Родина Асвадурових''' (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменський]] рід в [[Аккерман|Аккермані]], представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті. | '''Родина Асвадурових''' (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменський]] рід в [[Аккерман|Аккермані]], представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті. | ||
Версія за 12:33, 22 травня 2021
Родина Асвадурових (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий вірменський рід в Аккермані, представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.
Історія
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до Четатя-Албе з Константинополя напередодні його падіння 1453 року. Коли турки наступали на місто у 1475—1484 роках, родина знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман[1].
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином русифікації у краю прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували[1].
Як і більшість вірменів міста, Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — Ісаак-Ісахаг Асвадуров. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником Успенської вірменської церкви та вірменського училища[2]. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та Вірменське кладовище загалом, зруйнували комуністи за радянської влади.
Його сини Сираган та Федір (Худаверди) продовжили справу батька[2].
У другій половині ХІХ століття Асвадурови заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. Брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками. Серед онуків засновника династії: Леон Асвадуров — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та Іван Асвадуров – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи[2].
Власність
Родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями Новобазарною та Поліцейською (зараз Маяковського та Олімпійська)[3].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Аккерманское купечество. Сыновья Исаака Асвадурова, Белый Город на Днестре, 19 квітня 2013, переглянуто 22 травня 2021
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021