Асвадурови: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| (Не показані 23 проміжні версії цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Родина Асвадурових''' (Асвацатуріанц) — відомий [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменський]] рід в [[Аккерман|Аккермані]], представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті. | {{Інфобокс| | ||
[[Файл:Торговий дім «Сини І. Асвадурова».jpg|міні|Торговий дім «Сини І. Асвадурова»]] | |||
}} | |||
'''Родина Асвадурових''' (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменський]] рід в [[Аккерман|Аккермані]], представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті. | |||
== Історія == | == Історія == | ||
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до [[ | Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до [[Четатя-Албе]] з Константинополя напередодні його падіння [[1453|1453 року]]. Коли турки наступали на місто у [[1475]]—[[1484]] роках, родина знайшла притулок в іншій частині [[Бессарабія|Бессарабії]], де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман<ref name="old-akkerman">{{Cite web|назва=Сыновья Исаака Асвадурова|автор=Олексій Пермінов|url=https://old-akkerman.livejournal.com/1157.html|видавець=Старый Аккерман|дата=21 березня 2013|дата-доступу=22 травня 2021}}</ref>. | ||
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином [[Русифікація Бессарабії|русифікації у краю]] прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували<ref name="old-akkerman" />. | |||
[[Файл:Асвадурови. З Уставу Аккерманського громадського збору.jpg|міні|праворуч|200px|З Уставу [[Аккерманський громадський збір|Аккерманського громадського збору]], [[1881]]]] | |||
Як і більшість [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменів міста]], Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — [[Асвадуров Ісаак-Ісахаг|Ісаак-Ісахаг Асвадуров]]. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником [[Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці|Успенської вірменської церкви]] та [[Вірменське училище|Вірменського училища]]<ref name="ethnic.history">{{Cite book|автор=Маріанна Касьєнс|назва=«Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи|видавництво=Київський національний університет імені Тараса Шевченка|рік=2013|місце=Київ|url=http://ethnic.history.univ.kiev.ua/data/2013/41/articles/8.pdf|дата-доступу=22 травня 2021}}</ref>. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та [[Вірменське кладовище]] загалом, зруйнували комуністи за совєтської влади<ref name="old-akkerman" />. | |||
[[Файл:Реклама «Сини І. Асвадурова».jpg|альт=|міні|294x294пкс|Реклама 1911 року]] | |||
Його сини [[Асвадуров Сираган Ісаакович|Сираган]] ([[1840]]—[[1925]]) та [[Асвадуров Федір Ісаакович|Федір (Худаверді)]] продовжили справу батька, який лишив їм велику спадщину в Аккермані та [[Одеса|Одесі]]. [[1886|1886 року]] вони заснували торговий дім «[[Сини І. Асвадурова]]», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. В Аккермані брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками<ref name="old-akkerman" />. | |||
Сираган Асвадуров мав статус одеського купля 1-ї гільдії, пережив Жовтневий переворот та позбавлення його власності в Одесі совєтською владою. Він помер в Четате-Албе [[1925|1925 року]] у 77-річному віці в родинному колі<ref name="old-akkerman" />. | |||
Серед онуків засновника династії: [[Асвадуров Леон|Леон Асвадуров]] — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та [[Асвадуров Іван|Іван Асвадуров]] – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи<ref name="ethnic.history" />. | |||
Абрам Асвадуров у [[1897]]—[[1898]] роках був [[Міський голова Аккермана|міським головою Аккермана]]<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2204054823125505/|назва=История 2-я. Электрический трамвай|видавець=Старий Аккерман|дата=18 червня 2023|дата-доступу=9 липня 2023|автор=Олексій Пермінов}}</ref>. | |||
== Власність == | == Власність == | ||
В Аккермані родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями [[Новобазарна вулиця|Новобазарною]] та [[Поліцейська вулиця|Поліцейською]] (зараз Маяковського та Олімпійська)<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/permalink/737748149756187/|назва=Фотосравнения. Дома Асвадуровых|автор=Олексій Пермінов|дата=27 листопада 2017|дата-доступу=22 травня 2021|видавець=Старый Аккерман}}</ref>. | |||
Вони володіли цегляним заводом у передмісті [[Папушоя|Папушої]] та [[Паровий млин Асвадурових|паровим млином]] на [[Вулиця Скобелівська|вулиці Скобелівській]]<ref name="old-akkerman" />. | |||
== Галерея == | |||
<gallery mode="packed" heights="160" caption=""> | |||
Будинки Асвадурових.jpg|Будинки Асвадурових на Софіївській вулиці (нині [[Вулиця Першотравнева|Першотравнева]]), [[1930-ті]] | |||
Паровий млин Асвадурова.jpg|Паровий млин Асвадурова, [[1910-ті]] | |||
</gallery> | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
| Рядок 14: | Рядок 36: | ||
== Джерела == | == Джерела == | ||
* [https://topor.od.ua/stranits-istorii-asvadurov-i-akkerman/ Страницы истории: Асвадуровы и Аккерман] | * [https://topor.od.ua/stranits-istorii-asvadurov-i-akkerman/ Страницы истории: Асвадуровы и Аккерман] | ||
[[Категорія:Родина Асвадурових]] | |||
Поточна версія на 13:45, 9 липня 2023
Родина Асвадурових (Асвацатуріанц, Асвадзадуріанц) — відомий вірменський рід в Аккермані, представники якого володіли нерухомістю та виноградниками у місті.
Історія
Предки вірмен Асвадурових (або Асвацатуріанц) переселилися до Четатя-Албе з Константинополя напередодні його падіння 1453 року. Коли турки наступали на місто у 1475—1484 роках, родина знайшла притулок в іншій частині Бессарабії, де займалася виноробством. Пізніше, на початку XVIII століття, Асвадурови повернулися в Аккерман[1].
Прізвище Асвадзадуріанц (або Асвацатуріанц) походить від імені Асвадур — «Богом даний». З плином русифікації у краю прізвище змінили на Асвадуров. Дітям давали традиційні вірменські імена, які, проте, з часом також русифіковували[1].
Як і більшість вірменів міста, Асвадурови займалися виноробством і торгівлею. Засновник роду — Ісаак-Ісахаг Асвадуров. Окрім виноробної та торговельгої справи, він був піклувальником Успенської вірменської церкви та Вірменського училища[2]. Ісахаг Асвадзадуріанц похований біля Вірменської церкви. Його могилу, як і могили інших Асвадурових та Вірменське кладовище загалом, зруйнували комуністи за совєтської влади[1].
Його сини Сираган (1840—1925) та Федір (Худаверді) продовжили справу батька, який лишив їм велику спадщину в Аккермані та Одесі. 1886 року вони заснували торговий дім «Сини І. Асвадурова», який контролював виробництво тютюну, борошна, вина та значну частину мануфактурної торгівлі в Одесі та Аккермані. В Аккермані брати торгували одягом і срібними виробами, залізом і борошном, володіли паровим млином, цегляним заводом та виноградниками[1].
Сираган Асвадуров мав статус одеського купля 1-ї гільдії, пережив Жовтневий переворот та позбавлення його власності в Одесі совєтською владою. Він помер в Четате-Албе 1925 року у 77-річному віці в родинному колі[1].
Серед онуків засновника династії: Леон Асвадуров — співробітник вірменського часопису «Арах», який видавали в Москві та Петербурзі, — та Іван Асвадуров – спадковий почесний громадянин та гласний Одеської міської думи[2].
Абрам Асвадуров у 1897—1898 роках був міським головою Аккермана[3].
Власність
В Аккермані родині Асвадурових належав цілий квартал між вулицями Новобазарною та Поліцейською (зараз Маяковського та Олімпійська)[4].
Вони володіли цегляним заводом у передмісті Папушої та паровим млином на вулиці Скобелівській[1].
Галерея
Будинки Асвадурових на Софіївській вулиці (нині Першотравнева), 1930-ті
Паровий млин Асвадурова, 1910-ті
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 1,3 1,4 1,5 Олексій Пермінов: Сыновья Исаака Асвадурова, Старый Аккерман, 21 березня 2013, переглянуто 22 травня 2021
- ↑ 2,0 2,1 Маріанна Касьєнс: «Етнічна структура торгової спільноти Південної Бессарабії наприкінці ХІХ ст.» — Етнічна історія народів Європи — Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013., переглянуто 22 травня 2021
- ↑ Олексій Пермінов: История 2-я. Электрический трамвай, Старий Аккерман, 18 червня 2023, переглянуто 9 липня 2023
- ↑ Олексій Пермінов: Фотосравнения. Дома Асвадуровых, Старый Аккерман, 27 листопада 2017, переглянуто 22 травня 2021