Безсмертні аккерманські міщани
«Безсмертні аккерманські міщани» — термін, яким позначали людей, що переселялися на Аккерманщину у середині XIX століття.
Історія
Після захоплення Бессарабії Російською імперією багато територій краю лишилися незаселеними, і вище керівництво держави вирішило переселяти державних селян цілими повозками у «далекі приморські степи». Так, наприклад, заснували село Плахтіївка Аккерманського повіту[1].
Окрім примусових переселенців, багато людей бігли через Дністер у нові «вільні землі» та оселялися у посадах передмістя[1]. До 1861 року жителі Аккерману продавали біглим селянам паспорти, що належали вже померлим людям, та приписували їх таким чином до громади міщан. Звідси виникло поняття «безсмертні аккерманські міщани». 1827 року у місті проживало 9770 осіб, серед них українців — 3641, росіян — 2066. Переселенці будували для себе брудні глинобитні мазанки, землянки та халупи і жили в них. 1860 року серед 2973 будинків міста кам’яними були лише 558[2].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Олексій Пермінов: Учебник истории и географии из Шабо. Часть 2-я., Старий Аккерман, 14 лютого 2016, переглянуто 31 травня 2021
- ↑ Коваль Г. П.: Діяльність Аккерманської думи в галузі благоустрою міста: 1870—1917 рр., Видання ЧДУ імені Петра Могили, 2011, переглянуто 31 травня 2021