Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 8: Рядок 8:
Церква збудована у XIV—XV століттях. Датування було проведено за двома плитами з написами, вмурованими в стіни церкви.
Церква збудована у XIV—XV століттях. Датування було проведено за двома плитами з написами, вмурованими в стіни церкви.


[[1940|1940 року]] радянська влада відібрала церкву у [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], проте за часів румунської адміністрації (1941—1944) вона продовжила функціонувати. [[1945|1945 року]] радянська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. [[1960|1960 року]] у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма, а пізніше в ній розмістили міський планетарій<ref name=":0"/>.  
[[1940|1940 року]] радянська влада відібрала церкву у [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], проте за часів румунської адміністрації (1941—1944) вона продовжила функціонувати. [[1945|1945 року]] радянська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. [[1960|1960 року]] у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма<ref name=":0" />, а [[1963|1963 року]] в ній розмістили міський планетарій<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2112096092321379/|автор=Олексій Пермінов|назва=1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я|видавець=Старий Аккерман|дата=31 січня 2023|дата-доступу=13 квітня 2023}}</ref>.  


За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. [[2011|2011 року]] почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці [[2013|2013 року]]. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам [[2014|2014 року]]. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян<ref name=":0">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170713152239/www.doroga.ua/poi/Odesskaya/Belgorod-Dnestrovskij/Armyanskaya_cerkovj/402|назва=Вірменська церква|дата-доступу=17 лютого 2023|видавець=Дорога.ua}}</ref>.
За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. [[2011|2011 року]] почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці [[2013|2013 року]]. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам [[2014|2014 року]]. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян<ref name=":0">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170713152239/www.doroga.ua/poi/Odesskaya/Belgorod-Dnestrovskij/Armyanskaya_cerkovj/402|назва=Вірменська церква|дата-доступу=17 лютого 2023|видавець=Дорога.ua}}</ref>.

Версія за 08:48, 13 квітня 2023

Церква Успіння Пречистої Богородиці.jpg
Вірменська церква, Аккерман.jpg

Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці (Сурб Аствацацін) — церква XIV століття у Білгороді-Дністровському[1], раніше одна з трьох церков вірменської громади міста, нині єдина збережена. Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 561). Адреса: вул. Кутузова, 1.

Історія

Церква збудована у XIV—XV століттях. Датування було проведено за двома плитами з написами, вмурованими в стіни церкви.

1940 року радянська влада відібрала церкву у вірменської громади міста, проте за часів румунської адміністрації (1941—1944) вона продовжила функціонувати. 1945 року радянська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. 1960 року у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма[2], а 1963 року в ній розмістили міський планетарій[3].

За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. 2011 року почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці 2013 року. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам 2014 року. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян[2].

Опис

Сарматський склеп у дворі церкви

Споруда зального типу, зведена з каменю-пісковика, в плані Т-подібна. Церква Пресвятої Богородиці побудована в стилі базиліки, майже наполовину знаходиться під землею, і для входу в неї потрібно спуститися по 12 щаблях. У стінах церкви збереглися стародавні мармурові плити із зображенням Святого Хреста, на одній з яких (з південного боку церкви) вибито напис:

«Св. хрест імені Спасителя, що святим знаменням називають в пам'ять Тінара, подружжя і батьків його. Літа 896 (1447)»[4].

На іншій плиті з північної сторони:

«Святе знамення Христа поставлено в пам'ять Саркиса і батьків його. Літа 923 (1475)»[4].

На території церкви розташований сарматський склеп ІІІ століття н. е., який перенесли сюди з піщаного кар'єру на східній околиці міста[2].

Галерея

  • Церква за радянської влади, коли в ній функціонував Музей атеїзму, 1974

    Церква за радянської влади, коли в ній функціонував Музей атеїзму, 1974

Див. також

Примітки

  1. ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Вірменська церква, Дорога.ua, переглянуто 17 лютого 2023
  3. ↑ Олексій Пермінов: 1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я, Старий Аккерман, 31 січня 2023, переглянуто 13 квітня 2023
  4. ↑ 4,0 4,1 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985

Джерела

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Вірменська_церква_Успіння_Пречистої_Богородиці&oldid=6432