Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Рядок 6: Рядок 6:


== Історія ==
== Історія ==
Церква збудована у XIV—XV століттях. Датування було проведено за двома плитами з написами, вмурованими в стіни церкви.
Будівля вірменської церкви існує як мінімум із [[1650-ті|1650-х років]]. [[1770|1770 року]] храм мав форму примикаючої до південної стіни будівлі, яка тяглася з сходу на захід, з притвором у західній частині. У [[1810-ті|1810-х роках]] церкву розширили у напрямку заходу. [[1831|1831 року]] у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу<ref>{{Cite book|url=http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2339/1/Zhittya_i_pamyat_2.pdf|назва=Життя і пам'ять: науковий збірник, присвячений пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. Випуск 2. С. 133|рік=2015|місце=Одеса|видавництво=Південноукраїнський національний педагогічний університет|дата-доступу=7 червня 2023}}</ref>.


[[1940|1940 року]] совєтська влада [[Злочини СРСР в Аккермані|відібрала]] церкву у [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], проте за часів румунської адміністрації ([[1941]]—[[1944]]) вона продовжила функціонувати. [[1945|1945 року]] совєтська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. [[1960|1960 року]] у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма<ref name=":0" />, а [[1963|1963 року]] в ній розмістили міський планетарій<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2112096092321379/|автор=Олексій Пермінов|назва=1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я|видавець=Старий Аккерман|дата=31 січня 2023|дата-доступу=13 квітня 2023}}</ref>.  
[[1940|1940 року]] совєтська влада [[Злочини СРСР в Аккермані|відібрала]] церкву у [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], проте за часів румунської адміністрації ([[1941]]—[[1944]]) вона продовжила функціонувати. [[1945|1945 року]] совєтська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. [[1960|1960 року]] у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма<ref name=":0" />, а [[1963|1963 року]] в ній розмістили міський планетарій<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2112096092321379/|автор=Олексій Пермінов|назва=1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я|видавець=Старий Аккерман|дата=31 січня 2023|дата-доступу=13 квітня 2023}}</ref>.  

Версія за 13:44, 7 червня 2023

Церква Успіння Пречистої Богородиці.jpg
Вірменська церква, Аккерман.jpg

Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці (Сурб Аствацацін) — церква XIV століття у Білгороді-Дністровському[1], раніше одна з трьох церков вірменської громади міста, нині єдина збережена. Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 561). Адреса: вул. Кутузова, 1.

Історія

Будівля вірменської церкви існує як мінімум із 1650-х років. 1770 року храм мав форму примикаючої до південної стіни будівлі, яка тяглася з сходу на захід, з притвором у західній частині. У 1810-х роках церкву розширили у напрямку заходу. 1831 року у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу[2].

1940 року совєтська влада відібрала церкву у вірменської громади міста, проте за часів румунської адміністрації (1941—1944) вона продовжила функціонувати. 1945 року совєтська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. 1960 року у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма[3], а 1963 року в ній розмістили міський планетарій[4].

За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. 2011 року почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці 2013 року. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам 2014 року. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян[3].

Опис

Споруда зального типу, зведена з каменю-пісковика, в плані Т-подібна. Церква Пресвятої Богородиці побудована в стилі базиліки, майже наполовину знаходиться під землею, і для входу в неї потрібно спуститися по 12 щаблях. У стінах церкви збереглися стародавні мармурові плити із зображенням Святого Хреста, на одній з яких (з південного боку церкви) вибито напис:

«Св. хрест імені Спасителя, що святим знаменням називають в пам'ять Тінара, подружжя і батьків його. Літа 896 (1447)»[5].

На іншій плиті з північної сторони:

«Святе знамення Христа поставлено в пам'ять Саркиса і батьків його. Літа 923 (1475)»[5].

На території церкви розташований сарматський склеп ІІІ століття н. е., який перенесли сюди з піщаного кар'єру на східній околиці міста[3].

  • Сарматський склеп у дворі церкви

    Сарматський склеп у дворі церкви

Галерея

  • Церква за совєтської влади, коли в ній функціонував Музей атеїзму, 1974

    Церква за совєтської влади, коли в ній функціонував Музей атеїзму, 1974

Див. також

Примітки

  1. ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
  2. ↑ Життя і пам'ять: науковий збірник, присвячений пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. Випуск 2. С. 133 — Одеса : Південноукраїнський національний педагогічний університет, 2015., переглянуто 7 червня 2023
  3. ↑ 3,0 3,1 3,2 Вірменська церква, Дорога.ua, переглянуто 17 лютого 2023
  4. ↑ Олексій Пермінов: 1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я, Старий Аккерман, 31 січня 2023, переглянуто 13 квітня 2023
  5. ↑ 5,0 5,1 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985

Джерела

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Вірменська_церква_Успіння_Пречистої_Богородиці&oldid=7120