Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| (Не показано 11 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інфобокс|вміст= | |||
[[Файл:Церква Успіння Пречистої Богородиці.jpg|праворуч|міні|200px]] | [[Файл:Церква Успіння Пречистої Богородиці.jpg|праворуч|міні|200px]] | ||
[[Файл:Вірменська церква, Аккерман.jpg|праворуч|міні|200px]] | [[Файл:Вірменська церква, Аккерман (колір).jpg|праворуч|міні|200px]] | ||
}} | |||
'''Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці''' (Сурб Аствацацін) — церква XIV століття у [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref>Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985</ref>, раніше одна з трьох церков [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], нині єдина збережена. Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 561). Адреса: [[Вулиця Кутузова|вул. Кутузова]], 1. | '''Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці''' (Сурб Аствацацін) — церква XIV століття у [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref>Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985</ref>, раніше одна з трьох церков [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], нині єдина збережена. Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 561). Адреса: [[Вулиця Кутузова|вул. Кутузова]], 1. | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Будівля вірменської церкви існує як мінімум із [[1650-ті|1650-х років]]. [[1770|1770 року]] храм мав форму примикаючої до південної стіни будівлі, яка тяглася з сходу на захід, з притвором у західній частині. У [[1810-ті|1810-х роках]] церкву розширили у напрямку заходу. [[1831|1831 року]] у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу<ref>{{Cite book|url=http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2339/1/Zhittya_i_pamyat_2.pdf|назва=Життя і пам'ять: науковий збірник, присвячений пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. Випуск 2. С. 133|рік=2015|місце=Одеса|видавництво=Південноукраїнський національний педагогічний університет|дата-доступу=7 червня 2023}}</ref>. | |||
[[1940|1940 року]] | [[1940|1940 року]] совєтська влада [[Злочини СРСР в Аккермані|відібрала]] церкву у [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|вірменської громади міста]], проте за часів румунської адміністрації ([[1941]]—[[1944]]) вона продовжила функціонувати. [[1945|1945 року]] совєтська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. [[1960|1960 року]] у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма<ref name=":0" />, а [[1963|1963 року]] в ній розмістили міський планетарій<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2112096092321379/|автор=Олексій Пермінов|назва=1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я|видавець=Старий Аккерман|дата=31 січня 2023|дата-доступу=13 квітня 2023}}</ref><ref>{{Cite web|url=https://topor.od.ua/istoriya-armyanskoy-tserkvi-v-akkermane/|назва=История армянской церкви в Аккермане|видавець=topor.od.ua|автор=Володимир Воротнюк|дата=6 вересня 2017|дата-доступу=21 жовтня 2023}}</ref>. | ||
За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. [[2011|2011 року]] почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці [[2013|2013 року]]. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам [[2014|2014 року]]. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян<ref name=":0"> | За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. [[2011|2011 року]] почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці [[2013|2013 року]]. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам [[2014|2014 року]]. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян<ref name=":0">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170713152239/www.doroga.ua/poi/Odesskaya/Belgorod-Dnestrovskij/Armyanskaya_cerkovj/402|назва=Вірменська церква|дата-доступу=17 лютого 2023|видавець=Дорога.ua}}</ref>. | ||
== Опис == | == Опис == | ||
Споруда зального типу, зведена з каменю-пісковика, в плані Т-подібна. Церква Пресвятої Богородиці побудована в стилі базиліки, майже наполовину знаходиться під землею, і для входу в неї потрібно спуститися по 12 щаблях. У стінах церкви збереглися стародавні мармурові плити із зображенням Святого Хреста, на одній з яких (з південного боку церкви) вибито напис: | Споруда зального типу, зведена з каменю-пісковика, в плані Т-подібна. Церква Пресвятої Богородиці побудована в стилі базиліки, майже наполовину знаходиться під землею, і для входу в неї потрібно спуститися по 12 щаблях. У стінах церкви збереглися стародавні мармурові плити із зображенням Святого Хреста, на одній з яких (з південного боку церкви) вибито напис: | ||
| Рядок 21: | Рядок 22: | ||
На території церкви розташований [[сарматський склеп]] ІІІ століття н. е., який перенесли сюди з піщаного кар'єру на східній околиці міста<ref name=":0"/>. | На території церкви розташований [[сарматський склеп]] ІІІ століття н. е., який перенесли сюди з піщаного кар'єру на східній околиці міста<ref name=":0"/>. | ||
<gallery mode="packed" heights="330" caption=""> | |||
Церква Успіння Пречистої Богородиці Б-Д.jpg|Сарматський склеп у дворі церкви | |||
</gallery> | |||
== Галерея == | == Галерея == | ||
<gallery mode="packed" heights="160" caption=""> | <gallery mode="packed" heights="160" caption=""> | ||
Вірменська церква (1974).jpg|Церква за | Вірменська церква (1974).jpg|Церква за совєтської влади, коли в ній функціонував Музей атеїзму, [[1974]] | ||
</gallery> | </gallery> | ||
| Рядок 38: | Рядок 42: | ||
* Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985 | * Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985 | ||
* Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894 | * Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894 | ||
* [http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/2339/1/Zhittya_i_pamyat_2.pdf «О времени строительства армянской церкви Аккерман», Красножон А. В.] | |||
* [https://dumskaya.net/news/spory-o-sozdanii-sovetskiy-vandalizm-i-zagadochn-087963/ua/ Споры о возрасте, советский вандализм и загадочные хачкары: как в Аккермане один из древнейших храмов области восстанавливают ] | |||
[[Категорія:Церкви у Білгороді-Дністровському]] | [[Категорія:Церкви у Білгороді-Дністровському]] | ||
[[Категорія: | [[Категорія:Вірменська громада Білгорода-Дністровського]] | ||
Поточна версія на 06:07, 21 жовтня 2023
.jpg)
Вірменська церква Успіння Пречистої Богородиці (Сурб Аствацацін) — церква XIV століття у Білгороді-Дністровському[1], раніше одна з трьох церков вірменської громади міста, нині єдина збережена. Пам'ятка архітектури національного значення (охоронний № 561). Адреса: вул. Кутузова, 1.
Історія
Будівля вірменської церкви існує як мінімум із 1650-х років. 1770 року храм мав форму примикаючої до південної стіни будівлі, яка тяглася з сходу на захід, з притвором у західній частині. У 1810-х роках церкву розширили у напрямку заходу. 1831 року у дворі, на півдні, відкрили церковно-приходську школу[2].
1940 року совєтська влада відібрала церкву у вірменської громади міста, проте за часів румунської адміністрації (1941—1944) вона продовжила функціонувати. 1945 року совєтська влада знову відібрала церкву у вірменів та розграбувала її майно. 1960 року у церкві створили Музей атеїзму, що привело до зруйнування інтер’єру храма[3], а 1963 року в ній розмістили міський планетарій[4][5].
За часів незалежної України в приміщенні церкви розташовували базу археологічної експедиції. 2011 року почався процес повернення церкви вірменській громаді, який закінчився успіхом у кінці 2013 року. Після цього були проведені археологічні роботи та розроблений проєкт реставрації, який представили містянам 2014 року. Меценатом реставрації виступив Фелікс Петросян[3].
Опис
Споруда зального типу, зведена з каменю-пісковика, в плані Т-подібна. Церква Пресвятої Богородиці побудована в стилі базиліки, майже наполовину знаходиться під землею, і для входу в неї потрібно спуститися по 12 щаблях. У стінах церкви збереглися стародавні мармурові плити із зображенням Святого Хреста, на одній з яких (з південного боку церкви) вибито напис:
«Св. хрест імені Спасителя, що святим знаменням називають в пам'ять Тінара, подружжя і батьків його. Літа 896 (1447)»[6].
На іншій плиті з північної сторони:
«Святе знамення Христа поставлено в пам'ять Саркиса і батьків його. Літа 923 (1475)»[6].
На території церкви розташований сарматський склеп ІІІ століття н. е., який перенесли сюди з піщаного кар'єру на східній околиці міста[3].
Сарматський склеп у дворі церкви
Галерея
Церква за совєтської влади, коли в ній функціонував Музей атеїзму, 1974
.jpg)
Див. також
Примітки
- ↑ Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
- ↑ Життя і пам'ять: науковий збірник, присвячений пам'яті В'ячеслава Івановича Шамко. Випуск 2. С. 133 — Одеса : Південноукраїнський національний педагогічний університет, 2015., переглянуто 7 червня 2023
- ↑ 3,0 3,1 3,2 Вірменська церква, Дорога.ua, переглянуто 17 лютого 2023
- ↑ Олексій Пермінов: 1963 год в Белгороде-Днестровском. Часть 2-я, Старий Аккерман, 31 січня 2023, переглянуто 13 квітня 2023
- ↑ Володимир Воротнюк: История армянской церкви в Аккермане, topor.od.ua, 6 вересня 2017, переглянуто 21 жовтня 2023
- ↑ 6,0 6,1 Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
Джерела
- Стаття «Церква Успіння Пречистої Богородиці (Білгород-Дністровський)» на Вікіпедії
- Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР. Киев, «Будівельник», 1985
- Аккерман и его окрестности. Путеводитель и справочная книга по Аккерману и Аккерманскому уезду на 1895 г, 1894
- «О времени строительства армянской церкви Аккерман», Красножон А. В.
- Споры о возрасте, советский вандализм и загадочные хачкары: как в Аккермане один из древнейших храмов области восстанавливают