Вірменське кладовище: відмінності між версіями
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Історія == | == Історія == | ||
Від XV століття в [[Аккерман|Аккермані]] проживала значна [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|колонія вірменів]]. До кінця XVIII століття вірменське кладовище знаходилося в межах [[Вірменська церква|Вірменської церкві]], проте з часом виникла потреба в окремому цвинтарі. На початку XIX століття було створене нове вірменське кладовище біля [[Вулиця Шабська|Шабської дороги]] недалеко від [[Грецьке кладовище|Грецького кладовища]]. | Від XV століття в [[Аккерман|Аккермані]] проживала значна [[Вірмени у Білгороді-Дністровському|колонія вірменів]]. До кінця XVIII століття вірменське кладовище знаходилося в межах [[Вірменська церква|Вірменської церкві]], проте з часом виникла потреба в окремому цвинтарі. На початку XIX століття було створене нове вірменське кладовище біля [[Вулиця Шабська|Шабської дороги]] недалеко від [[Грецьке кладовище|Грецького кладовища]]. | ||
За кладовищем, ближче до [[Шабо]], знаходилася приватна бійня зі шкіряним виробництвом, на базі якої комуністи згодом створили м'ясокомбінат. З іншої сторони Вірменського кладовища [[1854|1854 року]] створили військовий цвинтар: на ньому під час Кримської війни ховали нижніх чинів, померлих від ран у [[Олександрівські казарми|Олександрівських казармах]], які тоді функціонували військовим госпіталем. На ньому ж хоронили солдатів, померлих у Першій світовій війні. За румунської влади на цій дільниці створили Кладовище Героїв. | |||
На Вірменському цвинтарі ховали і простих ремісників, і відомих містян. Так, тут були поховані відомі в Аккермані родини Попових, [[Асвадурови|Асвадурових]], Єремеєвих, Бозаджогло, Оханових, Куруногло, Мерджанових та Саркізових. [[1929|1929 року]] на цвинтарі збудували усипальницю богатого купця Маркоса Аствацатурянца (Марка Асвадурова) за проєктом відомого французького архітектора вірменського походження Левона Нафіляна. | |||
Після Другої світової війни за радянської влади кладовище закинули, а 1980 року мародерськи розграбували та побудували на ньому гуртожиток м’ясокомбіната. | |||
== Галерея == | == Галерея == | ||
Версія за 16:54, 20 травня 2021
.jpg)
Вірменське кладовище — колишнє вірменське кладовище в Білгороді-Дністровському, що існувало з кінця XIX століття до 1980 року на Шабській вулиці.
Історія
Від XV століття в Аккермані проживала значна колонія вірменів. До кінця XVIII століття вірменське кладовище знаходилося в межах Вірменської церкві, проте з часом виникла потреба в окремому цвинтарі. На початку XIX століття було створене нове вірменське кладовище біля Шабської дороги недалеко від Грецького кладовища.
За кладовищем, ближче до Шабо, знаходилася приватна бійня зі шкіряним виробництвом, на базі якої комуністи згодом створили м'ясокомбінат. З іншої сторони Вірменського кладовища 1854 року створили військовий цвинтар: на ньому під час Кримської війни ховали нижніх чинів, померлих від ран у Олександрівських казармах, які тоді функціонували військовим госпіталем. На ньому ж хоронили солдатів, померлих у Першій світовій війні. За румунської влади на цій дільниці створили Кладовище Героїв.
На Вірменському цвинтарі ховали і простих ремісників, і відомих містян. Так, тут були поховані відомі в Аккермані родини Попових, Асвадурових, Єремеєвих, Бозаджогло, Оханових, Куруногло, Мерджанових та Саркізових. 1929 року на цвинтарі збудували усипальницю богатого купця Маркоса Аствацатурянца (Марка Асвадурова) за проєктом відомого французького архітектора вірменського походження Левона Нафіляна.
Після Другої світової війни за радянської влади кладовище закинули, а 1980 року мародерськи розграбували та побудували на ньому гуртожиток м’ясокомбіната.
Галерея
В'їзд на Вірменське кладовище, праворуч лежить дорога на Шабо
Усипальниця родини Асвадурових. Архітектор — Нафілян
