Гангардт Іван Єгорович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 8: Рядок 8:
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|діяльність = [[Міський голова Аккермана|міський голова]], військовий
|діяльність = [[Міський голова Аккермана|міський голова]], військовий
|національність = росіянин
|національність = німець
}}
}}
'''Іван Єгорович Гангардт''' (бл. [[1808]], Курська губернія — [[19 травня]] [[1872]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — [[міський голова Аккермана]] протягом [[1872]]—[[1875]] років, генерал-лейтенант Російської імперії.
'''Іван Єгорович Гангардт''' (бл. [[1808]], Курська губернія — [[19 травня]] [[1872]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — [[міський голова Аккермана]] протягом [[1872]]—[[1875]] років, генерал-лейтенант Російської імперії.
Рядок 14: Рядок 14:
== Життєпис ==
== Життєпис ==
=== Військова кар’єра ===
=== Військова кар’єра ===
Іван Гангардт народився близько [[1808|1808 року]] у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів у родині. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. [[1869|1869 року]] одержав чин генерал-лейтенанта<ref name=":1">Вікіпедія</ref>.
Іван Гангардт народився близько [[1808|1808 року]] у родині німців у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. [[1869|1869 року]] одержав чин генерал-лейтенанта<ref name=":1">Вікіпедія</ref>.


=== Діяльність в Аккермані ===
=== Діяльність в Аккермані ===

Версія за 09:30, 1 лютого 2023

Іван Гангардт (в центрі)
Іван Гангардт (в центрі)
Ім'я
Іван Єгорович Гангардт
Народився
бл. 1808
Курська губернія, Російська імперія
Національність
німець
Діяльність
міський голова, військовий

Іван Єгорович Гангардт (бл. 1808, Курська губернія — 19 травня 1872, Аккерман) — міський голова Аккермана протягом 18721875 років, генерал-лейтенант Російської імперії.

Життєпис

Військова кар’єра

Іван Гангардт народився близько 1808 року у родині німців у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. 1869 року одержав чин генерал-лейтенанта[1].

Діяльність в Аккермані

1861 року за ініціативою Гангардта в Аккермані відкрили військове трикласне училище Новоросійського війська. Для бібліотеки училища Гангардт пожертвував велику кількість книжок, які привіз з-за кордону.

1868 року Гангардт створив у місті відділ Товариства піклування про поранених і хворих воїнів, який підпорядковувався Одеському місцевому управлінню товариства. Гангардт опікувався богадільнею, збудованою 1866 року на Ізмаїльській дорозі біля православного кладовища[2].

1872 року обраний міським головою Аккермана. Під час головування містом запровадив обов'язкові для всіх правила поведінки у громадських місцях та інші норми щодо підтримання порядку у місті[3].

19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків[2].

Родина

Дружина — донька колезького асесора Івана Піонтковського — Шарлотта-Луіза, лютеранського сповідання. Дружина мала дім і сад в Аккермані (7 десятин), де вони мешкали. Мали шестеро синів і одну доньку:

  • Дмитро (13.01.1841 р.н.),
  • Платон (10.01.1843 р.н.),
  • Іван (6.09.1844 р.н.),
  • Микола (18.05.1847 р.н.),
  • Георгій (2.10.1852 р.н.),
  • Олександр (15.03.1855 р.н.)
  • Анна (1850 р.н.).

Брат — Гангардт Єгор Єгорович (18121882), з 1865 року в званні генерала-майора. Протягом 18671871 років обіймав посаду бессарабського губернатора[1].

Примітки

  1. 1,0 1,1 Вікіпедія
  2. 2,0 2,1 Олексій Пермінов: История Красного Креста в Аккермане, Старий Аккерман, 7 лютого 2015, переглянуто 30 січня 2023
  3. Володимир Воротнюк: Из истории выборов в Аккермане, Топор, 15 вересня 2015, переглянуто 30 січня 2023

Посилання