Гангардт Іван Єгорович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Немає опису редагування
 
(Не показані 4 проміжні версії цього користувача)
Рядок 1: Рядок 1:
{{Інфобокс|
{{Особа
{{Особа
|фото = Гангардт Іван Єгорович.jpg
|фото = Гангардт Іван Єгорович.jpg
Рядок 8: Рядок 9:
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]
|діяльність = [[Міський голова Аккермана|міський голова]], військовий
|діяльність = [[Міський голова Аккермана|міський голова]], військовий
|національність = росіянин
|національність = німець<ref name="німець"/>
}}
}}
'''Іван Єгорович Гангардт''' (бл. [[1808]], Курська губернія — [[1872]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — [[міський голова Аккермана]] протягом [[1872]]—[[1875]] років, генерал-лейтенант Російської імперії.
}}
'''Іван Єгорович Гангардт''' (бл. [[1808]], Курська губернія — [[19 травня]] [[1872]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — [[міський голова Аккермана]] протягом [[1872]]—[[1875]] років, генерал-лейтенант Російської імперії.


== Життєпис ==
== Життєпис ==
=== Військова кар’єра ===
=== Військова кар’єра ===
Іван Гангардт народився близько [[1808|1808 року]] у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів у родині. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. [[1869|1869 року]] одержав чин генерал-лейтенанта<ref>Вікіпедія</ref>.
Іван Гангардт народився близько [[1808|1808 року]] у родині німців<ref name="німець">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/1731824820348510/|автор=Олексій Пермінов|назва=Городские Головы|видавець=Старий Аккерман|дата=11 вересня 2021|дата-доступу=1 лютого 2023}}</ref> у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. [[1869|1869 року]] одержав чин генерал-лейтенанта<ref name=":1">Вікіпедія</ref>.


=== Діяльність в Аккермані ===
=== Діяльність в Аккермані ===
Рядок 24: Рядок 26:


19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків<ref name=":0" />.  
19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків<ref name=":0" />.  
== Родина ==
Дружина — донька колезького асесора Івана Піонтковського — Шарлотта-Луіза, лютеранського сповідання. Дружина мала дім і сад в [[Білгород-Дністровський|Аккермані]] (7 десятин), де вони мешкали. Мали шестеро синів і одну доньку:
* Дмитро (13.01.1841 р.н.),
* Платон (10.01.1843 р.н.),
* Іван (6.09.1844 р.н.),
* Микола (18.05.1847 р.н.),
* Георгій (2.10.1852 р.н.),
* Олександр (15.03.1855 р.н.)
* Анна (1850 р.н.).
Брат — Гангардт Єгор Єгорович ([[1812]]–[[1882]]), з [[1865]] року в званні генерала-майора. Протягом [[1867]]–[[1871]] років обіймав посаду [[Бессарабська губернія|бессарабського губернатора]]<ref name=":1" />.


== Примітки ==
== Примітки ==
Рядок 31: Рядок 47:
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гангардт_Іван_Єгорович Стаття «Гангардт Іван Єгорович»] на Вікіпедії
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гангардт_Іван_Єгорович Стаття «Гангардт Іван Єгорович»] на Вікіпедії


[[Категорія:Люди Г]]
[[Категорія:Міські голови Аккермана]]
[[Категорія:Міські голови Аккермана]]
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]]
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]]

Поточна версія на 14:22, 8 червня 2023

Іван Гангардт (в центрі)
Іван Гангардт (в центрі)
Ім'я
Іван Єгорович Гангардт
Народився
бл. 1808
Курська губернія, Російська імперія
Національність
німець[1]
Діяльність
міський голова, військовий

Іван Єгорович Гангардт (бл. 1808, Курська губернія — 19 травня 1872, Аккерман) — міський голова Аккермана протягом 1872—1875 років, генерал-лейтенант Російської імперії.

Життєпис

Військова кар’єра

Іван Гангардт народився близько 1808 року у родині німців[1] у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. 1869 року одержав чин генерал-лейтенанта[2].

Діяльність в Аккермані

1861 року за ініціативою Гангардта в Аккермані відкрили військове трикласне училище Новоросійського війська. Для бібліотеки училища Гангардт пожертвував велику кількість книжок, які привіз з-за кордону.

1868 року Гангардт створив у місті відділ Товариства піклування про поранених і хворих воїнів, який підпорядковувався Одеському місцевому управлінню товариства. Гангардт опікувався богадільнею, збудованою 1866 року на Ізмаїльській дорозі біля православного кладовища[3].

1872 року обраний міським головою Аккермана. Під час головування містом запровадив обов'язкові для всіх правила поведінки у громадських місцях та інші норми щодо підтримання порядку у місті[4].

19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків[3].

Родина

Дружина — донька колезького асесора Івана Піонтковського — Шарлотта-Луіза, лютеранського сповідання. Дружина мала дім і сад в Аккермані (7 десятин), де вони мешкали. Мали шестеро синів і одну доньку:

  • Дмитро (13.01.1841 р.н.),
  • Платон (10.01.1843 р.н.),
  • Іван (6.09.1844 р.н.),
  • Микола (18.05.1847 р.н.),
  • Георгій (2.10.1852 р.н.),
  • Олександр (15.03.1855 р.н.)
  • Анна (1850 р.н.).

Брат — Гангардт Єгор Єгорович (1812–1882), з 1865 року в званні генерала-майора. Протягом 1867–1871 років обіймав посаду бессарабського губернатора[2].

Примітки

  1. ↑ 1,0 1,1 Олексій Пермінов: Городские Головы, Старий Аккерман, 11 вересня 2021, переглянуто 1 лютого 2023
  2. ↑ 2,0 2,1 Вікіпедія
  3. ↑ 3,0 3,1 Олексій Пермінов: История Красного Креста в Аккермане, Старий Аккерман, 7 лютого 2015, переглянуто 30 січня 2023
  4. ↑ Володимир Воротнюк: Из истории выборов в Аккермане, Топор, 15 вересня 2015, переглянуто 30 січня 2023

Посилання

Отримано з https://akkermanika.org/index.php?title=Гангардт_Іван_Єгорович&oldid=7131