Гангардт Іван Єгорович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показані 2 проміжні версії цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
{{Інфобокс| | |||
{{Особа | {{Особа | ||
|фото = Гангардт Іван Єгорович.jpg | |фото = Гангардт Іван Єгорович.jpg | ||
Рядок 8: | Рядок 9: | ||
|місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]] | |місце смерті = [[Білгород-Дністровський|Аккерман]] | ||
|діяльність = [[Міський голова Аккермана|міський голова]], військовий | |діяльність = [[Міський голова Аккермана|міський голова]], військовий | ||
|національність = німець | |національність = німець<ref name="німець"/> | ||
}} | |||
}} | }} | ||
'''Іван Єгорович Гангардт''' (бл. [[1808]], Курська губернія — [[19 травня]] [[1872]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — [[міський голова Аккермана]] протягом [[1872]]—[[1875]] років, генерал-лейтенант Російської імперії. | '''Іван Єгорович Гангардт''' (бл. [[1808]], Курська губернія — [[19 травня]] [[1872]], [[Білгород-Дністровський|Аккерман]]) — [[міський голова Аккермана]] протягом [[1872]]—[[1875]] років, генерал-лейтенант Російської імперії. | ||
Рядок 14: | Рядок 16: | ||
== Життєпис == | == Життєпис == | ||
=== Військова кар’єра === | === Військова кар’єра === | ||
Іван Гангардт народився близько [[1808|1808 року]] у родині німців у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. [[1869|1869 року]] одержав чин генерал-лейтенанта<ref name=":1">Вікіпедія</ref>. | Іван Гангардт народився близько [[1808|1808 року]] у родині німців<ref name="німець">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/1731824820348510/|автор=Олексій Пермінов|назва=Городские Головы|видавець=Старий Аккерман|дата=11 вересня 2021|дата-доступу=1 лютого 2023}}</ref> у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. [[1869|1869 року]] одержав чин генерал-лейтенанта<ref name=":1">Вікіпедія</ref>. | ||
=== Діяльність в Аккермані === | === Діяльність в Аккермані === | ||
Рядок 45: | Рядок 47: | ||
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гангардт_Іван_Єгорович Стаття «Гангардт Іван Єгорович»] на Вікіпедії | * [https://uk.wikipedia.org/wiki/Гангардт_Іван_Єгорович Стаття «Гангардт Іван Єгорович»] на Вікіпедії | ||
[[Категорія:Міські голови Аккермана]] | [[Категорія:Міські голови Аккермана]] | ||
[[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]] | [[Категорія:Померли у Білгороді-Дністровському]] |
Поточна версія на 14:22, 8 червня 2023
Іван Єгорович Гангардт (бл. 1808, Курська губернія — 19 травня 1872, Аккерман) — міський голова Аккермана протягом 1872—1875 років, генерал-лейтенант Російської імперії.
Життєпис
Військова кар’єра
Іван Гангардт народився близько 1808 року у родині німців[1] у Курській губернії та був найстаршим із трьох синів. 1824 року поступив на службу в Новгородський кірасирський полк. Брав участь у військових діях під час повстання в Польщі 1830–1831 роках. 1854 року брав участь у захисті Одеси від нападу англо-французької ескадри та полоненні фрегата «Тигр» та отримав посаду наказного отамана Дунайського козацького війська. 1869 року одержав чин генерал-лейтенанта[2].
Діяльність в Аккермані
1861 року за ініціативою Гангардта в Аккермані відкрили військове трикласне училище Новоросійського війська. Для бібліотеки училища Гангардт пожертвував велику кількість книжок, які привіз з-за кордону.
1868 року Гангардт створив у місті відділ Товариства піклування про поранених і хворих воїнів, який підпорядковувався Одеському місцевому управлінню товариства. Гангардт опікувався богадільнею, збудованою 1866 року на Ізмаїльській дорозі біля православного кладовища[3].
1872 року обраний міським головою Аккермана. Під час головування містом запровадив обов'язкові для всіх правила поведінки у громадських місцях та інші норми щодо підтримання порядку у місті[4].
19 травня 1875 року Іван Гангардт помер. У своєму заповіті просив імператора не залишати сиріт Олександро-Маріїнського притулку та 150 дівчат з Аккерманської прогімназії, а також просив заснувати у Дністровському гирлі колонію для злочинців, що сидять в аккерманській тюрмі, аби їх навчити на моряків[3].
Родина
Дружина — донька колезького асесора Івана Піонтковського — Шарлотта-Луіза, лютеранського сповідання. Дружина мала дім і сад в Аккермані (7 десятин), де вони мешкали. Мали шестеро синів і одну доньку:
- Дмитро (13.01.1841 р.н.),
- Платон (10.01.1843 р.н.),
- Іван (6.09.1844 р.н.),
- Микола (18.05.1847 р.н.),
- Георгій (2.10.1852 р.н.),
- Олександр (15.03.1855 р.н.)
- Анна (1850 р.н.).
Брат — Гангардт Єгор Єгорович (1812–1882), з 1865 року в званні генерала-майора. Протягом 1867–1871 років обіймав посаду бессарабського губернатора[2].
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Олексій Пермінов: Городские Головы, Старий Аккерман, 11 вересня 2021, переглянуто 1 лютого 2023
- ↑ 2,0 2,1 Вікіпедія
- ↑ 3,0 3,1 Олексій Пермінов: История Красного Креста в Аккермане, Старий Аккерман, 7 лютого 2015, переглянуто 30 січня 2023
- ↑ Володимир Воротнюк: Из истории выборов в Аккермане, Топор, 15 вересня 2015, переглянуто 30 січня 2023
Посилання
- Стаття «Гангардт Іван Єгорович» на Вікіпедії