Голод на Буджаку (1946—1947): відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
(Не показано 36 проміжних версій цього користувача) | |||
Рядок 1: | Рядок 1: | ||
'''Голод | {{Інфобокс| | ||
[[Файл:Вона з'їла одну ногу своєї дитини (картина).jpg|міні|Картина «Вона з'їла одну ногу своєї дитини», авторка — Йона Тукусер, 2023]] | |||
}} | |||
'''Голод на Буджаку''' — частина масового голоду в Україні, зокрема на Бессарабії, [[1946]]—[[1947]] років, який спричинила совєтська влада, проводячи насильницьку колективізацію у посушливі неврожайні повоєнні роки. Совєти відбирали землю у селян і організовували колгоспи, а зібране зерно потім експортували на Росію або за кордон. | |||
Голод 1946—1947 років забрав життя біля 10% жителів Буджаку<ref>{{Cite web|url=https://www.istpravda.com.ua/reviews/2018/09/4/152878/|назва=Про гагаузів – невидимих сусідів України|видавець=Історична правда|дата-доступу=25 листопада 2023|дата=4 вересня 2018|автор=Роман Кабачій}}</ref>. | Голод 1946—1947 років забрав життя біля 10% жителів Буджаку — тоді [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]]<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.istpravda.com.ua/reviews/2018/09/4/152878/|назва=Про гагаузів – невидимих сусідів України|видавець=Історична правда|дата-доступу=25 листопада 2023|дата=4 вересня 2018|автор=Роман Кабачій}}</ref>. | ||
Найбільша частка загиблих голодною смертю під час голоду 1946—1947 років в Україні — саме в Ізмаїльській області: 44,3% від загальної кількості померлих<ref>{{Cite book|url=http://irbis-nbuv.gov.ua/ulib/item/ukr0000013739|назва=Хроніка голоду 1946—1947 років у Донбасі. с. 235|місце=Донецьк|видавництво=Східний видавничий дім|рік=2007|дата-доступу=25 листопада 2023|автор=Задніпровський О. І.}}</ref>. Офіційна пропаганда СССР замовчувала масштаби голоду<ref name=":2">Сазонов, 2013, с. 134</ref>. | |||
Фото і документи, що стосуються голоду 1946—1947 років, — [https://holodomormuseum.org.ua/vystavka/fotodokumentalna-vistavka-masoviy-golod-1946-1947-rokiv-v-radyanskiy-ukraini/ на сайті Музею Голодомору]. | |||
== Причини == | == Причини == | ||
Причиною голоду 1946—1947 років стала сукупність факторів, серед яких страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства з США в рамках ленд-лізу. А окрім того, показове рішення Совєтського Союзу відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму<ref>{{Cite web|url=https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/golod-pislya-peremogy-do-75-richchya-masovogo-golodu-1946-47-rokiv-uinp-prezentuvav-istorychnyy-rolyk|назва=«Голод після Перемоги»: до 75-річчя масового голоду 1946-47 років УІНП презентував історичний ролик.|видавець=УІНП|дата-доступу=25 листопада 2023|дата=25 листопада 2021}}</ref>. Так, 1946 року Совєтський Союз вивіз 1,7 млн пудів хліба у вигляді безкоштовної допомоги Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Румунії, Франції, Німеччині та іншим країнам<ref name=":6">{{Cite web|url=https://www.radiosvoboda.org/a/holod-ukrayina-1946-1947-roky/31111293.html|назва=Свідок голоду 1946-47 років: хто не мав грошей чи речей на обмін – умирав|дата-доступу=25 листопада 2023|автор=Галина Терещук|видавець=Радіо Свобода|дата=20 лютого 2021}}</ref><ref name=":1">Сазонов, 2013, с. 133</ref>. У цей самий час в Україні спалахнув лютий голод, хоч запасів зерна і було достатньо, аби запобігти йому<ref name=":2" />. | |||
=== Посуха === | |||
Цитата з листа керівництва [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]] на імʼя голови Ради Міністрів УССР Микити Хрущова і секретаря ЦК КП(б)У Дем'яна Коротченка, у якому їх просили надати продовольчу насіннєву та фуражну позики, 6 травня 1946 року<ref>ЦДАВО. — Ф. 2. — Оп. 7. — Спр. 3150. – Арк. 44-50. ([https://holodomormuseum.org.ua/vystavka/fotodokumentalna-vistavka-masoviy-golod-1946-1947-rokiv-v-radyanskiy-ukraini/#gallery-7 Фотодокументальна виставка «Масовий голод 1946—1947 років в радянській Україні»])</ref>: | |||
{{Цитата|В Ізмаїльській області засіяно під урожай 1946 року: | |||
— озимих культур на площі 155,5 тис. га, з них загинуло 100,5 тис. га (64%); | |||
— ярових культур на площі 405 тис. га, з них загинуло 147,5 тис. га (37%); | |||
— середня врожайність зернових за підсумком обмолоту — 0,7—0,8 ц/га; | |||
— голодує 20—25 % населення.}} | |||
Більше документів і фото — [https://holodomormuseum.org.ua/vystavka/fotodokumentalna-vistavka-masoviy-golod-1946-1947-rokiv-v-radyanskiy-ukraini/ на сайті Музею Голодомору] | |||
=== Репресивна хлібозаготівельна політика === | |||
У ці посушливі неврожайні повоєнні роки совєти здійснювали репресивну хлібозаготівельну та податкову політики, а також насильницькі надмірні зернопобори. Влада СССР на чолі з Йосифом Сталіним, як і раніше, використала село як «донора» для відбудови економіки. Велику кількість зерна вивозили на Росію, зокрема в Ленінград (нині — Санкт-Петербург)<ref name=":6" />.[[Файл:Сталін і голод.jpg|міні|праворуч|250px|Карикатура на Сталіна, автор невідомий]] | |||
4 липня 1946 року Рада міністрів УССР і ЦК КП(б)У таємною постановою затвердила річний план хлібозаготівель з урожаю 1946 року по УССР у кількості 340 млн пудів; вимагалося в дводенний строк довести до районів встановлені для кожної області плани хлібозаготівель; розробити й довести до кожного господарства п'ятиденні графіки здавання зерна з метою закінчення хлібозаготівель не пізніше 1 жовтня 1946 року<ref name="history1946">{{Cite web|url=http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1946|title=Інститут історії України. Хронологія за 1946 рік.|accessdate=21 серпня 2012|archive-date=16 жовтня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121016215628/http://history.org.ua/?hrono&inyear=1946}}</ref>. | |||
1946 | Непосильний план хлібозаготівель на 1946 рік — 340 мільйонів пудів хліба — виконати УССР було неможливо. Але замість зниження цей план в липні 1946 року навіть підвищили<ref>''Рабенчук О. П.'' Голод в Україні 1946—1947. Док. і матеріали. — Київ — Нью-Йорк, 1996. — С. 32-35.</ref>. 22 липня 1946 року з метою безумовного виконання державного плану хлібозаготівель кожною областю і районом УССР Рада міністрів УССР і ЦК КП(б)У таємною постановою надали право виконкомам і парткомам КП(б)У збільшити колгоспам обов'язкове постачання зерна державі в межах до 50 % від розмірів хлібозаготівель, нарахованих за діючими нормами. Загальний план збільшили до 362 750 тис. пудів<ref name="history19462">{{Cite web|url=http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1946|title=Інститут історії України. Хронологія за 1946 рік.|accessdate=21 серпня 2012|archive-date=16 жовтня 2012|archive-url=https://web.archive.org/web/20121016215628/http://history.org.ua/?hrono&inyear=1946}}</ref>. | ||
Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян, викликали голод, що швидко поширювався<ref name="EIU">[http://www.history.org.ua/?termin=Golod_1946_1947 Голод 1946—1947 років в УРСР.] Стаття в Енциклопедії історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2004.</ref>. | |||
==Наслідки== | |||
=== Людські втрати === | |||
Голод забрав життя біля 10% жителів Буджаку — тоді Ізмаїльської області<ref name=":3" />. 1947 року в області на кожну тисячу дітей до 1 року померли 319<ref name=":1" />. | |||
Помирали ті, хто в совєтській системі не мав права на отримання продовольства від держави, тобто селяни. Ті ж, хто мав таке право, переважно міські робітники, зазвичай виживали<ref name=":2" />. | Помирали ті, хто в совєтській системі не мав права на отримання продовольства від держави, тобто селяни. Ті ж, хто мав таке право, переважно міські робітники, зазвичай виживали<ref name=":2" />. | ||
Для етнічної групи гагаузів голод мав найтрагічніші наслідки: від нього померло близько 40% гагаузького населення, що поставило цей етнос на грань зникнення<ref>{{Cite web|url=https://chornomorka.com/archive/21462/a-3178.html|назва=Чорний слід минувшини|видавець=Чорноморські новини|дата=28 листопада 2013|дата-доступу=25 листопада 2023|автор=Володимир Кудлач}}</ref>. | |||
17 лютого УМВД [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]] доповіло МВД УССР про продовольчі труднощі та людоїдство на території області. Внаслідок недоїдання збільшилася смертність і захворювання на дистрофію. За січень 1947 року в області померли 4533 особи, народилися — 1258. З числа померлих — 1568 осіб померли від дистрофії. За першу декаду лютого 1947 року померли 2625 осіб, із них від дистрофії — 978. В області налічувалося приблизно 16 тисяч хворих на дистрофію. Особливо велика смертність — у Болградському і Новоіванівському районах (нині обидва райони у складі Болградського)<ref>{{Cite web|url=http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1947|title=Голод в Україні. 1946—1947. Документи і матеріали. — К. — Нью-Йорк, 1996. — С. 184. ОЛЕГ РАБЕНЧУК|accessdate=3 березня 2013|archive-date=23 квітня 2013|archive-url=https://archive.today/20130423172330/http://www.history.org.ua/?hrono&inyear=1947}}</ref>. | |||
До травня 1947 року в Ізмаїльській області спостерігали зростання рівня смертності<ref name=":5">{{Cite book|url=http://dspace.idgu.edu.ua/jspui/bitstream/123456789/540/1/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0.pdf|назва=Голод 1946-1947 рр. на Ізмаїльщині крізь призму офіційних документів|місце=Ізмаїл|автор=Віра Церковна|рік=2017|видавництво=Ізмаїльський державний гуманітарний університет|дата-доступу=25 листопада 2023}}</ref>. В Арцизькому, Саратському, Суворовському, Старокозацькому районах хворі в лікарнях отримували по 200 грамів хліба на день<ref name=":5" />. | |||
=== Втеча від голоду === | === Втеча від голоду === | ||
Велика кількість людей втікали від голоду залізницею на Захід України. Тоді в західних областях ще не розгорнули сповна мережу колгоспів: на лютий 1947-го відновили лише 507 колгоспів | [[Файл:Пам'ятний знак загиблим, що втікали від голоду 1946—1947 років, Підзамче, Львів.jpg|міні|праворуч|Пам'ятний знак загиблим, що втікали від голоду, Підзамче, Львів]] | ||
Велика кількість людей втікали від голоду залізницею на Захід України. Тоді в західних областях ще не розгорнули сповна мережу колгоспів: на лютий 1947-го відновили лише 507 колгоспів із 2866, створених тут під час першої окупації совєтами у 1939—1940 роках<ref name=":0">Рабенчук, 2008, с. 273</ref>. | |||
Свідки тих подій згадували, що голодні та змучені люди ховалися у вагонах із вугіллям та їхали на Захід України. НКВД переслідувало втікачів: здорових — відправляли у Харків, а хворих — розстрілювали на місці<ref name=":4" />. | |||
Так, у 2006—2008 роках у Львові археологи знайшли рештки 602 людей, розстріляних комуністами на залізничній станції «Підзамче»<ref name=":4" />. | |||
=== Ріст злочинності === | === Ріст злочинності === | ||
Через голод значно | Через голод значно зросла кількість грабунків особистого майна громадян і продовольства. Улітку [[1947|1947 року]], коли люди почали рятувати себе зерновими з колгоспів, влада різко на це відреагувала. Так, до «закону про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 року, яким передбачалося покарання 10-річним ув’язненням тих, хто самовільно «розкрадав колгоспне майно», додали два нових укази президії Верховного Совєта СССР від 4 червня 1947-го<ref>Рабенчук, 2008, с. 277</ref>: | ||
* «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного й суспільного майна» | * «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного й суспільного майна» | ||
* «Про посилення охорони особистої власності громадян». | * «Про посилення охорони особистої власності громадян». | ||
На селі незаконно збирали або зрізали колоски як прості колгоспники, так і голови колгоспів, сільрад, секретарі партійних чи комсомольських організацій. Чим вища була посада, тим більше було можливостей для привласнення зерна<ref>Рабенчук, 2008, с. 278</ref>. | На селі незаконно збирали або зрізали колоски як прості колгоспники, так і голови колгоспів, сільрад, секретарі партійних чи комсомольських організацій. Чим вища була посада, тим більше було можливостей для привласнення зерна<ref>Рабенчук, 2008, с. 278</ref>. | ||
=== Канібалізм === | |||
За перше півріччя [[1947|1947 року]] органи МВД УССР на території 15 областей України зафіксували 130 випадків людоїдства та 189 випадків трупоїдства. Найбільш частими вони були в Ізмаїльській області: відповідно 53 і 82 випадки<ref>Рабенчук, 2008, с. 275</ref>. | |||
=== Замовчування === | |||
Офіційна пропаганда СССР замовчувала масштаби голоду та життєрадісно стверджувала про «найбільш провідне у світі соціалістичне сільське господарство» та його успіхи. У всіх труднощах звинувачували «саботажників», «гнилих лібералів» та «розкрадачів соціалістичної власності»<ref name=":2" />. | |||
== Цитати == | == Цитати == | ||
* «В колгоспах немає сенсу працювати, тому що хліб забирають». «Де колгоспи — там немає хліба». «Добре вам, що у вас землю не відібрали», — цитати людей, що | * «В колгоспах немає сенсу працювати, тому що хліб забирають». «Де колгоспи — там немає хліба». «Добре вам, що у вас землю не відібрали», — цитати людей, що втікали на Захід України від голоду<ref name=":0" />. | ||
* «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]]<ref name=":0"> | * «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця [[Ізмаїльська область|Ізмаїльської області]], 1940-ві<ref name=":0" />. | ||
* «Купа голих тіл, але здавалося, що діти. Швидше за все були дорослі, але людина голодна, вона скручується» — спогад Пантелій Іванович Саранді, уродженця села Котловина Ізмаїльського району<ref>{{Cite web|url=https://yug.today/meshkantsi-pivdnia-odeshchyny-iaki-perezhyly-holodomor-rozpovily-trahichni-istorii-svoikh-rodyn/|автор=Амєлія Мийнова|назва=Мешканці півдня Одещини, які пережили Голодомор, розповіли трагічні історії своїх родин|видавець=Юг.Today|дата=25 листопада 2023|дата-доступу=25 листопада 2023}}</ref>. | |||
==Дослідження== | ==Дослідження== | ||
[[2017|2017 року]] в Ізмаїлі пройшла конференція «III Дунайські наукові читання. Голод 1946—1947 років»<ref>«Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти», 2017</ref>. | |||
* [[2017|2017 року]] в Ізмаїлі пройшла конференція «III Дунайські наукові читання. Голод 1946—1947 років»<ref>«Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти», 2017</ref>. | |||
* [[2023|2023 року]] в обласному центрі гагаузької культури у селі Виноградівка на Болградщині презентували книгу «Can acısı» — «Біль душі»: це збірка учнівських дослідницьких робіт про голод 1946—1947 років, зокрема записи спогадів тих, хто пережив голод<ref>{{Cite web|url=https://mahala.com.ua/aktualne/holodomor-v-bessarabii-1946-1947-rokiv-prezentatsiia-knyhy-ta-spohady-ochevydytsi-pro-toy-zhakhlyvyy-chas/|автор=Микола Григораш|назва=Голодомор в Бессарабії 1946—1947 років: презентація книги та спогади очевидиці про той жахливий час|дата=8 жовтня 2023|видавець=Махала|дата-доступу=25 листопада 2023}}</ref>. | |||
== У культурі == | |||
* [[2021|2021 року]] Йона Тукусер — українська художниця та музикантка болгарського походження — випустила концептуальний музичний альбом ''Anthropophage'', який включає 21 електронну композицію. Альбом натхненний історіями про голод і канібалізм в Україні ХХ століття, які Йона зібрала під час своїх експедицій<ref>{{Cite web|url=https://filmfreeway.com/ANTHROPOPHAGE|назва=Anthropophage|видавець=FilmFreeWay|дата-доступу=25 листопада 2023}}</ref>. | |||
* [[2022|2022 року]] Йона Тукусер відкрила у Болгарії в Софії виставку картин «Голод», присвячену зокрема і голоду 1946—1947 років<ref>{{Cite web|назва=В Софії відбувся вернісаж авторського проєкту української художниці болгарського походження Йони Тукусер «Голод»|url=https://bulgaria.mfa.gov.ua/news/v-sofiyi-vidbuvsya-vernisazh-avtorskogo-proyektu-ukrayinskoyi-hudozhnici-bolgarskogo-pohodzhennya-joni-tukuser-golod|видавець=Посольство України в Республіці Болгарія|дата=28 вересня 2022|дата-доступу=25 листопада 2023}}</ref>. | |||
<gallery mode="packed" heights="200" caption=""> | |||
Виставка Йони Тукусер.jpg|Проєкт «Голод» Йони Тукусер, 2022 | |||
Бессарабія (Йона Тукусер).jpg|«Бессарабія», 2010 | |||
Вона з'їла свого чоловіка.jpg|«Вона з'їла свого чоловіка», 2022 | |||
Ми їли шкіряне взуття та підошви.jpg|«Ми їли шкіряне взуття та підошви», 2023 | |||
Я дав їй черевичок, щоб спекти.jpg|«Я дав їй черевичок, щоб спекти», 2022 | |||
</gallery> | |||
== Пам'ять == | |||
[[Файл:Пам'ятний знак жертвам Голодоморів (Білгород-Дністровський).jpg|міні|праворуч|200px|Пам'ятний знак жертвам Голодоморів, [[2008]]]] | |||
* [[2008|2008 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] відкрили Пам'ятний знак жертвам Голодоморів — під час Всеукраїнської акції «Запали свічку»<ref>{{Cite web|url=https://bilgorod-d.gov.ua/page/v_belgorode-dnestrovskom_22_noyabrya_v_ramkah_vseukrainskoi_akcii_zasviti_sviku_sostoyalos_otkritie_pamyatnogo_znaka_gertvam_golodomorov_video|назва=В Белгороде-Днестровском 22 ноября в рамках Всеукраинской акции "Засвіти свічку" состоялось открытие Памятного знака жертвам голодоморов (видео)|дата=27 листопада 2008|дата-доступу=1 лютого 2023|видавець=Білгород-Дністровська міська рада}}</ref>. | |||
* У 2006—2008 роках на колії станції «Підзамче» у Львові археологи знайшли рештки 602 людей. За висновками судмедекспертів, це були останки жителів східних областей України та Бессарабії<ref name=":4">{{Cite web|url=https://www.unian.ua/society/zabrav-ponad-1-milyon-zhittiv-chomu-ukrajinciv-morili-golodom-navit-pislya-drugoji-svitovoji-viyni-novini-ukrajini-11623345.html|назва=Забрав понад 1 мільйон життів. Чому українців морили голодом навіть після Другої світової війни|видавець=Уніан|автор=Мирослава Бзікадзе|дата-доступу=25 листопада 2023|дата=27 листопада 2021}}</ref>. | |||
* [[2023|2023 року]] Йона Тукусер випустила документальний фільм «Антропофаг» зі спогадами буджацьких болгар про голод<ref>[https://www.youtube.com/watch?v=ZG3dtGxmLVI Документальний фільм Йони Тукусер «Антропофаг»], YouTube</ref>. | |||
== Див. також == | == Див. також == | ||
Рядок 46: | Рядок 110: | ||
*''Сазонов'' ''В. В''. [http://history.org.ua/liberua/978-966-02-7025-1/978-966-02-7025-1.pdf Повоєнний голод в УРСР (1946–1947 рр.) і державна політика] // Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки // Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013 р. / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський націо- нальний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія». — К., 2013. — 364 с. | *''Сазонов'' ''В. В''. [http://history.org.ua/liberua/978-966-02-7025-1/978-966-02-7025-1.pdf Повоєнний голод в УРСР (1946–1947 рр.) і державна політика] // Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки // Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013 р. / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський націо- нальний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія». — К., 2013. — 364 с. | ||
*''Рабенчук О. П.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=xxx_2008_13_271 Голод 1946–1947 рр. в Україні: вплив на свідомість та поведінку населення] / Рабенчук О. П. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — 2008. — 13. — С. 271—282. | *''Рабенчук О. П.'' [http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EJRN&P21DBN=EJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=ASP_meta&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21COLORTERMS=0&S21P03=IDP=&S21STR=xxx_2008_13_271 Голод 1946–1947 рр. в Україні: вплив на свідомість та поведінку населення] / Рабенчук О. П. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — 2008. — 13. — С. 271—282. | ||
== Посилання == | |||
* [https://holodomormuseum.org.ua/vystavka/fotodokumentalna-vistavka-masoviy-golod-1946-1947-rokiv-v-radyanskiy-ukraini/ Фотодокументальна виставка «Масовий голод 1946—1947 років в радянській Україні»] на сайті Музею Голодомору | |||
* [https://uk.wikipedia.org/wiki/Голодомор_в_Україні_(1946—1947) Стаття «Голодомор в Україні (1946—1947)»] на Вікіпедії | |||
* [https://www.youtube.com/watch?v=ZG3dtGxmLVI Документальний фільм Йони Тукусер «Антропофаг»] | |||
* [https://www.youtube.com/watch?v=BvD1ImDhpwE&t=8s Дев'яносторічний коваль з півдня Одещини пам'ятає голод та засуджує російську агресію] // Юг.Today, 16 травня 2023 | |||
* [https://www.youtube.com/watch?v=oaexoYjNPqE Жінки з села на півдні Одещини розповіли про голод 1946-1947 років] // Юг.Today, 23 травня 2023 | |||
[[Категорія:Буджак]] | [[Категорія:Буджак]] |
Поточна версія на 23:46, 25 листопада 2023
Голод на Буджаку — частина масового голоду в Україні, зокрема на Бессарабії, 1946—1947 років, який спричинила совєтська влада, проводячи насильницьку колективізацію у посушливі неврожайні повоєнні роки. Совєти відбирали землю у селян і організовували колгоспи, а зібране зерно потім експортували на Росію або за кордон.
Голод 1946—1947 років забрав життя біля 10% жителів Буджаку — тоді Ізмаїльської області[1].
Найбільша частка загиблих голодною смертю під час голоду 1946—1947 років в Україні — саме в Ізмаїльській області: 44,3% від загальної кількості померлих[2]. Офіційна пропаганда СССР замовчувала масштаби голоду[3].
Фото і документи, що стосуються голоду 1946—1947 років, — на сайті Музею Голодомору.
Причини
Причиною голоду 1946—1947 років стала сукупність факторів, серед яких страшна посуха, повоєнна розруха та відсутність чоловічих рук для обробки землі, припинення постачання продовольства з США в рамках ленд-лізу. А окрім того, показове рішення Совєтського Союзу відправляти зерно країнам Східної Європи, які теж постраждали від посухи, щоб довести світу переваги комунізму[4]. Так, 1946 року Совєтський Союз вивіз 1,7 млн пудів хліба у вигляді безкоштовної допомоги Болгарії, Чехословаччині, Польщі, Румунії, Франції, Німеччині та іншим країнам[5][6]. У цей самий час в Україні спалахнув лютий голод, хоч запасів зерна і було достатньо, аби запобігти йому[3].
Посуха
Цитата з листа керівництва Ізмаїльської області на імʼя голови Ради Міністрів УССР Микити Хрущова і секретаря ЦК КП(б)У Дем'яна Коротченка, у якому їх просили надати продовольчу насіннєву та фуражну позики, 6 травня 1946 року[7]:
В Ізмаїльській області засіяно під урожай 1946 року:
— озимих культур на площі 155,5 тис. га, з них загинуло 100,5 тис. га (64%);
— ярових культур на площі 405 тис. га, з них загинуло 147,5 тис. га (37%);
— середня врожайність зернових за підсумком обмолоту — 0,7—0,8 ц/га;
— голодує 20—25 % населення.
Більше документів і фото — на сайті Музею Голодомору
Репресивна хлібозаготівельна політика
У ці посушливі неврожайні повоєнні роки совєти здійснювали репресивну хлібозаготівельну та податкову політики, а також насильницькі надмірні зернопобори. Влада СССР на чолі з Йосифом Сталіним, як і раніше, використала село як «донора» для відбудови економіки. Велику кількість зерна вивозили на Росію, зокрема в Ленінград (нині — Санкт-Петербург)[5].
4 липня 1946 року Рада міністрів УССР і ЦК КП(б)У таємною постановою затвердила річний план хлібозаготівель з урожаю 1946 року по УССР у кількості 340 млн пудів; вимагалося в дводенний строк довести до районів встановлені для кожної області плани хлібозаготівель; розробити й довести до кожного господарства п'ятиденні графіки здавання зерна з метою закінчення хлібозаготівель не пізніше 1 жовтня 1946 року[8].
Непосильний план хлібозаготівель на 1946 рік — 340 мільйонів пудів хліба — виконати УССР було неможливо. Але замість зниження цей план в липні 1946 року навіть підвищили[9]. 22 липня 1946 року з метою безумовного виконання державного плану хлібозаготівель кожною областю і районом УССР Рада міністрів УССР і ЦК КП(б)У таємною постановою надали право виконкомам і парткомам КП(б)У збільшити колгоспам обов'язкове постачання зерна державі в межах до 50 % від розмірів хлібозаготівель, нарахованих за діючими нормами. Загальний план збільшили до 362 750 тис. пудів[10].
Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства селян, викликали голод, що швидко поширювався[11].
Наслідки
Людські втрати
Голод забрав життя біля 10% жителів Буджаку — тоді Ізмаїльської області[1]. 1947 року в області на кожну тисячу дітей до 1 року померли 319[6].
Помирали ті, хто в совєтській системі не мав права на отримання продовольства від держави, тобто селяни. Ті ж, хто мав таке право, переважно міські робітники, зазвичай виживали[3].
Для етнічної групи гагаузів голод мав найтрагічніші наслідки: від нього померло близько 40% гагаузького населення, що поставило цей етнос на грань зникнення[12].
17 лютого УМВД Ізмаїльської області доповіло МВД УССР про продовольчі труднощі та людоїдство на території області. Внаслідок недоїдання збільшилася смертність і захворювання на дистрофію. За січень 1947 року в області померли 4533 особи, народилися — 1258. З числа померлих — 1568 осіб померли від дистрофії. За першу декаду лютого 1947 року померли 2625 осіб, із них від дистрофії — 978. В області налічувалося приблизно 16 тисяч хворих на дистрофію. Особливо велика смертність — у Болградському і Новоіванівському районах (нині обидва райони у складі Болградського)[13].
До травня 1947 року в Ізмаїльській області спостерігали зростання рівня смертності[14]. В Арцизькому, Саратському, Суворовському, Старокозацькому районах хворі в лікарнях отримували по 200 грамів хліба на день[14].
Втеча від голоду
Велика кількість людей втікали від голоду залізницею на Захід України. Тоді в західних областях ще не розгорнули сповна мережу колгоспів: на лютий 1947-го відновили лише 507 колгоспів із 2866, створених тут під час першої окупації совєтами у 1939—1940 роках[15].
Свідки тих подій згадували, що голодні та змучені люди ховалися у вагонах із вугіллям та їхали на Захід України. НКВД переслідувало втікачів: здорових — відправляли у Харків, а хворих — розстрілювали на місці[16].
Так, у 2006—2008 роках у Львові археологи знайшли рештки 602 людей, розстріляних комуністами на залізничній станції «Підзамче»[16].
Ріст злочинності
Через голод значно зросла кількість грабунків особистого майна громадян і продовольства. Улітку 1947 року, коли люди почали рятувати себе зерновими з колгоспів, влада різко на це відреагувала. Так, до «закону про п’ять колосків» від 7 серпня 1932 року, яким передбачалося покарання 10-річним ув’язненням тих, хто самовільно «розкрадав колгоспне майно», додали два нових укази президії Верховного Совєта СССР від 4 червня 1947-го[17]:
- «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного й суспільного майна»
- «Про посилення охорони особистої власності громадян».
На селі незаконно збирали або зрізали колоски як прості колгоспники, так і голови колгоспів, сільрад, секретарі партійних чи комсомольських організацій. Чим вища була посада, тим більше було можливостей для привласнення зерна[18].
Канібалізм
За перше півріччя 1947 року органи МВД УССР на території 15 областей України зафіксували 130 випадків людоїдства та 189 випадків трупоїдства. Найбільш частими вони були в Ізмаїльській області: відповідно 53 і 82 випадки[19].
Замовчування
Офіційна пропаганда СССР замовчувала масштаби голоду та життєрадісно стверджувала про «найбільш провідне у світі соціалістичне сільське господарство» та його успіхи. У всіх труднощах звинувачували «саботажників», «гнилих лібералів» та «розкрадачів соціалістичної власності»[3].
Цитати
- «В колгоспах немає сенсу працювати, тому що хліб забирають». «Де колгоспи — там немає хліба». «Добре вам, що у вас землю не відібрали», — цитати людей, що втікали на Захід України від голоду[15].
- «Демобілізувався, приїхав додому, але краще мене б убили на фронті, ніж мучитися вдома, де вмирають всі з голоду… Не бачу ніякої допомоги зі сторони держави», — з листа від мешканця Ізмаїльської області, 1940-ві[15].
- «Купа голих тіл, але здавалося, що діти. Швидше за все були дорослі, але людина голодна, вона скручується» — спогад Пантелій Іванович Саранді, уродженця села Котловина Ізмаїльського району[20].
Дослідження
- 2023 року в обласному центрі гагаузької культури у селі Виноградівка на Болградщині презентували книгу «Can acısı» — «Біль душі»: це збірка учнівських дослідницьких робіт про голод 1946—1947 років, зокрема записи спогадів тих, хто пережив голод[22].
У культурі
- 2021 року Йона Тукусер — українська художниця та музикантка болгарського походження — випустила концептуальний музичний альбом Anthropophage, який включає 21 електронну композицію. Альбом натхненний історіями про голод і канібалізм в Україні ХХ століття, які Йона зібрала під час своїх експедицій[23].
- 2022 року Йона Тукусер відкрила у Болгарії в Софії виставку картин «Голод», присвячену зокрема і голоду 1946—1947 років[24].
Пам'ять
- 2008 року в Білгороді-Дністровському відкрили Пам'ятний знак жертвам Голодоморів — під час Всеукраїнської акції «Запали свічку»[25].
- У 2006—2008 роках на колії станції «Підзамче» у Львові археологи знайшли рештки 602 людей. За висновками судмедекспертів, це були останки жителів східних областей України та Бессарабії[16].
- 2023 року Йона Тукусер випустила документальний фільм «Антропофаг» зі спогадами буджацьких болгар про голод[26].
Див. також
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Роман Кабачій: Про гагаузів – невидимих сусідів України, Історична правда, 4 вересня 2018, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ Задніпровський О. І.: Хроніка голоду 1946—1947 років у Донбасі. с. 235 — Донецьк : Східний видавничий дім, 2007., переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 Сазонов, 2013, с. 134
- ↑ «Голод після Перемоги»: до 75-річчя масового голоду 1946-47 років УІНП презентував історичний ролик., УІНП, 25 листопада 2021, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ 5,0 5,1 Галина Терещук: Свідок голоду 1946-47 років: хто не мав грошей чи речей на обмін – умирав, Радіо Свобода, 20 лютого 2021, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ 6,0 6,1 Сазонов, 2013, с. 133
- ↑ ЦДАВО. — Ф. 2. — Оп. 7. — Спр. 3150. – Арк. 44-50. (Фотодокументальна виставка «Масовий голод 1946—1947 років в радянській Україні»)
- ↑ Інститут історії України. Хронологія за 1946 рік., переглянуто 21 серпня 2012
- ↑ Рабенчук О. П. Голод в Україні 1946—1947. Док. і матеріали. — Київ — Нью-Йорк, 1996. — С. 32-35.
- ↑ Інститут історії України. Хронологія за 1946 рік., переглянуто 21 серпня 2012
- ↑ Голод 1946—1947 років в УРСР. Стаття в Енциклопедії історії України: Т. 2: Г-Д / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2004.
- ↑ Володимир Кудлач: Чорний слід минувшини, Чорноморські новини, 28 листопада 2013, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ Голод в Україні. 1946—1947. Документи і матеріали. — К. — Нью-Йорк, 1996. — С. 184. ОЛЕГ РАБЕНЧУК, переглянуто 3 березня 2013
- ↑ 14,0 14,1 Віра Церковна: Голод 1946-1947 рр. на Ізмаїльщині крізь призму офіційних документів — Ізмаїл : Ізмаїльський державний гуманітарний університет, 2017., переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ 15,0 15,1 15,2 Рабенчук, 2008, с. 273
- ↑ 16,0 16,1 16,2 Мирослава Бзікадзе: Забрав понад 1 мільйон життів. Чому українців морили голодом навіть після Другої світової війни, Уніан, 27 листопада 2021, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ Рабенчук, 2008, с. 277
- ↑ Рабенчук, 2008, с. 278
- ↑ Рабенчук, 2008, с. 275
- ↑ Амєлія Мийнова: Мешканці півдня Одещини, які пережили Голодомор, розповіли трагічні історії своїх родин, Юг.Today, 25 листопада 2023, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ «Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти», 2017
- ↑ Микола Григораш: Голодомор в Бессарабії 1946—1947 років: презентація книги та спогади очевидиці про той жахливий час, Махала, 8 жовтня 2023, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ Anthropophage, FilmFreeWay, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ В Софії відбувся вернісаж авторського проєкту української художниці болгарського походження Йони Тукусер «Голод», Посольство України в Республіці Болгарія, 28 вересня 2022, переглянуто 25 листопада 2023
- ↑ В Белгороде-Днестровском 22 ноября в рамках Всеукраинской акции "Засвіти свічку" состоялось открытие Памятного знака жертвам голодоморов (видео), Білгород-Дністровська міська рада, 27 листопада 2008, переглянуто 1 лютого 2023
- ↑ Документальний фільм Йони Тукусер «Антропофаг», YouTube
Література
- III Дунайські наукові читання: Голод 1946-1947 рр.: історичні, філософсько-психологічні та педагогічні аспекти // Ізмаїльський державний гуманітарний університет. — Ізмаїл, 2017 / ISBN 978-966-02-7025-1
- Сазонов В. В. Повоєнний голод в УРСР (1946–1947 рр.) і державна політика // Голод в Україні у першій половині ХХ століття: причини та наслідки // Матеріали Міжнародної наукової конференції Київ, 20—21 листопада 2013 р. / Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України; Інститут історії України НАН України; Київський націо- нальний університет імені Тараса Шевченка; Національний університет «Києво-Могилянська академія». — К., 2013. — 364 с.
- Рабенчук О. П. Голод 1946–1947 рр. в Україні: вплив на свідомість та поведінку населення / Рабенчук О. П. // Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. — 2008. — 13. — С. 271—282.
Посилання
- Фотодокументальна виставка «Масовий голод 1946—1947 років в радянській Україні» на сайті Музею Голодомору
- Стаття «Голодомор в Україні (1946—1947)» на Вікіпедії
- Документальний фільм Йони Тукусер «Антропофаг»
- Дев'яносторічний коваль з півдня Одещини пам'ятає голод та засуджує російську агресію // Юг.Today, 16 травня 2023
- Жінки з села на півдні Одещини розповіли про голод 1946-1947 років // Юг.Today, 23 травня 2023