Кирилов В'ячеслав Юрійович: відмінності між версіями

	Ім'я В'ячеслав Юрійович Кирилов
	Народився 19 грудня 1981 ; Білгород-Дністровський
	Помер 15 лютого 2015 ; Широкине
	Національність українець
	Діяльність військовий, вояк полку «Азов»

Версія за 23:08, 6 лютого 2023

Кирилов В'ячеслав Юрійович, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровський — пом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському^[1]. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1987 року разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область, там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати^[2].

Після повернення з Тюменської області і закінчення 9 класів у школі, вчився в Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря. 2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав^[2].

Російсько-українська війна

2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді^[2].

19 грудня 2014 року з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь^[2].

15 лютого 2015 року загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине^[3]. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених.

В'ячеслав похований в Одесі^[3].

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно)^[4]
в Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вулицю Чапаєва;
нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)^[2];
нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496^[2];
харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив йому пісню «Козак» з альбому Прах Відчайдухів^[5].

У Білгороді-Дністровському

На честь В'ячеслава Кирилова в Білгороді-Дністровському перейменували вулицю Жовтневу, тепер вона — вулиця Кирилова.
21 жовтня 2016 року в Білгороді-Дністровському на будівлі другої школи встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександром Новосельським та мерії^[6].

Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса
Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, школа № 2, Білгород-Дністровський

Примітки

↑ Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023
↑ ^2,0 ^2,1 ^2,2 ^2,3 ^2,4 ^2,5 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
↑ ^3,0 ^3,1 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023
↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215
↑ Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022
↑ Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023

Посилання

Відео про «Козака» від проєкту «Вавилон'13»

[1] Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023

[:2-2] 2,0 ^2,1 ^2,2 ^2,3 ^2,4 ^2,5 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023

[:0-3] 3,0 ^3,1 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023

[4] Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215

[5] Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022

[:1-6] Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

@@ Рядок 16: / Рядок 16: @@
 === Ранні роки та освіта ===
-Народився [[19 грудня]] [[1981|1981 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref>{{Cite web|url=https://azov.org.ua/rokovunu-zagubeli-kozaka/|дата=15 лютого 2016|дата-доступу=7 лютого 2023|видавець=Азов|назва=Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова}}</ref>. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. [[1987|1987 року]] разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область, там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати<ref>{{Cite web|url=https://www.facebook.com/ifnotwar/posts/1086556094770439/|видавець=Фотопроєкти|назва=В’ячеслав Кирилов, «Козак»|дата=28 серпня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>.
+Народився [[19 грудня]] [[1981|1981 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref>{{Cite web|url=https://azov.org.ua/rokovunu-zagubeli-kozaka/|дата=15 лютого 2016|дата-доступу=7 лютого 2023|видавець=Азов|назва=Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова}}</ref>. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. [[1987|1987 року]] разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область, там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/ifnotwar/posts/1086556094770439/|видавець=Фотопроєкти|назва=В’ячеслав Кирилов, «Козак»|дата=28 серпня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>.
-Після повернення з Тюменської області і закінчення 9 класів у школі, вчився в Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря. [[2001|2001 року]] В’ячеслав одружився, [[2003|2003 року]] народився його син Владислав.
+Після повернення з Тюменської області і закінчення 9 класів у школі, вчився в Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря. [[2001|2001 року]] В’ячеслав одружився, [[2003|2003 року]] народився його син Владислав<ref name=":2" />.
 === Російсько-українська війна ===
-[[2014|2014 року]] став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді.
+[[2014|2014 року]] став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді<ref name=":2" />.
-[[19 грудня]] [[2014|2014 року]] з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь.
+[[19 грудня]] [[2014|2014 року]] з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь<ref name=":2" />.
 [[15 лютого]] [[2015|2015 року]] загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине<ref name=":0">{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/14/kirillovslav.htm|назва=Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»)|видавець=Книга пам'яті полеглих за Україну|дата-доступу=5 лютого 2023}}</ref>. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених.
@@ Рядок 34: / Рядок 34: @@
 *нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно)<ref>Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215</ref>
 *в [[Одеса|Одесі]] на вулицю Кирилова перейменували колишню вулицю Чапаєва;
-*нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015);
+*нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)<ref name=":2" />;
-*нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496;
+*нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496<ref name=":2" />;
 *харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив йому пісню «Козак» з альбому Прах Відчайдухів<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170127193602/http://www.neformat.com.ua/reviews/burshtyn-prakh-vidchaidukhiv-2016.html|назва=Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016)|видавець=Неформат|дата=21 січня 2017|дата-доступу=5 лютого 2022}}</ref>.