Кирилов В'ячеслав Юрійович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
| Рядок 42: | Рядок 42: | ||
=== У Білгороді-Дністровському === | === У Білгороді-Дністровському === | ||
* На честь В'ячеслава Кирилова в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] перейменували [[Вулиця Жовтнева|вулицю Жовтневу]], тепер вона — вулиця Кирилова<ref name=":0" />. | * На честь В'ячеслава Кирилова в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] перейменували [[Вулиця Жовтнева|вулицю Жовтневу]], тепер вона — вулиця Кирилова<ref name=":0" />. | ||
* [[21 жовтня]] [[2016|2016 року]] в Білгороді-Дністровському на будівлі [[Школа № 2|другої школи]] встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» | * [[21 жовтня]] [[2016|2016 року]] в Білгороді-Дністровському на будівлі [[Школа № 2|другої школи]] встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та [[Білгород-Дністровська міська рада|мерії]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20180224031211/http://azov.press/ukr/pam-yatnu-tablichku-v-yacheslavu-kirilovu-kozaku-vstanovili-v-m-bilgorod-dnistrovs-kiy|назва=Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський|видавець=Азов.Прес|дата=21 жовтня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>. | ||
<gallery mode="packed" heights="160" caption=""> | <gallery mode="packed" heights="160" caption=""> | ||
Версія за 20:48, 28 липня 2023
Кирилов В'ячеслав Юрійович, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровський — пом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.
Життєпис
Ранні роки та освіта
Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському[1]. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1987 року разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область, там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати[2].
Після повернення з Тюменської області і закінчення 9 класів у школі, вчився в Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря. 2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав[2].
Російсько-українська війна
2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді[2].
19 грудня 2014 року з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азов»[2].
15 лютого 2015 року загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине[3]. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених.
В'ячеслав похований в Одесі[3].
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25.3.2015, посмертно)[4]
- в Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вулицю Чапаєва[3];
- нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)[2];
- нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496[2];
- харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив йому пісню «Козак» з альбому Прах Відчайдухів[5].
У Білгороді-Дністровському
- На честь В'ячеслава Кирилова в Білгороді-Дністровському перейменували вулицю Жовтневу, тепер вона — вулиця Кирилова[3].
- 21 жовтня 2016 року в Білгороді-Дністровському на будівлі другої школи встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та мерії[6].
Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса
Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, школа № 2, Білгород-Дністровський
.jpg)
Примітки
- ↑ Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215
- ↑ Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022
- ↑ Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023