Кирилов В'ячеслав Юрійович: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
|||
Рядок 26: | Рядок 26: | ||
[[19 грудня]] [[2014|2014 року]] з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азов»<ref name=":2" />. | [[19 грудня]] [[2014|2014 року]] з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азов»<ref name=":2" />. | ||
У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=fNCltX2A968|назва=Kozak / Козак / Казак|дата=20 лютого 2015|видавець=#BABYLON'13}}</ref>: | |||
{{Цитата|Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому [я тут].|3=В'ячеслав Кирилов}} | |||
[[15 лютого]] [[2015|2015 року]] загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине<ref name=":0">{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/14/kirillovslav.htm|назва=Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»)|видавець=Книга пам'яті полеглих за Україну|дата-доступу=5 лютого 2023}}</ref>. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених. | [[15 лютого]] [[2015|2015 року]] загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине<ref name=":0">{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/14/kirillovslav.htm|назва=Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»)|видавець=Книга пам'яті полеглих за Україну|дата-доступу=5 лютого 2023}}</ref>. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених. | ||
Рядок 31: | Рядок 35: | ||
В'ячеслав похований в [[Одеса|Одесі]]<ref name=":0" />. | В'ячеслав похований в [[Одеса|Одесі]]<ref name=":0" />. | ||
== Нагороди | == Нагороди == | ||
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни: | За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни: | ||
*нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 | *нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)<ref>Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215</ref> | ||
*нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)<ref name=":2" />; | *нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)<ref name=":2" />; | ||
*нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496<ref name=":2" /> | *нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496<ref name=":2" />. | ||
* | |||
== Вшанування пам'яті == | |||
* У лютому [[2015|2015 року]] проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»<ref name=":3" />. | |||
* В [[Одеса|Одесі]] на вулицю Кирилова перейменували колишню вулицю Чапаєва<ref name=":0" />. | |||
* Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170127193602/http://www.neformat.com.ua/reviews/burshtyn-prakh-vidchaidukhiv-2016.html|назва=Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016)|видавець=Неформат|дата=21 січня 2017|дата-доступу=5 лютого 2022}}</ref>. | |||
=== У Білгороді-Дністровському === | === У Білгороді-Дністровському === |
Версія за 21:09, 28 липня 2023
Кирилов В'ячеслав Юрійович, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровський — пом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.
Життєпис
Ранні роки та освіта
Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському[1]. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1987 року разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область, там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати[2].
Після повернення з Тюменської області і закінчення 9 класів у школі, вчився в Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря. 2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав[2].
Російсько-українська війна
2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді[2].
19 грудня 2014 року з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азов»[2].
У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська[3]:
Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому [я тут].
— В'ячеслав Кирилов
15 лютого 2015 року загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине[4]. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених.
В'ячеслав похований в Одесі[4].
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)[5]
- нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)[2];
- нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496[2].
Вшанування пам'яті
- У лютому 2015 року проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»[3].
- В Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вулицю Чапаєва[4].
- Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»[6].
У Білгороді-Дністровському
- На честь В'ячеслава Кирилова в Білгороді-Дністровському перейменували вулицю Жовтневу, тепер вона — вулиця Кирилова[4].
- 21 жовтня 2016 року в Білгороді-Дністровському на будівлі другої школи встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та мерії[7].
Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса
Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, школа № 2, Білгород-Дністровський
Примітки
- ↑ Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ 3,0 3,1 Kozak / Козак / Казак, #BABYLON'13, 20 лютого 2015
- ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215
- ↑ Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022
- ↑ Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023