Кирилов В'ячеслав Юрійович: відмінності між версіями

	Ім'я В'ячеслав Юрійович Кирилов
	Народився 19 грудня 1981 ; Білгород-Дністровський
	Помер 15 лютого 2015 ; Широкине, Донеччина
	Національність українець
	Діяльність військовий, вояк полку «Азов»

Поточна версія на 11:20, 1 серпня 2023

В'ячеслав Юрійович Кирилов, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровський — пом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

Загинув у боях за Широкине на Донеччині в лютому 2015 року.

На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.

Життєпис

Освіта та кар'єра

Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському^[1]. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець^[2]. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1988 року разом із родиною переїхав у Тюменську область на Росії до бабусі та дідуся по татовій лінії^[2]. Там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати^[3].

1996 року В'ячеслав із родиною повернувся в рідний Білгород-Дністровський та закінчив 9-й клас у школі № 2. Згодом навчався у Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря, та поїхав в Одесу працювати за фахом. Пізніше очолював приватне підприємство з перевезення вантажів, яке відкрив разом із батьком^[2].

Особисте життя

2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав^[3].

В'ячеслав захоплювався козацтвом; він — нащадок козаків за батьковою лінією. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації; він вважав, що у минулих життях був воїном^[4].

Російсько-українська війна

На Майдані під час Революції Гідності, 2013—2014

2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором із тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді^[3].

Осінню 2014 року разом із двома друзями (позивні «Фізрук» та «Мотив») записався в «Азов». Після курсу молодого бійця «Козака» визнали одним із найкращих в групі та подарували йому захисну маску-окуляри^[5]. 19 грудня 2014 року, у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову»^[3].

У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська^[6]:

Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому [я тут].

— В'ячеслав Кирилов

Загибель

В'ячеслав на фронті

15 лютого 2015 року В'ячеслав загинув у бою з росіянами між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине^[7]. У тому бою В'ячеслав знищив близько 10 окупантів^[8].

Останньою волею В'ячеслава було, щоб його кремували: він вважав, що воїна повинні спалити, аби він міг переродитися^[9].

В'ячеслав похований в Одесі на міському кладовищі^[1].

Галерея

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність військовій присязі під час російсько-української війни:

нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)^[10];
нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)^[3];
нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25 листопада 2015 року № 2496^[3].

Вшанування пам'яті

На честь В'ячеслава Кирилова в Білгороді-Дністровському названа вулиця Кирилова (до 2016 року вулиця Жовтнева)^[7].
21 жовтня 2016 року в Білгороді-Дністровському на будівлі другої школи встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та мерії^[11].

Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса
Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, школа № 2, Білгород-Дністровський

У лютому 2015 року проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»^[6].
В Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вул. Чапаєва^[7].
Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»^[12].

В'ячеслав на відео від BABYLON'13

Спогади

Антон Требухов, колишній боєць «Азова», а згодом — голова «Національного Корпусу „Азов — Маріуполь“», згадував^[13]:

Це був — і за зовнішністю типажа, і за думками — справжній козак. У нього завжди все було до ладу. Особливо це стосувалося екіпіровки. Він був справжнім сучасним козаком.

— Антон Требухов

Побратим В'ячеслава під позивним «Фізрук» згадував^[3]:

Йому було цікаво все! Йому була цікава штурмова група, цікава саперська група... Він приходив і не міг сидіти на одному місці.

Наприклад, в наряд заступаємо, він: «Так, мене ставте на ворота!» Він тиждень ходив не в свої наряди на ворота. Чому? Пояснюю: просто стоїш на воротах, дивишся хто заїжджає-виїжджає, перевіряєш, на рації. І там була складена гора шлакоблоків. Слава з цього побудував будиночок. Сам, з нічого, грубо кажучи, з підручних матеріалів, притягнув туди якусь буржуйку. Так потім звідти нікого не виженеш! Бо, на хвилиночку, це була зима, а там – жарко! І це було всюди – така це була людина.

— «Фізрук»

Примітки

↑ ^1,0 ^1,1 Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023
↑ ^2,0 ^2,1 ^2,2 Тетяна Деркач: Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака», Чорноморські новини, 6 лютого 2016, переглянуто 29 липня 2023
↑ ^3,0 ^3,1 ^3,2 ^3,3 ^3,4 ^3,5 ^3,6 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
↑ Віка Ясинська: "У Широкиному Слава потягнув пораненого друга до якогось будинку. Цієї миті прилетіла граната, і син прийняв усі осколки на себе", - спогади про В'ячеслава Кирилова, добровольця з позивним Козак, Censor.net, 24 жовтня 2018, переглянуто 29 липня 2023
↑ Світлана Городилова: Одесские «азовцы»: «Все в «Азове», от солдата до командира, знали, уважали и любили «Козака», 048.ua, 19 грудня 2015, переглянуто 1 серпня 2023
↑ ^6,0 ^6,1 Kozak / Козак / Казак, #BABYLON'13, 20 лютого 2015
↑ ^7,0 ^7,1 ^7,2 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023
↑ Боец батальона "Азов" посмертно награжден орденом мужества III степени, Первый городской, 14 липня 2015, переглянуто 29 липня 2023
↑ Марина Лонська: Шабля, яка відрубала 101 голову: доброволець з позивним "Козак" увійшов в історію, пройшовши всі кола фронтового пекла, Знай.UA, 26 жовтня 2018, переглянуто 29 липня 2023
↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215
↑ Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
↑ Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022
↑ Книга пам’яті: В’ячеслав Кирилов, позивний "Козак", Головне in UA, 25 вересня 2018, переглянуто 29 липня 2023

Посилання

Відео про «Козака» від проєкту «Вавилон'13»

[:6-1] 1,0 ^1,1 Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023

[:5-2] 2,0 ^2,1 ^2,2 Тетяна Деркач: Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака», Чорноморські новини, 6 лютого 2016, переглянуто 29 липня 2023

[:2-3] 3,0 ^3,1 ^3,2 ^3,3 ^3,4 ^3,5 ^3,6 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023

[4] Віка Ясинська: "У Широкиному Слава потягнув пораненого друга до якогось будинку. Цієї миті прилетіла граната, і син прийняв усі осколки на себе", - спогади про В'ячеслава Кирилова, добровольця з позивним Козак, Censor.net, 24 жовтня 2018, переглянуто 29 липня 2023

[5] Світлана Городилова: Одесские «азовцы»: «Все в «Азове», от солдата до командира, знали, уважали и любили «Козака», 048.ua, 19 грудня 2015, переглянуто 1 серпня 2023

[:3-6] 6,0 ^6,1 Kozak / Козак / Казак, #BABYLON'13, 20 лютого 2015

[:0-7] 7,0 ^7,1 ^7,2 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023

[8] Боец батальона "Азов" посмертно награжден орденом мужества III степени, Первый городской, 14 липня 2015, переглянуто 29 липня 2023

[9] Марина Лонська: Шабля, яка відрубала 101 голову: доброволець з позивним "Козак" увійшов в історію, пройшовши всі кола фронтового пекла, Знай.UA, 26 жовтня 2018, переглянуто 29 липня 2023

[10] Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215

[:1-11] Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023

[12] Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022

[:4-13] Книга пам’яті: В’ячеслав Кирилов, позивний "Козак", Головне in UA, 25 вересня 2018, переглянуто 29 липня 2023

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

@@ Рядок 6: / Рядок 6: @@
 |місце народження = [[Білгород-Дністровський]]
 |дата смерті = [[15 лютого]] [[2015]]
-|місце смерті = Широкине
+|місце смерті = Широкине, Донеччина
 |діяльність = військовий, вояк полку «Азов»
 |національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]]
 }}
 }}
-'''Кирилов В'ячеслав Юрійович''', псевдо — '''«Козак»''' ({{нар}} [[19 грудня]] [[1981]], [[Білгород-Дністровський]] — {{пом}} [[15 лютого]] [[2015]], Широкине) — український військовий родом із [[Білгород-Дністровський|Білгорода-Дністровського]]; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
+'''В'ячеслав Юрійович''' '''Кирилов''', псевдо — '''«Козак»''' ({{нар}} [[19 грудня]] [[1981]], [[Білгород-Дністровський]] — {{пом}} [[15 лютого]] [[2015]], Широкине) — український військовий родом із [[Білгород-Дністровський|Білгорода-Дністровського]]; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
+Загинув у боях за Широкине на Донеччині в лютому 2015 року.
 На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа [[вулиця Кирилова]].
@@ Рядок 18: / Рядок 20: @@
 === Освіта та кар'єра ===
-Народився [[19 грудня]] [[1981|1981 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref>{{Cite web|url=https://azov.org.ua/rokovunu-zagubeli-kozaka/|дата=15 лютого 2016|дата-доступу=7 лютого 2023|видавець=Азов|назва=Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова}}</ref>. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець<ref name=":5">{{Cite web|url=https://chornomorka.com/archive/21689/a-6962.html|назва=Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака»|видавець=Чорноморські новини|дата=6 лютого 2016|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Тетяна Деркач}}</ref>. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. [[1988|1988 року]] разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область до бабусі та дідуся по татовій лінії<ref name=":5" />. Там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/ifnotwar/posts/1086556094770439/|видавець=Фотопроєкти|назва=В’ячеслав Кирилов, «Козак»|дата=28 серпня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>.
+Народився [[19 грудня]] [[1981|1981 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref name=":6">{{Cite web|url=https://azov.org.ua/rokovunu-zagubeli-kozaka/|дата=15 лютого 2016|дата-доступу=7 лютого 2023|видавець=Азов|назва=Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова}}</ref>. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець<ref name=":5">{{Cite web|url=https://chornomorka.com/archive/21689/a-6962.html|назва=Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака»|видавець=Чорноморські новини|дата=6 лютого 2016|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Тетяна Деркач}}</ref>. З ранніх років разом із батьками жив в [[Одеса|Одесі]]. [[1988|1988 року]] разом із родиною переїхав у Тюменську область на Росії до бабусі та дідуся по татовій лінії<ref name=":5" />. Там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/ifnotwar/posts/1086556094770439/|видавець=Фотопроєкти|назва=В’ячеслав Кирилов, «Козак»|дата=28 серпня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>.
-[[1996|1996 року]] повернувся з Тюменської області у рідний Білгород-Дністровський та закінчив 9-й клас у [[Школа № 2|школі № 2]]. Згодом навчався у Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря, та поїхав в Одесу працювати за фахом. Пізніше очолював приватне підприємство з перевезення вантажів, яке відкрив разом із батьком<ref name=":5" />.
+[[1996|1996 року]] В'ячеслав із родиною повернувся в рідний Білгород-Дністровський та закінчив 9-й клас у [[Школа № 2|школі № 2]]. Згодом навчався у Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря, та поїхав в Одесу працювати за фахом. Пізніше очолював приватне підприємство з перевезення вантажів, яке відкрив разом із батьком<ref name=":5" />.
 === Особисте життя ===
 [[2001|2001 року]] В’ячеслав одружився, [[2003|2003 року]] народився його син Владислав<ref name=":2" />.
-Як нащадок нащадок козаків за батьковою лінією В'ячеслав захоплювався козацтвом. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації; він вважав, що у минулих життях був воїном<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ua/resonance/3093046/u_shyrokynomu_slava_potyagnuv_poranenogo_druga_do_yakogos_budynku_tsiyeyi_myti_pryletila_granata_i_syn|назва="У Широкиному Слава потягнув пораненого друга до якогось будинку. Цієї миті прилетіла граната, і син прийняв усі осколки на себе", - спогади про В'ячеслава Кирилова, добровольця з позивним Козак|видавець=Censor.net|дата=24 жовтня 2018|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Віка Ясинська}}</ref>.
+В'ячеслав захоплювався козацтвом; він — нащадок козаків за батьковою лінією. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації; він вважав, що у минулих життях був воїном<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ua/resonance/3093046/u_shyrokynomu_slava_potyagnuv_poranenogo_druga_do_yakogos_budynku_tsiyeyi_myti_pryletila_granata_i_syn|назва="У Широкиному Слава потягнув пораненого друга до якогось будинку. Цієї миті прилетіла граната, і син прийняв усі осколки на себе", - спогади про В'ячеслава Кирилова, добровольця з позивним Козак|видавець=Censor.net|дата=24 жовтня 2018|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Віка Ясинська}}</ref>.
 === Російсько-українська війна ===
 [[Файл:В'ячеслав Кирилов на Майдані Незалежності.jpg|міні|праворуч|250px|На Майдані під час Революції Гідності, [[2013]]—[[2014]]]]
-[[2014|2014 року]] став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді<ref name=":2" />.
+[[2014|2014 року]] став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором із тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді<ref name=":2" />.
-[[19 грудня]] [[2014|2014 року]], у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову»<ref name=":2" />.
+Осінню 2014 року разом із двома друзями (позивні «Фізрук» та «Мотив») записався в «Азов». Після курсу молодого бійця «Козака» визнали одним із найкращих в групі та подарували йому захисну маску-окуляри<ref>{{Cite web|url=https://www.048.ua/news/1066722/odesskie-azovcy-vse-v-azove-ot-soldata-do-komandira-znali-uvazali-i-lubili-kozaka-foto|автор=Світлана Городилова|назва=Одесские «азовцы»: «Все в «Азове», от солдата до командира, знали, уважали и любили «Козака»|дата=19 грудня 2015|дата-доступу=1 серпня 2023|видавець=048.ua}}</ref>. [[19 грудня]] [[2014|2014 року]], у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову»<ref name=":2" />.
 У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=fNCltX2A968|назва=Kozak / Козак / Казак|дата=20 лютого 2015|видавець=#BABYLON'13}}</ref>:
@@ Рядок 38: / Рядок 40: @@
 === Загибель ===
-[[15 лютого]] [[2015|2015 року]] загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине<ref name=":0">{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/14/kirillovslav.htm|назва=Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»)|видавець=Книга пам'яті полеглих за Україну|дата-доступу=5 лютого 2023}}</ref>. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції В'ячеслав знищив близько 10 окупантів<ref>{{Cite web|url=http://1tv.od.ua/news/8100|назва=Боец батальона "Азов" посмертно награжден орденом мужества III степени|дата=14 липня 2015|видавець=Первый городской|дата-доступу=29 липня 2023}}</ref>.
+[[Файл:Кирилов В'ячеслав Юрійович (6).jpg|міні|праворуч|230px|В'ячеслав на фронті]]
+[[15 лютого]] [[2015|2015 року]] В'ячеслав загинув у бою з росіянами між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине<ref name=":0">{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/14/kirillovslav.htm|назва=Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»)|видавець=Книга пам'яті полеглих за Україну|дата-доступу=5 лютого 2023}}</ref>. У тому бою В'ячеслав знищив близько 10 окупантів<ref>{{Cite web|url=http://1tv.od.ua/news/8100|назва=Боец батальона "Азов" посмертно награжден орденом мужества III степени|дата=14 липня 2015|видавець=Первый городской|дата-доступу=29 липня 2023}}</ref>.
 Останньою волею В'ячеслава було, щоб його кремували: він вважав, що воїна повинні спалити, аби він міг переродитися<ref>{{Cite web|url=https://znaj.ua/society/183333-shablya-yaka-vidrubala-101-golovu-dobrovolec-z-pozivnim-kozak-uviyshov-v-istoriyu-proyshovshi-vsi-kola-frontovogo-pekla|видавець=Знай.UA|дата=26 жовтня 2018|назва=Шабля, яка відрубала 101 голову: доброволець з позивним "Козак" увійшов в історію, пройшовши всі кола фронтового пекла|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Марина Лонська}}</ref>.
-В'ячеслав похований в [[Одеса|Одесі]]<ref name=":0" />.
+В'ячеслав похований в [[Одеса|Одесі]] на міському кладовищі<ref name=":6" />.
 == Галерея ==
 <gallery mode="packed" heights="230" caption="">
+Кирилов В'ячеслав Юрійович (7).jpg
+Кирилов В'ячеслав Юрійович (8).jpg
+Кирилов В'ячеслав Юрійович (10).jpg
+Кирилов В'ячеслав Юрійович (9).jpg
 Кирилов В'ячеслав Юрійович (5).jpg
 Кирилов В'ячеслав Юрійович (2).jpg
@@ Рядок 53: / Рядок 60: @@
 == Нагороди ==
-За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
+За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
 *нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)<ref>Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215</ref>;
@@ Рядок 60: / Рядок 67: @@
 == Вшанування пам'яті ==
+* На честь В'ячеслава Кирилова в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] названа вулиця Кирилова (до 2016 року [[вулиця Жовтнева]])<ref name=":0" />.
+* [[21 жовтня]] [[2016|2016 року]] в Білгороді-Дністровському на будівлі [[Школа № 2|другої школи]] встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та [[Білгород-Дністровська міська рада|мерії]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20180224031211/http://azov.press/ukr/pam-yatnu-tablichku-v-yacheslavu-kirilovu-kozaku-vstanovili-v-m-bilgorod-dnistrovs-kiy|назва=Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський|видавець=Азов.Прес|дата=21 жовтня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>.
+<gallery mode="packed" heights="230" caption="">
+Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса.jpg|Надгробок В'ячеслава Кирилова, [[Одеса]]
+Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову.jpg|Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, [[Школа № 2|школа № 2]], [[Білгород-Дністровський]]
+</gallery>
 * У лютому [[2015|2015 року]] проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»<ref name=":3" />.
 * В [[Одеса|Одесі]] на вулицю Кирилова перейменували колишню вул. Чапаєва<ref name=":0" />.
 * Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170127193602/http://www.neformat.com.ua/reviews/burshtyn-prakh-vidchaidukhiv-2016.html|назва=Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016)|видавець=Неформат|дата=21 січня 2017|дата-доступу=5 лютого 2022}}</ref>.
-=== У Білгороді-Дністровському ===
-* На честь В'ячеслава Кирилова в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] перейменували [[Вулиця Жовтнева|вулицю Жовтневу]], тепер вона — вулиця Кирилова<ref name=":0" />.
-* [[21 жовтня]] [[2016|2016 року]] в Білгороді-Дністровському на будівлі [[Школа № 2|другої школи]] встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та [[Білгород-Дністровська міська рада|мерії]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20180224031211/http://azov.press/ukr/pam-yatnu-tablichku-v-yacheslavu-kirilovu-kozaku-vstanovili-v-m-bilgorod-dnistrovs-kiy|назва=Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський|видавець=Азов.Прес|дата=21 жовтня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>.
 <gallery mode="packed" heights="230" caption="">
-Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса.jpg|Надгробок В'ячеслава Кирилова, [[Одеса]]
+Кирилов В'ячеслав Юрійович (BABYLON'13).jpg|В'ячеслав на відео від BABYLON'13
-Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову.jpg|Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, [[Школа № 2|школа № 2]], [[Білгород-Дністровський]]
 </gallery>
@@ Рядок 83: / Рядок 91: @@
 Наприклад, в наряд заступаємо, він: «Так, мене ставте на ворота!» Він тиждень ходив не в свої наряди на ворота. Чому? Пояснюю: просто стоїш на воротах, дивишся хто заїжджає-виїжджає, перевіряєш, на рації. І там була складена гора шлакоблоків. Слава з цього побудував будиночок. Сам, з нічого, грубо кажучи, з підручних матеріалів, притягнув туди якусь буржуйку. Так потім звідти нікого не виженеш! Бо, на хвилиночку, це була зима, а там – жарко! І це було всюди – така це була людина.|3=«Фізрук»}}
-Богдан Гризло, побратим В'ячеслава, згадував обставини його загибелі<ref name=":4" />:
-{{Цитата|Сталося це тоді, коли у дворі стояли я, Козак і ще один хлопчина з іншої роти. Трапилось так, що граната розірвалась безпосередньо у нас у ногах, і всю масу осколків прийняв на себе Козак. Пам’ятаю, що в мене після вибуху була легка контузія.
-Я одразу забіг у гараж, а потім побачив, що поблизу нього лежить Козак. Ми затягли його в будівлю з-під вогню, потім понесли до БТРа. Там, поруч із бойовою машиною, я побачив залитого кров’ю Чавура.
-Як ми потім дізналися, Козак та Чавур померли від надмірної втрати крові.}}
 == Примітки ==