Кирилов В'ячеслав Юрійович: відмінності між версіями
(Не показано 15 проміжних версій цього користувача) | |||
Рядок 6: | Рядок 6: | ||
|місце народження = [[Білгород-Дністровський]] | |місце народження = [[Білгород-Дністровський]] | ||
|дата смерті = [[15 лютого]] [[2015]] | |дата смерті = [[15 лютого]] [[2015]] | ||
|місце смерті = Широкине | |місце смерті = Широкине, Донеччина | ||
|діяльність = військовий, вояк полку «Азов» | |діяльність = військовий, вояк полку «Азов» | ||
|національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]] | |національність = [[Історія українців у Білгороді-Дністровському|українець]] | ||
}} | }} | ||
}} | }} | ||
''' | '''В'ячеслав Юрійович''' '''Кирилов''', псевдо — '''«Козак»''' ({{нар}} [[19 грудня]] [[1981]], [[Білгород-Дністровський]] — {{пом}} [[15 лютого]] [[2015]], Широкине) — український військовий родом із [[Білгород-Дністровський|Білгорода-Дністровського]]; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно). | ||
Загинув у боях за Широкине на Донеччині в лютому 2015 року. | |||
На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа [[вулиця Кирилова]]. | На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа [[вулиця Кирилова]]. | ||
Рядок 18: | Рядок 20: | ||
=== Освіта та кар'єра === | === Освіта та кар'єра === | ||
Народився [[19 грудня]] [[1981|1981 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref>{{Cite web|url=https://azov.org.ua/rokovunu-zagubeli-kozaka/|дата=15 лютого 2016|дата-доступу=7 лютого 2023|видавець=Азов|назва=Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова}}</ref>. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець<ref name=":5">{{Cite web|url=https://chornomorka.com/archive/21689/a-6962.html|назва=Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака»|видавець=Чорноморські новини|дата=6 лютого 2016|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Тетяна Деркач}}</ref>. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. [[1988|1988 року]] разом із | Народився [[19 грудня]] [[1981|1981 року]] в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]]<ref name=":6">{{Cite web|url=https://azov.org.ua/rokovunu-zagubeli-kozaka/|дата=15 лютого 2016|дата-доступу=7 лютого 2023|видавець=Азов|назва=Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова}}</ref>. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець<ref name=":5">{{Cite web|url=https://chornomorka.com/archive/21689/a-6962.html|назва=Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака»|видавець=Чорноморські новини|дата=6 лютого 2016|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Тетяна Деркач}}</ref>. З ранніх років разом із батьками жив в [[Одеса|Одесі]]. [[1988|1988 року]] разом із родиною переїхав у Тюменську область на Росії до бабусі та дідуся по татовій лінії<ref name=":5" />. Там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати<ref name=":2">{{Cite web|url=https://www.facebook.com/ifnotwar/posts/1086556094770439/|видавець=Фотопроєкти|назва=В’ячеслав Кирилов, «Козак»|дата=28 серпня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>. | ||
[[1996|1996 року]] повернувся | [[1996|1996 року]] В'ячеслав із родиною повернувся в рідний Білгород-Дністровський та закінчив 9-й клас у [[Школа № 2|школі № 2]]. Згодом навчався у Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря, та поїхав в Одесу працювати за фахом. Пізніше очолював приватне підприємство з перевезення вантажів, яке відкрив разом із батьком<ref name=":5" />. | ||
=== Особисте життя === | === Особисте життя === | ||
[[2001|2001 року]] В’ячеслав одружився, [[2003|2003 року]] народився його син Владислав<ref name=":2" />. | [[2001|2001 року]] В’ячеслав одружився, [[2003|2003 року]] народився його син Владислав<ref name=":2" />. | ||
В'ячеслав захоплювався козацтвом; він — нащадок козаків за батьковою лінією. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації; він вважав, що у минулих життях був воїном<ref>{{Cite web|url=https://censor.net/ua/resonance/3093046/u_shyrokynomu_slava_potyagnuv_poranenogo_druga_do_yakogos_budynku_tsiyeyi_myti_pryletila_granata_i_syn|назва="У Широкиному Слава потягнув пораненого друга до якогось будинку. Цієї миті прилетіла граната, і син прийняв усі осколки на себе", - спогади про В'ячеслава Кирилова, добровольця з позивним Козак|видавець=Censor.net|дата=24 жовтня 2018|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Віка Ясинська}}</ref>. | |||
=== Російсько-українська війна === | === Російсько-українська війна === | ||
[[Файл:В'ячеслав Кирилов на Майдані Незалежності.jpg|міні|праворуч|250px|На Майдані під час Революції Гідності, [[2013]]—[[2014]]]] | [[Файл:В'ячеслав Кирилов на Майдані Незалежності.jpg|міні|праворуч|250px|На Майдані під час Революції Гідності, [[2013]]—[[2014]]]] | ||
[[2014|2014 року]] став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором | [[2014|2014 року]] став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором із тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді<ref name=":2" />. | ||
[[19 грудня]] [[2014|2014 року]], у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову»<ref name=":2" />. | Осінню 2014 року разом із двома друзями (позивні «Фізрук» та «Мотив») записався в «Азов». Після курсу молодого бійця «Козака» визнали одним із найкращих в групі та подарували йому захисну маску-окуляри<ref>{{Cite web|url=https://www.048.ua/news/1066722/odesskie-azovcy-vse-v-azove-ot-soldata-do-komandira-znali-uvazali-i-lubili-kozaka-foto|автор=Світлана Городилова|назва=Одесские «азовцы»: «Все в «Азове», от солдата до командира, знали, уважали и любили «Козака»|дата=19 грудня 2015|дата-доступу=1 серпня 2023|видавець=048.ua}}</ref>. [[19 грудня]] [[2014|2014 року]], у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову»<ref name=":2" />. | ||
У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=fNCltX2A968|назва=Kozak / Козак / Казак|дата=20 лютого 2015|видавець=#BABYLON'13}}</ref>: | У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська<ref name=":3">{{Cite web|url=https://www.youtube.com/watch?v=fNCltX2A968|назва=Kozak / Козак / Казак|дата=20 лютого 2015|видавець=#BABYLON'13}}</ref>: | ||
Рядок 38: | Рядок 40: | ||
=== Загибель === | === Загибель === | ||
[[Файл:Кирилов В'ячеслав Юрійович (6).jpg|міні|праворуч| | [[Файл:Кирилов В'ячеслав Юрійович (6).jpg|міні|праворуч|230px|В'ячеслав на фронті]] | ||
[[15 лютого]] [[2015|2015 року]] загинув у | [[15 лютого]] [[2015|2015 року]] В'ячеслав загинув у бою з росіянами між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине<ref name=":0">{{Cite web|url=https://memorybook.org.ua/14/kirillovslav.htm|назва=Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»)|видавець=Книга пам'яті полеглих за Україну|дата-доступу=5 лютого 2023}}</ref>. У тому бою В'ячеслав знищив близько 10 окупантів<ref>{{Cite web|url=http://1tv.od.ua/news/8100|назва=Боец батальона "Азов" посмертно награжден орденом мужества III степени|дата=14 липня 2015|видавець=Первый городской|дата-доступу=29 липня 2023}}</ref>. | ||
Останньою волею В'ячеслава було, щоб його кремували: він вважав, що воїна повинні спалити, аби він міг переродитися<ref>{{Cite web|url=https://znaj.ua/society/183333-shablya-yaka-vidrubala-101-golovu-dobrovolec-z-pozivnim-kozak-uviyshov-v-istoriyu-proyshovshi-vsi-kola-frontovogo-pekla|видавець=Знай.UA|дата=26 жовтня 2018|назва=Шабля, яка відрубала 101 голову: доброволець з позивним "Козак" увійшов в історію, пройшовши всі кола фронтового пекла|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Марина Лонська}}</ref>. | Останньою волею В'ячеслава було, щоб його кремували: він вважав, що воїна повинні спалити, аби він міг переродитися<ref>{{Cite web|url=https://znaj.ua/society/183333-shablya-yaka-vidrubala-101-golovu-dobrovolec-z-pozivnim-kozak-uviyshov-v-istoriyu-proyshovshi-vsi-kola-frontovogo-pekla|видавець=Знай.UA|дата=26 жовтня 2018|назва=Шабля, яка відрубала 101 голову: доброволець з позивним "Козак" увійшов в історію, пройшовши всі кола фронтового пекла|дата-доступу=29 липня 2023|автор=Марина Лонська}}</ref>. | ||
В'ячеслав похований в [[Одеса|Одесі]]<ref name=": | В'ячеслав похований в [[Одеса|Одесі]] на міському кладовищі<ref name=":6" />. | ||
== Галерея == | == Галерея == | ||
<gallery mode="packed" heights="230" caption=""> | <gallery mode="packed" heights="230" caption=""> | ||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (7).jpg | |||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (8).jpg | |||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (10).jpg | |||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (9).jpg | |||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (5).jpg | Кирилов В'ячеслав Юрійович (5).jpg | ||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (2).jpg | Кирилов В'ячеслав Юрійович (2).jpg | ||
Рядок 54: | Рядок 60: | ||
== Нагороди == | == Нагороди == | ||
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни: | За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність військовій присязі під час російсько-української війни: | ||
*нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)<ref>Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215</ref>; | *нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)<ref>Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215</ref>; | ||
Рядок 61: | Рядок 67: | ||
== Вшанування пам'яті == | == Вшанування пам'яті == | ||
* На честь В'ячеслава Кирилова в [[Білгород-Дністровський|Білгороді-Дністровському]] названа вулиця Кирилова (до 2016 року [[вулиця Жовтнева]])<ref name=":0" />. | |||
* [[21 жовтня]] [[2016|2016 року]] в Білгороді-Дністровському на будівлі [[Школа № 2|другої школи]] встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та [[Білгород-Дністровська міська рада|мерії]]<ref name=":1">{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20180224031211/http://azov.press/ukr/pam-yatnu-tablichku-v-yacheslavu-kirilovu-kozaku-vstanovili-v-m-bilgorod-dnistrovs-kiy|назва=Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський|видавець=Азов.Прес|дата=21 жовтня 2016|дата-доступу=7 лютого 2023}}</ref>. | |||
<gallery mode="packed" heights="230" caption=""> | |||
Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса.jpg|Надгробок В'ячеслава Кирилова, [[Одеса]] | |||
Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову.jpg|Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, [[Школа № 2|школа № 2]], [[Білгород-Дністровський]] | |||
</gallery> | |||
* У лютому [[2015|2015 року]] проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»<ref name=":3" />. | * У лютому [[2015|2015 року]] проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»<ref name=":3" />. | ||
* В [[Одеса|Одесі]] на вулицю Кирилова перейменували колишню вул. Чапаєва<ref name=":0" />. | * В [[Одеса|Одесі]] на вулицю Кирилова перейменували колишню вул. Чапаєва<ref name=":0" />. | ||
* Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170127193602/http://www.neformat.com.ua/reviews/burshtyn-prakh-vidchaidukhiv-2016.html|назва=Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016)|видавець=Неформат|дата=21 січня 2017|дата-доступу=5 лютого 2022}}</ref>. | * Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»<ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20170127193602/http://www.neformat.com.ua/reviews/burshtyn-prakh-vidchaidukhiv-2016.html|назва=Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016)|видавець=Неформат|дата=21 січня 2017|дата-доступу=5 лютого 2022}}</ref>. | ||
<gallery mode="packed" heights="230" caption=""> | <gallery mode="packed" heights="230" caption=""> | ||
Кирилов В'ячеслав Юрійович (BABYLON'13).jpg|В'ячеслав на відео від BABYLON'13 | |||
</gallery> | </gallery> | ||
Рядок 84: | Рядок 91: | ||
Наприклад, в наряд заступаємо, він: «Так, мене ставте на ворота!» Він тиждень ходив не в свої наряди на ворота. Чому? Пояснюю: просто стоїш на воротах, дивишся хто заїжджає-виїжджає, перевіряєш, на рації. І там була складена гора шлакоблоків. Слава з цього побудував будиночок. Сам, з нічого, грубо кажучи, з підручних матеріалів, притягнув туди якусь буржуйку. Так потім звідти нікого не виженеш! Бо, на хвилиночку, це була зима, а там – жарко! І це було всюди – така це була людина.|3=«Фізрук»}} | Наприклад, в наряд заступаємо, він: «Так, мене ставте на ворота!» Він тиждень ходив не в свої наряди на ворота. Чому? Пояснюю: просто стоїш на воротах, дивишся хто заїжджає-виїжджає, перевіряєш, на рації. І там була складена гора шлакоблоків. Слава з цього побудував будиночок. Сам, з нічого, грубо кажучи, з підручних матеріалів, притягнув туди якусь буржуйку. Так потім звідти нікого не виженеш! Бо, на хвилиночку, це була зима, а там – жарко! І це було всюди – така це була людина.|3=«Фізрук»}} | ||
== Примітки == | == Примітки == |
Поточна версія на 11:20, 1 серпня 2023
В'ячеслав Юрійович Кирилов, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровський — пом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).
Загинув у боях за Широкине на Донеччині в лютому 2015 року.
На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.
Життєпис
Освіта та кар'єра
Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському[1]. Мати — юристка, батько — інженер і підприємець[2]. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1988 року разом із родиною переїхав у Тюменську область на Росії до бабусі та дідуся по татовій лінії[2]. Там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати[3].
1996 року В'ячеслав із родиною повернувся в рідний Білгород-Дністровський та закінчив 9-й клас у школі № 2. Згодом навчався у Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря, та поїхав в Одесу працювати за фахом. Пізніше очолював приватне підприємство з перевезення вантажів, яке відкрив разом із батьком[2].
Особисте життя
2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав[3].
В'ячеслав захоплювався козацтвом; він — нащадок козаків за батьковою лінією. Окрім того, його цікавили японська культура та медитації; він вважав, що у минулих життях був воїном[4].
Російсько-українська війна
2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором із тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді[3].
Осінню 2014 року разом із двома друзями (позивні «Фізрук» та «Мотив») записався в «Азов». Після курсу молодого бійця «Козака» визнали одним із найкращих в групі та подарували йому захисну маску-окуляри[5]. 19 грудня 2014 року, у свій 33-й день народження, з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азову»[3].
У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська[6]:
Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому [я тут].
— В'ячеслав Кирилов
Загибель
15 лютого 2015 року В'ячеслав загинув у бою з росіянами між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине[7]. У тому бою В'ячеслав знищив близько 10 окупантів[8].
Останньою волею В'ячеслава було, щоб його кремували: він вважав, що воїна повинні спалити, аби він міг переродитися[9].
В'ячеслав похований в Одесі на міському кладовищі[1].
Галерея
Нагороди
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, і вірність військовій присязі під час російсько-української війни:
- нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)[10];
- нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)[3];
- нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25 листопада 2015 року № 2496[3].
Вшанування пам'яті
- На честь В'ячеслава Кирилова в Білгороді-Дністровському названа вулиця Кирилова (до 2016 року вулиця Жовтнева)[7].
- 21 жовтня 2016 року в Білгороді-Дністровському на будівлі другої школи встановили пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову; подія відбулася за участі голови одеського осередку Цивільного Корпусу «Азов» Олександра Новосельського та мерії[11].
Надгробок В'ячеслава Кирилова, Одеса
Пам'ятна табличка В'ячеславу Кирилову, школа № 2, Білгород-Дністровський
- У лютому 2015 року проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»[6].
- В Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вул. Чапаєва[7].
- Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»[12].
Спогади
Антон Требухов, колишній боєць «Азова», а згодом — голова «Національного Корпусу „Азов — Маріуполь“», згадував[13]:
Це був — і за зовнішністю типажа, і за думками — справжній козак. У нього завжди все було до ладу. Особливо це стосувалося екіпіровки. Він був справжнім сучасним козаком.
— Антон Требухов
Побратим В'ячеслава під позивним «Фізрук» згадував[3]:
Йому було цікаво все! Йому була цікава штурмова група, цікава саперська група... Він приходив і не міг сидіти на одному місці.
Наприклад, в наряд заступаємо, він: «Так, мене ставте на ворота!» Він тиждень ходив не в свої наряди на ворота. Чому? Пояснюю: просто стоїш на воротах, дивишся хто заїжджає-виїжджає, перевіряєш, на рації. І там була складена гора шлакоблоків. Слава з цього побудував будиночок. Сам, з нічого, грубо кажучи, з підручних матеріалів, притягнув туди якусь буржуйку. Так потім звідти нікого не виженеш! Бо, на хвилиночку, це була зима, а там – жарко! І це було всюди – така це була людина.
— «Фізрук»
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ 2,0 2,1 2,2 Тетяна Деркач: Пам’яті воїна Світла В’ячеслава Кирилова, славного «Козака», Чорноморські новини, 6 лютого 2016, переглянуто 29 липня 2023
- ↑ 3,0 3,1 3,2 3,3 3,4 3,5 3,6 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ Віка Ясинська: "У Широкиному Слава потягнув пораненого друга до якогось будинку. Цієї миті прилетіла граната, і син прийняв усі осколки на себе", - спогади про В'ячеслава Кирилова, добровольця з позивним Козак, Censor.net, 24 жовтня 2018, переглянуто 29 липня 2023
- ↑ Світлана Городилова: Одесские «азовцы»: «Все в «Азове», от солдата до командира, знали, уважали и любили «Козака», 048.ua, 19 грудня 2015, переглянуто 1 серпня 2023
- ↑ 6,0 6,1 Kozak / Козак / Казак, #BABYLON'13, 20 лютого 2015
- ↑ 7,0 7,1 7,2 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023
- ↑ Боец батальона "Азов" посмертно награжден орденом мужества III степени, Первый городской, 14 липня 2015, переглянуто 29 липня 2023
- ↑ Марина Лонська: Шабля, яка відрубала 101 голову: доброволець з позивним "Козак" увійшов в історію, пройшовши всі кола фронтового пекла, Знай.UA, 26 жовтня 2018, переглянуто 29 липня 2023
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215
- ↑ Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
- ↑ Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022
- ↑ Книга пам’яті: В’ячеслав Кирилов, позивний "Козак", Головне in UA, 25 вересня 2018, переглянуто 29 липня 2023