Кирилов В'ячеслав Юрійович

Останнє редагування: 1 серпня 2023
Матеріал з Аккерманіка
Кирилов В'ячеслав Юрійович.jpg
Ім'я
В'ячеслав Юрійович Кирилов
Помер
15 лютого 2015
Широкине
Національність
Діяльність
військовий, вояк полку «Азов»

Кирилов В'ячеслав Юрійович

Останнє редагування: 1 серпня 2023

Кирилов В'ячеслав Юрійович, псевдо — «Козак» (нар. 19 грудня 1981, Білгород-Дністровськийпом. 15 лютого 2015, Широкине) — український військовий родом із Білгорода-Дністровського; вояк полку «Азов» Національної гвардії України. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (посмертно).

На честь В'ячеслава у центрі Білгорода-Дністровського названа вулиця Кирилова.

Життєпис

Ранні роки та освіта

Народився 19 грудня 1981 року в Білгороді-Дністровському[1]. З ранніх років разом із батьками жив в Одесі. 1987 року разом із батьками та сестрою переїхав в Тюменську область, там пішов до школи. Відвідував заняття гри на трубі, гітарі, бальні танці; любив малювати[2].

Після повернення з Тюменської області і закінчення 9 класів у школі, вчився в Білгород-Дністровському філіалі Одеського вищого професійного училища торгівлі і технологій харчування, де отримав кваліфікацію кухаря. 2001 року В’ячеслав одружився, 2003 року народився його син Владислав[2].

Російсько-українська війна

2014 року став членом громадського формування охорони правопорядку «Одеса», був активістом ГО «Рада громадської безпеки», інструктором з тактичної медицини та екіпіровки спецпідрозділу «Шторм». Як доброволець надавав допомогу ЗСУ в складі цього підрозділу. Супроводжував вантажі в зону АТО. На базі військово-спортивного табору «Український Опір — Одеська січ» займався військово-патріотичним вихованням молоді[2].

19 грудня 2014 року з Софіївської площі в Києві урочисто відправився на фронт під Маріуполь у складі «Азов»[2].

У документальному відео від проєкту «Вавилон'13» В'ячеслав розповів, чому долучився до лав Українського війська[3]:

Особисто я — через сина. Щоб у подальшому йому жилося добре. За справедливість. За те, щоб люди, які мене оточували і оточують, повірили в мене. Повірили в те, що такі, як я, як хлопці, можуть щось змінити, змінити доволі-таки серйозно і кардинально змінити, у зовсім іншому напрямку щоб країна пішла. Напевно, тому [я тут].

— В'ячеслав Кирилов

15 лютого 2015 року загинув у боях з російськими збройними формуваннями між Маріуполем і Новоазовськом, при відбитті атаки на Широкине[4]. У тому бою Павлопіль-Широкінської наступальної операції, «Азов» знищив близько 10 членів окупаційних військ, проте зазнав втрат: 7 загиблих та 50 поранених.

В'ячеслав похований в Одесі[4].

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни:

  • нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (25 березня 2015, посмертно)[5]
  • нагороджений громадою Маріуполя почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» (19 вересня 2015)[2];
  • нагороджений медаллю «Захиснику Маріуполя» наказом МВС від 25.11.2015 № 2496[2].

Вшанування пам'яті

  • У лютому 2015 року проєкт «Вавилон'13» випустив документальне відео, присвячене «Козаку»[3].
  • В Одесі на вулицю Кирилова перейменували колишню вулицю Чапаєва[4].
  • Харківський блек-метал гурт «Burshtyn» присвятив В'ячеславу пісню «Козак» з альбому «Прах Відчайдухів»[6].

У Білгороді-Дністровському

Примітки

  1. Боєць, який був прикладом. Роковини загибелі В’ячеслава «Козака» Кирилова, Азов, 15 лютого 2016, переглянуто 7 лютого 2023
  2. 2,0 2,1 2,2 2,3 2,4 2,5 В’ячеслав Кирилов, «Козак», Фотопроєкти, 28 серпня 2016, переглянуто 7 лютого 2023
  3. 3,0 3,1 Kozak / Козак / Казак, #BABYLON'13, 20 лютого 2015
  4. 4,0 4,1 4,2 4,3 Кирилов В'ячеслав Юрійович («Козак»), Книга пам'яті полеглих за Україну, переглянуто 5 лютого 2023
  5. Указ Президента України від 25 березня 2015 року № 176/215
  6. Burshtyn – Прах Відчайдухів (2016), Неформат, 21 січня 2017, переглянуто 5 лютого 2022
  7. Пам'ятну табличку В'ячеславу Кирилову «Козаку» встановили в м. Білгород-Дністровський, Азов.Прес, 21 жовтня 2016, переглянуто 7 лютого 2023

Посилання