НКВД в Аккермані: відмінності між версіями
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 5: | Рядок 5: | ||
[[1940|1940 року]] СРСР окупував [[Аккерман]], і з цим в місті розпочало діяти НКВД — каральний орган, що боровся з національно-визвольними рухами переважно на окупованих територіях. Аккерман обрали центром новоствореної [[Аккерманська область|Аккерманської області]], тому в місті розмістили головне управління НКВД в області. Начальник управління — капітан державної безпеки А. М. Сєдов<ref name=":0">{{Cite web|назва=Забытые жертвы|видавець=Старий Аккерман|дата=24 жовтня 2022|дата-доступу=19 лютого 2023|автор=Олексій Пермінов|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2033643203500002/}}</ref>. | [[1940|1940 року]] СРСР окупував [[Аккерман]], і з цим в місті розпочало діяти НКВД — каральний орган, що боровся з національно-визвольними рухами переважно на окупованих територіях. Аккерман обрали центром новоствореної [[Аккерманська область|Аккерманської області]], тому в місті розмістили головне управління НКВД в області. Начальник управління — капітан державної безпеки А. М. Сєдов<ref name=":0">{{Cite web|назва=Забытые жертвы|видавець=Старий Аккерман|дата=24 жовтня 2022|дата-доступу=19 лютого 2023|автор=Олексій Пермінов|url=https://www.facebook.com/groups/StaryiAkkerman/posts/2033643203500002/}}</ref>. | ||
Під НКВД комуністи відібрали приміщення колишнього [[Міський суд Четатя-Албе|Міського суду Четатя-Албе]] за адресою вул. Старобазарна, 44 (нині [[вулиця Шевченка|вул. Шевченка]]). У приміщенні | Під НКВД комуністи відібрали приміщення колишнього [[Міський суд Четатя-Албе|Міського суду Четатя-Албе]] за адресою вул. Старобазарна, 44 (нині [[вулиця Шевченка|вул. Шевченка]]). У приміщенні тримали в ув'язненні людей та чинили тортури над ними<ref name=":0" />. | ||
[[19 квітня]] [[1941|1941 року]] енкаведисти розстріляли частину ув'язнених та поховали їх у братській могилі на [[Грецьке кладовище|Грецькому кладовищі]], що на [[Вулиця Шабська|вулиці Шабській]]. Там само ховали й інших закатованих до смерті людей. [[ | [[19 квітня]] [[1941|1941 року]] енкаведисти розстріляли частину ув'язнених та поховали їх у братській могилі на [[Грецьке кладовище|Грецькому кладовищі]], що на [[Вулиця Шабська|вулиці Шабській]]. Там само ховали й інших закатованих до смерті людей. | ||
19 червня 1941 року, за кілька днів до втечі з Аккермана, злочинці НКВД розстріли останніх жертв. | |||
=== Перепроховання закатованих === | |||
[[1941|1941 року]] комуністи залишили місто, повернулися румуни. Під керівництвом Петра Теодореску — голови поліції Четатя-Албе — 1942 року поліція провела ексгумацію тіл із братської могили<ref name=":0" />. Залишки 19 тіл, які вдалося дістати, виставили на публіку, аби місцеві жителі могли опізнати загиблих. Публіка проходила серед трупів, покладених у провулку, протягом усього дня: були представники всіх соціальних верств, але особливо багато середнього класу та інтелігенції, які найбільше постраждали від НКВД. | |||
Розпізнати вдалося лише шістьох людей: | |||
* Микола Петров — найбагатша людина [[Буджак|Буджака]], володів 600 га землі та мав у розпорядженні 1000 га; комуністи вбили його, аби конфіскувати все його майно; мав 62 роки. | |||
* Леонтій Кошульський — ветеринарний врач та чиновник з [[Пласа Тузла|пласи Тузла]], мав 40 років; його арештували за те, що в минулому він доповів румунській владі на членів комуністичної організації, що діяла в Тузлах; не витримав катувань та повісився. | |||
* Іван Заболоцький — землевласник. | |||
* Федір Фадеєв — колишній полковник Російської імператорської армії, мав 70 років; у 1917—1918 роках у складі Білої армії боровся проти більшовиків. | |||
* Михайло Чайковський — колишній офіцер Російської імператорської армії. | |||
* Дмитро Велізарій — колишній офіцер Російської імператорської армії. | |||
Окрім того, серед похованих були німецький літун, якого збили на початку радянсько-німецької війни, та офіцер Червоної армії — який агітував проти влади СРСР, був арештований і наклав на себе руки у в'язниці. | |||
Тих, кого опізнали, ховали їхні родичі, а усіх інших місцева влада поховала на Кладовищі героїв — це частина [[Вірменське кладовище|Вірменського кладовища]], де ховали військових та жертв воєн ще з [[1854|1854 року]]. | |||
== Примітки == | == Примітки == | ||
{{примітки}} | {{примітки}} |
Версія за 20:41, 19 лютого 2023
НКВД в Аккермані (рос. Народный комиссариат внутренних дел), а саме — управління НКВД Аккерманської області; діяло у Білгороді-Дністровському, після того як СРСР окупував місто 1940 року.
Історія
1940 року СРСР окупував Аккерман, і з цим в місті розпочало діяти НКВД — каральний орган, що боровся з національно-визвольними рухами переважно на окупованих територіях. Аккерман обрали центром новоствореної Аккерманської області, тому в місті розмістили головне управління НКВД в області. Начальник управління — капітан державної безпеки А. М. Сєдов[1].
Під НКВД комуністи відібрали приміщення колишнього Міського суду Четатя-Албе за адресою вул. Старобазарна, 44 (нині вул. Шевченка). У приміщенні тримали в ув'язненні людей та чинили тортури над ними[1].
19 квітня 1941 року енкаведисти розстріляли частину ув'язнених та поховали їх у братській могилі на Грецькому кладовищі, що на вулиці Шабській. Там само ховали й інших закатованих до смерті людей.
19 червня 1941 року, за кілька днів до втечі з Аккермана, злочинці НКВД розстріли останніх жертв.
Перепроховання закатованих
1941 року комуністи залишили місто, повернулися румуни. Під керівництвом Петра Теодореску — голови поліції Четатя-Албе — 1942 року поліція провела ексгумацію тіл із братської могили[1]. Залишки 19 тіл, які вдалося дістати, виставили на публіку, аби місцеві жителі могли опізнати загиблих. Публіка проходила серед трупів, покладених у провулку, протягом усього дня: були представники всіх соціальних верств, але особливо багато середнього класу та інтелігенції, які найбільше постраждали від НКВД.
Розпізнати вдалося лише шістьох людей:
- Микола Петров — найбагатша людина Буджака, володів 600 га землі та мав у розпорядженні 1000 га; комуністи вбили його, аби конфіскувати все його майно; мав 62 роки.
- Леонтій Кошульський — ветеринарний врач та чиновник з пласи Тузла, мав 40 років; його арештували за те, що в минулому він доповів румунській владі на членів комуністичної організації, що діяла в Тузлах; не витримав катувань та повісився.
- Іван Заболоцький — землевласник.
- Федір Фадеєв — колишній полковник Російської імператорської армії, мав 70 років; у 1917—1918 роках у складі Білої армії боровся проти більшовиків.
- Михайло Чайковський — колишній офіцер Російської імператорської армії.
- Дмитро Велізарій — колишній офіцер Російської імператорської армії.
Окрім того, серед похованих були німецький літун, якого збили на початку радянсько-німецької війни, та офіцер Червоної армії — який агітував проти влади СРСР, був арештований і наклав на себе руки у в'язниці.
Тих, кого опізнали, ховали їхні родичі, а усіх інших місцева влада поховала на Кладовищі героїв — це частина Вірменського кладовища, де ховали військових та жертв воєн ще з 1854 року.
Примітки
- ↑ 1,0 1,1 1,2 Олексій Пермінов: Забытые жертвы, Старий Аккерман, 24 жовтня 2022, переглянуто 19 лютого 2023