Особняк Ярошевича

Останнє редагування: 19 грудня 2023

Особняк Ярошевича — пам'ятка архітектури в Білгороді-Дністровському, збудована 1890 року. Належала поміщику і почесному мировому судді Алоїзію Ярошевичу.

За румунів у будівлі знаходився банк, за совєтів — дитяча лікарня. З середини 2000-х років будівля пустіє і станом на 2023 рік перебуває в аварійному стані.

Історія

Будівництво

Особняк побудований 1890 року на замовлення Лідії Олександрівни Волконської (у дівоцтві Ваксель). Лідія була другою дружиною Григорія Петровича з роду московських князів Волконських та після його смерті успадкувала його статки. Віддавала великі пожертви на Болгарську церкву в Аккермані^[1] — і на території церкви досі знаходиться сімейна могила Волконських^[2].

1894 року Лідія Волконська продала усе майно в Буджаку, в тому числі і особняк, і переїхала в Петербург^[1].

Купівля Алоїзієм Ярошевичем

Особняк на фоні Горшкового ринку (нині — Михайлівський сквер)

Особняк викупив аккерманський поміщик Алоїзій Ярошевич, який жив по-сусідству^[1]. Він майже 15 років служив в Аккермані почесним мировим суддею та був Земським голосним Аккерманського повіту^[3].

Спадковий дворянин Подільської губернії. 1899 року Алоїзій дослужив до статського радника (генеральський чин). За свою службу його удостоїли спадковим дворянством та внесли в 1-шу частину Дворянської родовідної книги Бессарабської губернії 1905 року. Був великим землевласником Аккерманського повіту, володів селом Карлівка (нині Бикоза).

Румунський банк

За румунів у будинку розташовувалася філія Національного банку Румунії^[4]. На решітці вхідних дверей лишився кований акронім BNаR — Banca Naţională a României.

Кований акронім назви банка на вхідних дверях
Румунська листівка, на якій зображений банк (передрук фото 1915 року)

2018 року в будівлі знайшли два банківських сейфи — часів румунського королівського банку, обидва — пусті^[4].

Дитяча лікарня

1940 року, з першою окупацією Аккермана совєтами, в будівлі розмістили спочатку відділення Госбанку, а потім — міську поліклініку^[1]. Після Другої світової війни совєтська влада відкрила тут дитячу лікарню^[5].

Занедбання

На початку 1990-х років лікарня виїхала з будівлі, однак за нею все одно доглядали. З 2004 року будівля вже була пуста та не охоронялася^[6].

Особняк знаходився у комунальній власності міста^[7]. Аккерманець Олег Коломийченко — меценат і колекціонер фотографій старого Аккермана, пропонував відкрити в будівлі музей та виставляти у просторих залах експозиції^[8].

Місцева влада не сприяла ідеї Коломийченка^[8], а натомість у 2007—2008-х роках декілька разів передавала особняк Ярошевича під заставу, коли брала кредити у комерційних банків^[7]. У це втрутилася Одеська обласна рада, і 2008 року Одеський господарський суд передав будівлю на власність обласній раді. Так місто втратило особняк^[9].

2009 року в будівлі провели невеликий ремонт даху^[7]. Після цього особняк став занедбаним і почав руйнуватися^[10]. Станом на 2014 рік будівля вже знаходилася в аварійному стані^[6].

Вандалізм

У квітні 2014 року вандали відбіли голову та розмалювали скульптурну композицію фавна та сатіра у саду, зламали двері та вибили вікна. Злочинців не знайшли, а скульптуру з території особняка перенесли під зберігання. З травня 2014 року на території особняка певний час працювала охорона^[11].

Спаплюжена статуя
Статую переносять у місце під наглядом

Власність Мінюста

Смітник і особняк Ярошевича, 2015

У червні 2013 року Кабінет Міністрів України передав особняк Ярошевича в державну власність — Міністерству юстиції^[7]^[9]. Рішення про це підписав тодішній міністр Микола Азаров. За планами мінюста, в будівлі планували розмістити Палац одружень^[7]. У грудні 2013 року особняк прийняли на баланс Головного управління юстиції в Одеській області^[12].

З 2016 року міська влада зверталася до обласного управління юстиції, аби особняк повернули у власність міста^[12].

2018 року міська влада повідомляла, що «домовленості досягнуто, триває процес узгодження процедур передачі об'єкта та підготовка переліку документів для безпосередньої передачі об'єкта у власність міської громади»^[12].

2019 року Олександр Скалозуб, начальник Управління комунальної власності міста, казав^[9]:

Ми постійно пишемо листи і президенту, і прем'єр-міністру, і в юстицію, і в облдержадміністрацію з проханням посприяти передачі цього об'єкту місту. Але, на жаль, поки результатів немає. Остання відповідь юстиції, це те, що щоб передати цей об'єкт місту, має бути оформлена земля. Ми винесли на сесію проєкт рішення, і він був прийнятий <...> Тобто ми зараз займаємося оформленням землі тут, щоб юстиція могла передати місту цей об'єкт.

У січні 2021 року стало відомо, що Міністерство юстиції відмовилося від власності на особняк^[13].

Архітектура

Архітектор Євген Єрмаков

Особняк виконаний у дусі неоромантизму з переважанням мавританського стилю^[3]^[14]. Автор проєкту особняка — київський архітектор Євген Федорович Єрмаков^[3], який пізніше, з 1899 року, був штатним архітектором Києво-Печерської лаври^[15]. Виконавець будівельних робіт — інженер К. І. Гевторг^[3].

Територія особняка обнесена з двох боків автентичним кованим парканом та воротами ажурного малюнку. Художнє кування всього металевого оздоблення виконали відомі аккерманські майстри — брати Воронови^[3].

Маєток має багато ліпнини та елементів декору: віконні прорізи, загострені куполи дахів, настінне різьблення, підковоподібні арки. Фасад прикрашений дерев'яними колонами з фігурним облицюванням, між якими розмістили портик. Тераса особняка — простора і відкрита^[3].

Головний вхід з вулиці Незалежності, 2016
Вхід з вулиці Пушкіна, 2019
Тераса особняка, авторка фото — Софія Ватуляк
Дах портика, авторка фото — Софія Ватуляк
Кований паркан

Статуя лева на вершині грота в саду

У глибині двору розмістили сад із малими архітектурними формами у стилі романтизму. Одна з них — скульптура «Сатир та Фавн», двох міфологічних божеств дикої природи, які входили до свити Діоніса^[11]. У дальньому кутку сада звели грот в античному стилі^[16] і на його вершині розмістили статую лева^[3].

В культурі

1985 року Одеська кіностудія випустила фільм «Спокуса Дон-Жуана» за мотивами поеми Лесі України «Камінний господар». Деякі сцени знімали в особняку Ярошевича^[17]: