Шайбле Олександр Якович: відмінності між версіями

Матеріал з Аккерманіка
Немає опису редагування
Рядок 9: Рядок 9:
|національність=німець
|національність=німець
}}
}}
'''Олександр Якович Шайбле''' ({{нар}} [[18 січня]] [[1878]], [[Аккерман]] — {{пом}} [[23 грудня]] [[1919]], [[Одеса]]) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.
'''Олександр Якович Шайбле''' ({{нар}} [[18 січня]] [[1878]], [[Аккерман]] — {{пом}} [[23 грудня]] [[1919]], [[Одеса]]) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.


== Життєпис ==
== Життєпис ==

Версія за 12:45, 30 серпня 2021

Шайбле Олександр Якович.jpg
Ім'я
Шайбле Олександр Якович
Народився
Національність
німець
Діяльність
генерал-хорунжий Армії УНР, Військовий комісар Директорії України (в.о)

Олександр Якович Шайбле (нар. 18 січня 1878, Аккерманпом. 23 грудня 1919, Одеса) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР.

Життєпис

Олександр Шайбле народився 18 січня 1878 року в Аккермані[1] у родині німецьких колоністів, які перебралися до Причорномор’я з Ельзасу (нині регіон Франції, що межує з Німеччиною). Його батько Яків Іванович Шайбле мав статус поселянина-власника, володів в Аккерманському повіті 50 десятинами землі, а окрім того, мав власність на півдні Буджаку та на Херсонщині[2].

Початок військової кар’єри

Олександр навчався у Кишинівському реальному училищі і після його закінчення 22 вересня 1898 року розпочав військову службу[3]. 1900 року закінчив Київське піхотне училище[4], з якого вийшов підпоручиком до 2-го піхотного Софійського полку (Смоленськ). 1907 року закінчив Миколаївську академію Генерального штабу за I розрядом, служив на штабовій посаді в Омській військовій окрузі[5]. Напередодні Першої світової війни 19141918 років Шайбле служив старшим ад'ютантом штабу Іркутського військового округу, підполковник (1913)[2].

З грудня 1914 року — штаб-офіцер для особливих доручень штабу 28-го армійського корпусу. З травня 1915-го — начальник штабу 60-ї піхотної дивізії. У грудні 1915 року отримав звання полковника. З лютого 1917 року — командир 315-го піхотного Глухівського полку. Осінню 1917 року отримав звання генерал-майора, в. о. командувача XXIII армійського корпусу[5].

На службі Україні

Після утворення Української Центральної Ради і проголошення незалежності УНР зголосився до української армії. У березні 1918 року вступив до комітету з утворення української армії Військового міністерства УНР, згодом — до Військово-ученого комітету Військового міністерства Української Держави. З 21 січня 1919 року — начальник 2-го генерал-квартирмейстерства штабу Дієвої армії УНР. З лютого 1919-го обіймав посаду начальника Головного Управління Генерального штабу Дієвої армії УНР[5].

Смерть

У листопаді 1919 року переїхав до Одеси та захворів на тиф. Помер від важкого перебігу хвороби в одеському шпиталі 23 грудня того ж року. Похований на військовому відділенні Нового цвинтаря в Одесі[5].

Вшанування пам’яті

  • 2012 року благодійна ініціатива «Героїка» запропонувала перейменувати вулицю Леніна (нині вул. Михайлівська) на вулицю Олександра Шайбле. Міська рада, більшість якої становили члени «Партії регіонів», та комісія з питань найменування обʼєктів міського підпорядкування, увічнення памʼяті видатних діячів і подій відхилили цю пропозицію та встали на захист назви на честь Леніна — лідера більшовиків та керівника Червоного терору[6][7].
  • 2018 року Верховна Рада України встановила 18 січня ювілейною датою на честь 140-річчя від дня народження Олександра Шайбле[8].

Примітки

  1. Олександр Шайбле, Український інститут національної пам'яті, 18 січня 2018, переглянуто 30 серпня 2021
  2. 2,0 2,1 Олександр Маркевич: Akkermanica: Олександр Шайбле - один з творців армії України, Тира.City, 1 квітня 2020, переглянуто 30 серпня 2021
  3. Шайбле Александр Яковлевич, Русская армия в Первой мировой войне, переглянуто 30 серпня 2021
  4. Громадська дія: Шайбле Олександр Якович. Довідники/Довідник з історії України, Віртуальна Русь, 2005, переглянуто 30 серпня 2021
  5. 5,0 5,1 5,2 5,3 Тинченко Я.: Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання — Київ : Темпора, 2007., переглянуто 30 серпня 2021
  6. На Одещині вважають "некоректним" перейменовувати вулицю Леніна, Історична правда, 11 вересня 2012, переглянуто 30 серпня 2021
  7. «Перейменування вулиці Леніна є некоректним», Героїка, 7 вересня 2012, переглянуто 30 серпня 2021
  8. Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2018 році, Верховна Рада України, 8 лютого 2018, переглянуто 30 серпня 2021